УДК 351.84:658.330:341.1

П. І. ЧУЛАКОВ

НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Розглянуто необхідність розробки регіональної державної політики розвитку легкої промисловості, а також позитивний досвід Чернівецької області в розвитку підприємств легкої промисловості. Виділено основні завдання розробки регіональної державної політики розвитку легкої промисловості.

The necessity of development of regional state policy of development of light industry is considered in the article. Positive experience of the Сhernivetckiy region is considered in development of enterprises of light industry. Selected basic tasks of development of regional state policy of development of light industry.

На сьогодні виникла необхідність радикальних ринкових перетворень, створення (збереження) єдиного ринкового простору, формування регіональних ринків, розвиток місцевого самоврядування, що гостро поставило питання про поглиблене вивчення регіональних комплексів у всьому їх різноманітті. Регіональні відмінності в соціально-економічній ситуації можна умовно поділити на чинники об'єктивні (рівень розвитку регіону, його спеціалізація і структура господарства, економіко-географічне розташування тощо) і суб'єктивні (політика влади всіх рівнів щодо регіону, підприємницька активність населення, підтримка або протидія реформуванню, зміна потоків міграції тощо).

Виходячи з державної програми розвитку легкої промисловості, актуальним стає необхідність розробки регіональної державної політики розвитку легкої промисловості.

Мета статті - дослідження необхідності розробки регіональної державної політики розвитку легкої промисловості.

Промислова політика завжди була важливим фактором державного регулювання економіки. Її основні положення схвалені Указом Президента України "Про Концепцію державної промислової політики" [2], яка знайшла втілення в Державній програмі розвитку промисловості на 2003 - 2011 рр., затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України [1]. До основних законодавчих актів, що регулюють розвиток легкої промисловості, слід назвати Закон України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 р. на базі якого розроблено Концепцію Державної цільової програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р. Наступним кроком у державному регулюванні розвитку легкої промисловості стало прийняття у 2006 р. Концепції Державної програми розвитку легкої промисловості до 2011 р. [4]. Основні елементи державного регулювання розвитку легкої промисловості наведено на рисунку.

Програмні методи управління економікою реалізуються органами державної влади України. Згідно Концепції Державної цільової програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року метою даної програми є розвиток вітчизняного комплексу підприємств легкої промисловості, здатного забезпечити насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами та конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішньому ринку.

Основними завданнями розвитку легкої промисловості названо такі [5]:

визначення довгострокової стратегії розвитку підприємств легкої промисловості усіх форм власності з урахуванням вимог та стандартів СОТ;

удосконалення форм і методів державного управління легкою промисловістю;

Рисунок. Модель елементів державного регулювання розвитку легкої промисловості

створення умов для сталого розвитку внутрішнього ринку і експорту вітчизняних товарів;

визначення державних і регіональних пріоритетів розвитку підгалузей легкої промисловості та їх науково-технічного забезпечення;

створення умов для запровадження нових технологій і устаткування з поліпшеними техніко-економічними показниками, максимального використання потужностей підприємств;

формування і реалізація інноваційної моделі розвитку зі зміцненням матеріально-технічної бази.

Стратегія розвитку легкої промисловості ґрунтується на максимальному використанні потужностей підприємств усіх форм власності, оснащенні їх сучасним устаткуванням та впровадженні високоефективних технологій, використанні власних сировинних ресурсів, їх глибокій переробці.

При формуванні промислової політики України, зокрема, політики розвитку легкої промисловості, не можна обійти увагою той факт, що вона надзвичайно різноманітна як з економічного, так і з соціально-політичного погляду. Українські регіони поводяться по-різному не лише в територіальному, а й у часовому розрізі, постійно змінюючи тенденції та вектори своєї політики.

У рамках структурної та регіональної політики щодо вимог ЄС слід виділити три основні програмні цілі, які спрямовані на стимулювання розвитку легкої промисловості в регіонах:

Сприяння розвитку та структурному вирівнюванню відсталих регіонів.

Трансформація регіонів, що потерпають від промислового спаду.

Стимулювання розвитку та структурного вирівнювання промислових районів.

На сьогодні в Україні, через нерівномірне розміщення продуктивних сил, унаслідок природних та історичних особливостей її розвитку обсяг продукції легкої промисловості на душу населення відрізняється по областях більше ніж у 10 разів: найбільший - у Житомирській, найнижчий - у Волинській області.

У цьому контексті доцільно проаналізувати результати економічного експерименту, який проводився з 1 липня 1999 р. до 1 липня 2001 р. на підприємствах легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області.

Вибір виробництв саме легкої та деревообробної промисловості був зумовлений наявністю на цих підприємствах професійно підготовлених кадрів, близькою перспективою підвищення їх експортного потенціалу, налагодженими коопераційними поставками сировини, а також більш високою швидкістю обігу капіталу та меншою капіталомісткістю, порівняно з іншими галузевими виробництвами, зокрема з електронною галуззю, що є в Чернівцях.

Основні умови та порядок проведення економічного експерименту визначені Законом України "Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області" від 13 січня 2000 р. № 1375 [5].

З метою створення умов для відновлення, стабілізації та технічного переоснащення виробництва, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції на підприємствах - учасниках економічного експерименту на період з 1 липня 1999 р. до 1 липня 2001 р. цим законом запроваджено:

єдиний податок з обсягу продажу товарів (робіт, послуг) та інших доходів замість восьми основних податків, що сплачуються промисловими підприємствами за чинною системою оподаткування. При збережені середнього ступеня додаткового навантаження, передбаченого чинною системою оподаткування, єдиний податок має прозору базу оподаткування, простий у справлянні, зацікавлює підприємства у зростанні прибутків, носить стимулюючий характер. Запровадження єдиного податку забезпечує значне спрощення