У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 316

УДК 316.7

Н. О. ДУРАВКІНА

ФЕНОМЕН ВИБОРЧОЇ КУЛЬТУРИ В ЦІННІСНО-ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Досліджено генезис наукового розуміння феномену виборчої культури як відповідної характеристики та визначального чинника виборчих процесів, що визначає хід і характер виборчих перегонів та впливає на формування, функціонування і розвиток державно-політичних інститутів.

In the article genesis of the scientific understanding is probed to the phenomenon of electoral culture as the proper description and determinative of electoral processes of, which determines motion and character of electoral races and influences on forming, functioning and development of state political institutes.

Актуальність проблеми зумовлюється надзвичайно важливою роллю виборів та виборчої культури в демократичному державотворенні, адже в суспільних трансформаційних процесах широка участь громадян у політичних процесах та державному управлінні стає визначальною ознакою становлення реального народовладдя, демократичного політичного режиму, формування правової державності і громадянського суспільства.

Під час виборів активізується політична участь населення, проявляється виборча культура громадян, розкриваються їх соціально-політичні орієнтації, відбувається самовираження себе як громадянина, безпосередня реалізація народовладдя. При цьому, як наголошує Г. Ерме, демократія - це, насамперед, культура, а не лише система інститутів: "міць демократії немислима поза повноцінною демократичною культурою. Демократія життєздатна лише тоді, коли віддзеркалює політичний досвід і справжню згоду в суспільстві - згоду, яка спирається на почуття відповідальності і домінування загального інтересу" [6, с. 7].

Якість народовладдя визначається перебігом та результатами виборчого процесу, який детермінується виборчою культурою громадян. Вона може виражатися як у підтримці певних політичних партій та їх висуванців, з яких сформовано органи влади, так і в опорі владі або тим політичним структурам, які не відповідають інтересам громадянина. Виборча культура є одним з ефективних засобів впливу громадянського суспільства на органи державної влади, здатних змінити перебіг політичного процесу, впливати на функціонування інститутів влади, зокрема на персональний склад уряду та інших представницьких і виконавчої структур влади.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що різним аспектам культури виборчого процесу вітчизняна наука приділяє чималу увагу. Плідно працюють у ціннісно-політичному дискурсі Е. Афонін, В. Бортніков, С. Бульбенюк, О. Донченко, О. Кривицька, Л. Левченко, М. Михальченко, М. Пірен, О. Радченко, В. Ткаченко, А. Шульгіна та низка інших дослідників державно-управлінської та політичної галузей наук.

Однак слід виділити невирішені раніше питання виокремлення в політичній системі суспільства феномену виборчої культури як самостійної та важливої підсистеми політичної культури, що зумовлює специфіку та характер виборчого процесу в України.

Саме цим зумовлена постановка завдання даної статті як дослідження феномена виборчої культури в контексті ціннісно-політичного дискурсу державного управління, що передбачає аналіз розвитку наукових переконань щодо виборів та виборчої культури для уточнення конкретно-історичних особливостей формування і прояву даних феноменів. Незначний вік такого наукового напрямку, як державне управління, зокрема зумовлює необхідність теоретичних розробок концептуально-методологічної бази та дослідницького інструментарію нової науки, що пов'язано зі значною різноманітністю джерел і текстів виборчого дискурсу, багаточисельністю методик як запозичених з інших сфер соціально-гуманітарного знання, так і власне державноуправлінських.

Виклад основного матеріалу варто почати від проголошення незалежності України. З того часу почала формуватися нова виборча культура українського суспільства, котра одночасно несла в собі як рудименти радянськості, так і значну частку політичної ейфорії, зумовленої тим, що українці вперше отримали реальні політичні свободи.

Оскільки категорія культури визначається як "сукупність матеріальних та ідеальних (духовних) цінностей, невід'ємна від людини та її творчої діяльності в усіх сферах буття та свідомості" [5, с. 454-455], отже культура є присутньою в тій чи іншій формі в усіх проявах суспільного життя. Культура - явище полісемантичне та багатозначне. Кожен вид культури має ідеальне вираження, а матеріалізується через конкретні творчі доробки людства, що відбивають усю гаму накопичених знань, історичних традицій, творчих цінностей.

Так, матеріальна культура втілюється в технічних цінностях, досягненнях у розвитку засобів виробництва, правова - в законодавчо-нормативних актах держави, політична - у функціонуванні політичних інститутів, естетична - в полотнах художників і витворах скульпторів тощо. Політична культура проявляється в реальному житті через політичну структуру суспільства, рівень розвитку політичних процесів. Таким чином, якщо виходити з аксіологічного тлумачення виборів та широкого поняття культури як засобу суспільного самовідновлення, то, відповідно, виборча культура як окремий прояв культури у сфері реалізації народовладдя є засобом самовідновлення політичного життя суспільства й виборчого процесу.

Слід зазначити, що виборча культура є близькою, але не тотожною культурі політичній. Це пояснюється тим, що основним шляхом реалізації політичної культури є політичний процес. Саме через політичний процес проявляється політична культура, стає доступною для сприймання, а з іншого боку, і сам політичний процес є творцем політичної культури. У той же час виборчий процес є суттєвою складовою політичного процесу, і саме через виборчий процес проявляється виборча культура, стає доступною для сприймання. Але і сам виборчий процес є творцем виборчої культури.

Розгортання в Україні та багатьох постсоціалістичних державах "четвертої" хвилі демократизації [1, с. 3], в ході якої вперше на планеті кількість країн світу, що збудували або намагаються розбудувати демократичний лад збільшилася більш ніж утричі - з 39 у 1974 р. до 120 у 2000 р. і перевищила кількість недемократичних держав [1, с. 152], обумовили значне зростання інтересу до вивчення проблем виборів і виборчої культури. Окремі


Сторінки: 1 2 3