Характеризуючи зміст гарантій законності в діяльності Антимонопольного комітету України слід зазначити, що немає правових гарантій, які б існували самостійно. На наш погляд, гарантії, зумовлені правовими нормами, можуть виступати у вигляді принципів, прав, обов'язків, відповідальності, юридичних фактів, контролю і нагляду. Розглянемо зазначені види докладніше.

Правові норми, які визначають гарантії законності, можуть виступати у вигляді принципу. Так, у ч. 1 ст. 15 Конституції України зазначено, що "Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй". Дане положення Основного Закону України поширюється і на сферу діяльності Антимонопольного комітету України, а саме ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [1] серед основних принципів діяльності Антимонопольного комітету визначає принцип законності.

До норм, що закріплюють гарантії у вигляді прав, можна віднести право оскарження, межі компетенції, пільги і заохочення. Наприклад, відповідно до ст. 32 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [2], рішення Антимонопольного комітету, прийняті у справах про недобросовісну конкуренцію, можуть бути оскаржені в суді заінтересованими особами.

Юридичні норми, які визначають межі компетенції працівників Антимонопольного комітету України у сфері формування та реалізації конкурентної політики, розглядаються нами також як гарантії законності у вигляді прав. Наприклад, ст. 255 КУпАП зазначає, що посадові особи Антимонопольного комітету, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати стягнення тільки в межах наданих їм повноважень. Унаслідок цього передбачені в законі межі прав посадових осіб, виступають як гарантії.

Правові норми, які визначають пільги та заохочення, безумовно відносяться до розглянутого виду гарантій. Як приклад даного виду можна розглядати ст. 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [1], в якому наголошується, що Голова Антимонопольного комітету застосовує заходи щодо заохоченння та накладає дисциплінарні стягнення.

Правовими нормами, які визначають гарантії у вигляді обов'язку варто розглядати п. 10 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [Там само], який зобов'язує надавати для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють.

Слід зазначити, що встановлені юридичними нормами заборони також відносимо до правових гарантій законності у вигляді обов'язку. Так, у ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що за розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.

Передбачені законом фактичні обставини (юридичні факти), з наявністю яких норма права пов'язує можливість використання встановлених повноважень, розглядається нами як вид гарантій законності. Точний опис юридичних фактів у діяльності Антимонопольного комітету України має велике значення, тому що вони орієнтують працівників на правомірні дії в різних службових ситуаціях.

Так, ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренцію" [2] в якості юридичних фактів, при наявності яких працівник Антимонопольного комітету має право застосовувати стягнення, називає факт вчинення дій визначених Законом як недобросовісна конкуренція.

На наш погляд, буде логічним, якщо контроль і нагляд за забезпеченням законності теж позначимо як один з видів юридичних гарантій.

Ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [1] визначає суб'єктів, порядок здійснення контролю за діяльністю Антимонопольного комітету України. Ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" [3] встановлює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Викладене, на наш погляд, дозволяє зробити висновок про те, що до правових гарантій законності в розглянутій сфері діяльності відносяться такі адміністративно-правові норми:

а) норми матеріального права, що мають безпосередню мету забезпечення законності в діяльності Антимонопольного комітету (тобто сама наявність таких норм - уже гарантія законності);

б) адміністративно-процесуальні норми, що безпосередньо "обслуговують" дію матеріальних норм права, тобто забезпечують правомірну реалізацію останніх шляхом свого застосування.

При цьому дані норми можуть визначати гарантії законності у вигляді принципів, прав і обов'язків, відповідальності, юридичних фактів, контролю і нагляду.

Крім того, до ключових гарантій законності в діяльності Антимонопольного комітету відносимо норми права:

які містяться у чинному законодавстві та визначають діяльність Антимонопольного комітету України як діяльність, здійснювану на підставі строго дотримання і виконання законів;

які регламентують порядок і межі застосування примусових заходів, конкретні права й обов'язки працівників Антимонопольного комітету, форми контролю за фактичним виконанням різних правових актів (наказів, інструкцій);

спрямовані на забезпечення нормальної роботи, а також на правовий захист самих працівників Антимонопольного комітету і членів їхніх родин;

які визначають терміни і порядок оскарження, скасування чи призупинення незаконних актів Антимонопольного комітету, а також умови і підстави застосування примусових заходів;

які встановлюють адміністративну, дисциплінарну й інші види відповідальності за порушення правових норм та визначають юридичні гарантії як для суб'єктів господарювання, так і для працівників Антимонопольного комітету.

Таким чином, при вдосконалюванні юридичних гарантій законності, їхньої класифікації в діяльності Антимонопольного комітету України, необхідно враховувати розглянуті характеристики та юридичні норми, до яких варто їх відносити.

Слід зазначити, що адміністративно-правові відносини являють собою певний суспільний зв'язок. Даний зв'язок складається у сфері управління і виражається у визначеній повсякденній юридичній (управлінській) діяльності. Ця правова діяльність, на наш погляд, є елементом юридичних гарантій законності, і її необхідно проаналізувати в розрізі розглянутої правової інституції.

Так, зокрема, супротивники об'єднання в понятті "правові гарантії" норм права і