УДК 351.745-057.36(477)

П. В. СИНИЦЬКИЙ

ВНУТРІШНЬОВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ ТА ЙОГО ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ В КОНТРОЛЬНО- НАГЛЯДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДСО ПРИ МВС УКРАЇНИ

Розглянуто питання, пов'язанні з визначенням, сутністю та особливостями внутрішньовідомчого контролю ДСО при МВС України.

The questions connected to the contents and features of internal department control in supervision activity of the State Protection Service in structure of Ukraine Ministry of Internal Affairs are considered.

Перехід незалежної України до ринкової економіки з багатоманітністю форм власності і господарювання зумовив становлення та розвиток суспільних відносин, а саме надання охоронних послуг ДСО при МВС України, а це, в свою чергу, потребує належного, всебічного правового регулювання надання цих послуг необхідність дослідження внутрішньовідомчого контролю ДСО при МВС України, пов'язаних з їхнім здійсненням.

Розробці проблеми внутрішньовідомчого контролю в діяльності органів виконавчої влади приділялась увага такими вченими, предмет дослідження яких складали методологічні засади адміністративно - правового регулювання, становлення і розвиток правовідносин у сфері державного управління, державного контролю: В. Авер'яновим, О. Андрійко, О. Бандуркою, Ю. Битяком, В. Гаращуком, В. Горшеньовим, О. Крупчаном, І. Шаховим, О. Кармолицьким та ін.

Разом з тим, у науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми внутрішньовідомчого контролю в діяльності ДСО при МВС України залишився поза увагою науковців.

Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових прогалин, поставило необхідність проведення дослідження проблеми внутрішньовідомчого контролю в діяльності ДСО при МВС України.

Аналіз понятійного апарату є неодмінною умовою з'ясування й розкриття сутності досліджуваного явища, в даному випадку внутрішньовідомчого контролю. При цьому первинним є контроль взагалі як об'єктивно існуюче явище, а потім уже його відомча приналежність. Тому з'ясуємо, насамперед, змістове значення даного феномена.

Слово "контроль" - (від франц. controle) - інтерпретується як зустрічний, вторинний запис з метою перевірки першого [11, с. 250], і багатьма дослідниками вживається в значенні "перевірка", а також "спостереження, наглядання з метою перевірки".

У науковій літературі аналізується кілька аспектів контролю як особливого виду діяльності, що входить до структури функції управління, здійснюваної з метою розвитку й удосконалювання організації. Одні автори визначають його як специфічний процес забезпечення нормального, тобто запланованого функціонування системи, на основі чого робиться висновок, що організація дійсно досягає своїх цілей, вирішує виробничі завдання, що стоять перед нею [5; 6].

Інші вчені в контроль вкладають ширший зміст, представляючи його як безперервний процес зі встановлення: а) стандартів діяльності організації, що підлягають дотриманню, а значить, і контролю; б) виміру й аналізу її результатів, інформація про які отримана за допомогою контролю; в) системи дій, що забезпечують коригування виробничих процесів відповідно до зроблених висновків й прийнятих рішень [4, с. 196]. Але є й такі визначення контролю, що базуються на порівняльному аналізі відповідних виробничих процесів. Прихильники такого підходу думають, що контроль - це постійне порівняння того, що є, з тим, що повинно бути [9, с. 158].

Стосовно тематики статті більш прийнятна позиція тих учених, що розглядають контроль як управлінську діяльність. Її завданням є, з одного боку, кількісна і якісна оцінка функціонуючої системи, а з іншого - облік результатів роботи даної організації [13, с. 233]. Тут як форма контрольної діяльності виступає оцінка функціонування організації за кількістю та якістю роботи, а також облік отриманих як проміжних, так і кінцевих результатів.

Слід, однак, зазначити, що такий підхід стає проблематичним при визначенні рівня керованості системи, побудованої на правових нормах, які, врешті-решт, і повинні бути реалізовані з метою одержання цілком визначеного правового результату. Причому оцінка якості функціонування організації зводиться в ній до визначення відповідності (чи невідповідності) вчинених дій і досягнутого результату нормативному припису, тобто тому правовому образу, що, зрештою, і повинен бути досягнутий і на досягнення якого зорієнтовано організацію [3, с. 13; 7, с. 176; 12, с. 247].

Усе це й дозволяє нам зупинити свій вибір на концепції, згідно з якою контроль - це основний елемент у структурі функції управління, що встановлює ступінь відповідності фактичного стану системи прийнятим рішенням і виявляє відхилення, а також причини їх виникнення з метою наступного їх усунення й досягнення запланованого результату [8, с. 206207]. У процесі управління контроль виступає як елемент зворотного зв'язку з прийнятими до виконання рішеннями, оскільки за даними контролю здійснюється коригування раніше прийнятих рішень і планів, робиться оцінка відповідності вжитих дій нормам, що вказують шляхи й способи досягнення соціально-корисного результату.

Цільова спрямованість контролю, на думку В. Афанасьєва, складається у виявленні результатів впливу суб'єктів на об'єкт допущених відхилень від установлених вимог, прийнятих принципів організації, урегулюванні причин цих відхилень, а також визначенні шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи [2, с. 123].

Крім чіткого визначення показників отриманого результату, при контролі дуже важливо дати оцінку аналізованим процесам і зробити відповідні висновки. При цьому показники оцінки повинні використовуватися для визначення фактичного положення справ і досягнення запланованих результатів. Істотним моментом при цьому є можливість чіткої оцінки напрямку розвитку порівняно з вихідним рівнем і задовільності нинішнього рівня під кутом зору майбутнього функціонування організації.

Беручи до уваги викладене, можна стверджувати, що внутрішньовідомчий контроль ДСО при МВС України дозволяє дати всебічну та глибоку оцінку стану службової діяльності підпорядкованих підрозділів в цілому, її служб, ділових