УДК 351:330.5

Т.В. ПОКОТИЛО

НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Розглянуто поняття "інвестиційний процес" та досліджено роль держави в інвестиційних процесах. Запропоновано механізми реалізації інвестиційної політики держави.

In the article a concept is considered "investment process" and it is investigational role of the state in investment processes. The mechanisms of realization of investment policy of the state are offered.

Через неспроможність ринкової економіки вирішувати значну низку макроекономічних проблем (рівномірно розвивати регіони країни, долати кризи, безробіття, монополістичні тенденції в економіці, забезпечити соціальний захист населення тощо) постійно зростає роль державного регулювання, яке здійснюється за допомогою економічних, правових, адміністративних важелів. Всесвітньо відомий англійський економіст Дж. Кейнс, зазначав: "Розширення функцій уряду ...я захищаю як єдиний практично можливий засіб уникнути повного руйнування існуючих економічних форм і як умову для успішного функціонування особистої ініціативи" [10, с. 455]. Американські економісти К. Макконнелл і С. Брю засвідчують наявність урядового втручання в економіку США для виправлення "великих дефектів ринкової системи" [14, с. 91]. За таких умов уже не можна стверджувати про безперечну пріоритетність ринкових важелів регулювання економіки, а отже, і про існування ринкової економіки. Російські вчені зазначають, що: ".поняття "ринкова економіка" та "ринкова система" абстрактні, вони являють собою спрощену картину дійсності, в якій багато її сторін відсутні. .нема і не було жодної країни, економіка якої функціонувала б тільки за допомогою ринкового механізму" [6, с. 32]. Отже, ринкова економіка не може існувати і функціонувати без державного регулювання, за відсутності останнього в дію вступатимуть стихійні регулятори ринку.

Державне регулювання економіки здійснюється за різними напрямками, галузями та проблемами. Одним із напрямків є державне регулювання інвестиційного процесу. Інвестиції є основним фактором економічного зростання. Від їх обсягу, стану інвестиційного процесу залежить спрямованість і темпи соціально-економічних перетворень. "Мова йде, перш за все, про тенденції гуманізації, інтелектуалізації, інформатизації та екологізації, а також про відповідний перехід від економіко-екстенсивного до соціально-інтенсивного та інноваційного типу суспільного відтворення з пріоритетним розвитком п'ятого та шостого технологічних укладів і механізмами простого і розширеного відтворення [20, с. 77]. С. Глазьєв розглядає розвиток економіки як послідовну зміну технологічних укладів. Технологічний уклад формується в межах усієї економічної системи, охоплює всі стадії переробки ресурсів і відповідний вид невиробничого споживання, утворюючих макроекономічний відтворювальний контур. [5, с. 63] За його дослідженнями вченого було визначено шість технологічних укладів. Серед ключових ознак п'ятого - інформаційні і комунікаційні технології, мікроелектроніка; шостого - біотехнології, космічна техніка [Там само, с. 158].

Вирішення даного питання потребує активної, обґрунтованої державної структурної політики, оскільки новостворені ринкові форми в умовах НТП самостійно неспроможні адекватно реагувати на стратегічні суспільні потреби. "Щодо України, то її загальний стратегічний вектор розвитку - розбудова змішаної соціально орієнтованої економіки постіндустріального типу. Трансформація індустріальної економіки в постіндустріальну передбачає орієнтацію на розвиток науковомістких високотехнологічних виробництв, споживчий сектор та сферу послуг і, як наслідок, на формування "зон зростання" у цих напрямках" [9, с. 40].

Отже, реформування економіки України та проблема залучення інвестицій і підйому на цій основі вітчизняного виробничого сектора є центральною.

У галузі економічних дисциплін та теорії державного управління вищезазначені проблеми інвестиційного процесу в контексті структурної переорієнтації економіки України в повному обсязі відображені в працях таких відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, як А. Бикової, О. Івашиної, І. Бланка, В. Мартиненка, А. Пересади, Н. Титаренко, В. Федоренка, С. Глазьєва, О. Завгородньої, Дж. Кейса, М. Лесечко, М. Маренкова та ін.

Проте окремі методологічні питання дослідження державного регулювання інвестиційного процесу залишаються невирішеними. Зокрема, формування механізму державного регулювання інвестиційного процесу в умовах глобалізації на основі національних інтересів і потреб.

Для кращого розуміння і визначення змісту багатопланового поняття "механізм державного регулювання інвестиційного процесу", розглянемо сутність самого поняття "інвестиційний процес".

Поняття "інвестиційний процес" у зарубіжній економічній літературі визначається як прийняття інвесторами рішення відносно цінних паперів, в які здійснюються інвестиції, обсягу та терміну інвестування [24, с. 10]. Деякі автори розглядають його як механізм об'єднання тих, хто пропонує гроші, з тими, хто їх потребує [4, с. 15]. Суб'єкти ринку вступають між собою у відносини по-різному, тобто одні вкладають договори прямо (операції з нерухомістю), інші - через посередників (фондові біржі).

У даних трактуваннях інвестиційний процес ототожнюється лише з фінансовими ринками і вже зі сформованими "правилами гри", тобто "проблеми інвестування вирішуються на основі ринку як саморегулюючої системи" [6, с. 125].

Вітчизняні та російські дослідники по-різному підходять до визначення даної категорії. Одні - порівнюють з процесом реалізації інвестиційного проекту [3; 22] або вважають, що це "комплекс заходів, з моменту прийняття рішення про інвестування до завершення стадії інвестиційного проекту, визначається інвестиційним циклом. Низка інвестиційних циклів, що повторюється, - це інвестиційний процес" [13, с. 38]. Інші дослідники пов'язують інвестиційний процес з інвестиційною діяльністю [8; 21]. Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", остання визначається як "послідовна сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб, держави зі здійснення інвестицій з метою отримання доходу або прибутку, розв'язання екологічних, соціальних та інших питань і здійснюється в усіх сферах економіки незалежно від форм власності" [1].

Аналізуючи вищевикладені визначення, погодимося з визначенням А. Пересади: "Об'єктивною основою інвестиційної діяльності