виявлення нових соціально-економічних і науково-технічних факторів, що визначають сучасну та майбутню спрямованість у розміщенні легкої промисловості;

пошук науково обґрунтованих співвідношень у системі "людина - виробництво - природа", що визначає раціональну організацію природного середовища в регіонах і економічних районах на основі розміщення виробництва по території України і нових методів виробничої технології, що зберігають природне середовище.

Одним з найважливіших завдань обласних державних адміністрацій є створення умов для взаємодії стійких економічних структур при роботі на ринках. Наявність ринкових ніш залежить від купівельної спроможності населення. Таким чином, одне із завдань адміністрації полягає в забезпеченні умов зростання купівельної спроможності населення.

Величезне значення у створенні умов для просування товарів легкої промисловості на ринки відіграє малий і середній бізнес. Його представники несуть основний тягар структурного розвитку в умовах ринку. Їх нагромадження на розвиток власного бізнесу спрямовуються, на відміну від коштів населення, у фінансування окремих економічних проектів і програм. Отже, адміністрації регіонів і міст повинні створювати можливості для розвитку малого й середнього бізнесу і сприяти формуванню механізмів з ефективного використання нагромаджених ними коштів в інвестиційних процесах.

Основою концепції регіонального управління розвитком легкої промисловості є:

децентралізація влади, надання значних самостійницьких повноважень регіонам;

розробка спільних стратегій розвитку легкої промисловості країни та регіонів з урахуванням можливості використання власного природно-ресурсного потенціалу, обміну із сусідніми регіонами;

координація довгострокових регіональних програм, стратегічних цілей, регіональної політики.

Перед регіональною державною системою управління на сьогодні стоять такі актуальні завдання:

збереження і розвиток науково-технічного та промислового потенціалу;

оптимізація структури легкої промисловості регіонів, стимулювання створення й виробництва конкурентоспроможної продукції, стимулювання виробництв, що здійснюють розробку і впровадження наукоємних і ресурсоощадних технологій, які б відповідали світовим стандартам якості;

розвиток підприємств малого й середнього бізнесу, у тому числі на базі реструктуризованих виробництв промислових підприємств, створення нових робочих місць;

стимулювання розміщення на підприємствах легкої промисловості регіону замовлень для регіону і державних потреб, захист інтересів малих товаровиробників і розширення їхніх зв'язків на міжнародному, загальноукраїнському і регіональному ринках товарів, розвиток споживчого ринку товарів народного споживання;

запобігання негативним соціальним наслідкам і пом'якшення їх впливу на населення області в ході реформ на підприємствах легкої промисловості;

модернізація виробничого потенціалу підприємств легкої промисловості на основі високоефективної технологічної бази;

формування адекватного новим умовам механізму господарювання з урахуванням форм власності;

створення сприятливих умов для залучення інвестицій у легку промисловість;

створення умов для утворення й функціонування прогресивних організаційних форм вертикальної та територіальної інтеграції господарюючих суб'єктів.

В умовах обмеженості прямих методів впливу на розвиток галузей постає проблема виявлення конкретних об'єктів адресної підтримки, наприклад у вигляді надання коштів з міського бюджету на основі їхньої поворотності з гарантією ефективності підтримуваних проектів. Адміністрація міста має у своєму розпорядженні важелі впливу на функціонування і розвиток підприємств легкої промисловості, такі як:

квотування робочих місць для осіб, що потребують соціального захисту;

надання бюджетних позик;

установлення різних пільг;

проведення взаємозаліків між підприємствами міста і міським бюджетом;

розробка та реалізація міських програм зайнятості населення, підтримка малого й середнього підприємництва, підтримка соціально значущих підприємств, конверсія, упровадження наукових і проектно-конструкторських розробок на підприємствах міста.

До завдань місцевих органів влади входить також захист інтересів місцевих товаровиробників, лобіювання регіональних інтересів перед державними структурами управління. В умовах економічної самостійності регіонів при їх нераціональній спеціалізації промисловості, різної забезпеченості природними ресурсами, а також при диференціації розвитку економічного потенціалу, вирішення стратегічних промислових, соціальних, екологічних та інших завдань вимагають взаємної кооперації регіональних систем управління в межах території. Тісна взаємодія із сусідніми регіонами, з державними органами управління повинна бути організована з використанням новітніх комунікаційних технологій. Упровадження нових технологій управління вимагає підвищення кваліфікації управлінського персоналу.

Реформування державного управління з метою забезпечення більш ефективної взаємодії всіх рівнів управління вимагає:

забезпечення комплексного підходу до розробки державної політики з орієнтацією на загальнонаціональні інтереси і стратегічні цілі, а не на кон'юнктурні фактори;

підвищення цілеспрямованості й відповідальності за розподіл державних послуг за рахунок використання сучасних технологій, упровадження нових послуг для розвитку малого бізнесу;

поліпшення якості державних послуг;

використання інформаційних технологій;

модернізації державної служби шляхом зміни системи стимулювання службовців, удосконалення показників роботи.

Підсумовуючи вищенаведене, зробимо висновок, що економічний експеримент, проведений на підприємствах легкої промисловості Чернівецької області з метою їх інноваційної реструктуризації, дав позитивний результат, особливо в легкій промисловості.

Водночас, аналізуючи результати цього експерименту, сформовано низку таких пропозицій:

доцільно ініціювати та стимулювати механізми державного регулювання об'єднання підприємств легкої промисловості у відповідні галузеві промислові кластери, включаючи до них підприємства постачальників сировини;

удосконалення економіко-правового державного регулювання процесів інноваційної реструктуризації промислових виробництв, зокрема в регіонах;

актуальним стає створення регіонального фонду інноваційного розвитку для забезпечення фінансовими ресурсами процесів інноваційної реструктуризації виробництв.

Саме за цими пропозиціями мають бути проведенні у подальшому наукові дослідження.

Література:

1. Постанова Кабінету Міністрів України : за станом на 31 березня 2004 р. № 423 "Про затвердження Державної програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року" // Офіційний вісник України. - 2004. - № 14. - С. 287.

2. Указ Президента України "Про Концепцію державної промислової політики" : за станом 12 лютого 2003 р. № 102 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 7. - С. 27.

3. Кирюшин В. Государственное и местное регулирование территориального развития /