УДК 351.83

С. Г. ЗАХАРОВА

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ КРАЇНИ

Викладено значущість туризму для розвитку держави, види послуг у сфері туризму, а також розглянуто туризм в економічному та екологічному аспектах.

In the article an author is probe meaningfulness of tourism for development of the state, types of services in the sphere of tourism, and also tourism is examined in economic and ecological aspects.

Важливою передумовою розширення туристичної сфери є потреби туристів. На певному етапі розвитку економіки, коли необхідність у подорожах різко зросла, з'явилися і виробники цих послуг. Це спричинило формування товару особливого типу - туризму, який можна купити чи продати на споживчому ринку.

Метою статті є визначити комплексний механізм регулювання туризму як об'єкт державного регулювання.

Особливості сучасного стану туристичної галузі та вдосконалення механізмів державного управління успішно досліджується такими вітчизняними та зарубіжними фахівцями, як І. Абрамова, В. Азар, Г. Алейнікова, Р. Гуцуляк, В. Дорофієнко, В. Гуляєв, Е. Левицька, І. Осипенко, О. Поважний, С. Сердюк, Ю. Стріленко, І. Черніна, Р. Шавинський та ін.

Вагомий внесок у теоретичну розробку питань державного регулювання туристичної діяльності зробили В. Вакуленко, Ю. Лебединський, А. Чечель, О. Шаптала, В. Цибух та ін.

Роль держави у збереженні культурного надбання визначено у працях М. Кучерук, Г. Ліньової, А. Філатова, В. Зарубіна, О. Манаєва, І. Чернині та ін. Плідно займаються розв'язанням теоретико-методологічних питань державного управління розвитком окремих галузей О. Амосов. Г. Атаманчук, В. Бакуменко, А. Дєгтяр, В. Князєв, А. Мельник, В. Малиновський, И. Нижник. Г. Одінцова та ін. Сучасний ринок туризму як на світовому, так і на національному рівнях є ареною досить жорсткої конкурентної боротьби, її результати безпосередньо залежать від конкурентних зусиль кожної країни щодо просування "власного" туристичного продукту. При цьому світова практика свідчить, що перевага надається в'їзному туризму. Навіть за умов, коли в рамках Європейської співдружності (ЄС) після вступу в дію Шенгенських угод про єдиний візовий простір запроваджується принцип "простіше для громадян країн ЄС, жорсткіше для громадян інших країн світу", дотримуються співвідношення, принаймні, один до трьох на користь в'їзного туризму [8, с. 8].

Послуги туризму, як і послуги в цілому, мають певну споживчу вартість, яка виражається в ефекті корисності, що задовольняє будь-яку людську потребу. При цьому туристична послуга може мати як матеріальний вираз, так і нематеріальний. Зазначені два способи виробництва послуг зумовлюють і два види самих послуг. Перший вид послуг - це такий, який опосередковується річчю, залежить і має справу зі споживчим побутом. Надання послуг подібного роду за своїм змістом нічим не відрізняється від процесу праці в матеріальному виробництві. Це дає можливість називати послуги першого виду матеріальними (виробничими).

До другого виду послуг відносять дії, які спрямовані безпосередньо на людину або оточуючі її умови. Послуги цього виду не пов'язані з матеріальними продуктами, їх виробництво нероздільне зі споживанням. Надання цих послуг збігається з їх споживанням, вони нематеріальні. До них належать послуги з реалізації туристичних путівок, обслуговування туристів у готелях та закладах харчування. Як і будь-який товар послуга має свою споживчу вартість. У свою чергу вартість послуги еквівалентна витратам праці, яка необхідна для виробництва цієї послуги [7, с. 203].

Обмін туристичними послугами між країнами є частиною світової торгівлі. При цьому туристичні послуги в міжнародному товарообігу є невидимим товаром. Характерною особливістю та істотною перевагою туристичних послуг як товару є те, що для їх виробництва не потрібно великих витрат, якщо застосовувати для цього існуючу в країні матеріально-технічну базу. Адже туристи користуються послугами підприємств туристичної індустрії країни перебування. Крім того, вони споживають або купують і вивозять певну кількість товарів, що також забезпечує країні перебування значні фінансові надходження.

Туристичні послуги можна імпортувати в країну та експортувати з неї. Туристичним імпортом виступає іноземний туризм, при якому мандрівник вивозить із країни постійного проживання фінансові ресурси з метою "придбання" туристичних вражень, наприклад, в Україні, а вивіз із країни проживання фінансових ресурсів з метою "придбання" туристичних вражень за кордоном є туристичним експортом. Іноземний турист, який приїжджає в нашу країну, витрачає свої кошти на задоволення власних туристичних потреб, що йому надала українська сторона. Відповідно, держава експортує досвід подорожей, а кошти туриста залишаються на її території. Одночасно це означає туристичний імпорт тієї країни, із якої турист вивозить кошти [1, с. 59].

Експорт туристичних послуг є складовою частиною загального експорту товарів і послуг, а витрати на міжнародний туризм громадянами країни безпосередньо впливають на об'єм імпорту, пов'язаного з відпливом валютних засобів за кордон. Відповідно заходи щодо залучення іноземних туристів в ту або іншу країну укріплюють її економіку в цілому, а динаміку розвитку платіжного балансу за статтею "Туризм" можна вважати одним із показників стабільного розвитку держави.

З метою збільшення об'ємів туристичних витрат застосовуються різні методи. Одним з таких є збагачення та диверсифікація туристичних послуг. У широкому розумінні диверсифікованість - це поширення господарської діяльності на нові сфери бізнесу: випуск нових виробів, розширення номенклатури продукції, додаткові види послуг, що надаються тощо [2, с. 294].

З погляду сучасного стану й розвитку туристичної сфери їй уже давно стали властиві ознаки диверсифікованості, хоча в наукових розробках цієї сфери