відповідної діяльності державних органів і громадських організацій зазначають, що зазначену правову діяльність треба відносити до особливого різновиду гарантій законності - організаційних гарантій [5]. Однак при такому підході проблема правових гарантій обмежується сферою існування визначеної сукупності норм, що, на нашу думку, не дає повного уявлення про правовий механізм забезпечення законності в діяльності Антимонопольного комітету України.
Інша справа - неприпустимість абсолютизації цієї діяльності деякими авторами, які до юридичних гарантій відносять лише діяльність по розгляду скарг і заяв громадян, діяльність органів прокуратури по нагляду, занижуючи тим самим значення правових норм у системі гарантій законності.
На наш погляд, юридична (правова) діяльність виступає стосовно норм права не як загальна категорія, що охоплює безліч норм, які виступають "обслуговуючими елементами" самої діяльності, а як форма реалізації правових норм, що забезпечують законність у діяльності Антимонопольного комітету України.
Аналізуючи проблему гарантій законності, В. Скобелкін дійшов висновку, що практична діяльність, яка має правове значення і спрямована на забезпечення здійснення прав громадян, включається до гарантій, і її цілком можна називати не організаційно-правовою гарантією, а правовою (юридичною) [7, с. 45], що, на наш погляд, і є найбільш коректним рішенням. Тому до гарантій законності в діяльності Антимонопольного комітету України ми відносимо не тільки норми матеріального і процесуального права, що мають безпосередньою метою забезпечення законності в розглянутій сфері суспільних відносин, але і діяльність визначених суб'єктів по застосуванню цих норм.
Необхідно зазначити, що способам забезпечення законності було присвячено низку спеціальних, у т.ч. і монографічних робіт. У працях деяких учених можна зустріти позицію, хоча вона і недостатньо чітко виражена, про неоднорідність гарантій законності і способів забезпечення законності.
Так, І. Самощенко стверджує, що саме з метою забезпечення правомірного застосування норм права і вводяться гарантії законності, які водночас відмінні від способів забезпечення законності, для яких більш властивою є функція виявлення і відновлення порушеного стану. "У зв'язку з цим гарантії законності займають самостійне (стосовно способів) місце в механізмі забезпечення законності і підлягають окремому визначенню" [6, с. 76].
Е. Черенков, у свою чергу, вважає, що на відміну від гарантій, способи забезпечення законності не є частиною безпосереднього процесу застосування заходів впливу, і тому їхня дія не закінчується його завершенням. "Реалізація способів виходить за рамки процесу правозастосування і виявляється ефективною у випадку, коли "не спрацювали" гарантії законності" [10, с. 132].
На наш погляд, при розгляді спірних проблем насамперед необхідно виходити із самих термінів "гарантія" і "спосіб". Якщо гарантія означає певним чином забезпечення в повному обсязі чого-небудь, зокрема охорону, захист [9, с. 511], то спосіб означає знайдений чи встановлений вид діяльності по забезпеченню чого-небудь [8, с. 399].
Тому, розглядаючи гарантії законності, мова повинна йти і про способи, засоби, механізми, що забезпечують реальність режиму законності. Доцільно, на нашу думку, включити до складу гарантій способи забезпечення законності, тому що останні виконують функції гарантій забезпечення законності в усіх сферах діяльності Антимонопольного комітету України. Адже правові (юридичні) гарантії законності націлені не тільки на підтримку ефективної реалізації і застосування правових норм, але і на створення результативного механізму по попередженню, виявленню та припиненню правопорушень і відновленню порушених правових норм.
Література:
1. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р. № 3659-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // ВВР України
2. 1993. - № 50. - Ст. 472. - (14 груд.).
3. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. № 236/96 // ВВР України. - 1996. - № 36. - Ст. 164. - (3 верес.).
4. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. № 1789- XII // ВВР України. - 1991. - № 53. - Ст. 793. - (31 груд.).
5. Гранин А.Ф. Гарантии социалистической законности в деятельности органов внутренних дел: Учеб. пособие. - К.: НИИРИО КВШ МВД СССР, 1982. - С. 44.
6. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (Правовые аспекты взаимоотношений). - М.: Наука, 1974. - С. 240-241.
7. Самощенко И.С. Охрана режима законности Советским государством (Правоохранительная деятельность Советского государства
8. метод обеспечения социалистической законности). - М.: Госюриздат, 1960. - С. 76.
9. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. - М.: Юрид. лит., 1969. - С. 45.
10. Толковый словарь русского языка. Глав. ред. Б.М. Волин, Д.Н. Ушаков; Сост. В.В. Виноградов, Г.О. Винокур, Б.А. Ларин / Под ред. Д.Н. Ушакова. - М.: Гос. изд. иностр. и нац. словарей, 1938. - Т. 2. - С. 399.
11. Толковый словарь русского языка / Сост. Г.О. Винокур, Б.А. Ларин, С.И. Ожегов. ... (и др.) / Под ред. Д.Н. Ушакова. - М.: Гос. инт "Сов. энциклопедия", 1935. - Т. 1. - С. 511.
12. Черенков Е.А. Обеспечение социалистической законности при применении мер воздействия за административные правонарушения: Дис. ... к.ю.н. - М.: МВШМ МВД СССР, 1987. - С.