Атестація навчальних класів проводиться з метою надання права на проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації трактористів-машиністів, удосконалення навчально-матеріальної бази та методичного забезпечення навчального процесу. Атестація проводиться перед відкриттям у них підготовки, в подальшому - не рідше одного разу на п'ять років.

Навчально-матеріальна база навчальних закладів, підприємств і господарств повинна забезпечувати проведення теоретичного і практичного навчання, відповідати вимогам щодо оснащення навчальних закладів.

Однією з функцій роботи органів держтехнагляду є здійснення нагляду за реалізацією суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності) тракторів, самохідних шасі, сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, мотоблоків, номерних агрегатів до них і тракторних причепів вітчизняного та іноземного виробництва, що не були в експлуатації і не зареєстровані в органах держтехнагляду і які пройшли реєстрацію в установленому порядку, та таких, що були у користуванні [2].

Такий нагляд дає можливість зменшити попадання на відповідний ринок суб'єктів, які не можуть забезпечити сервісне і технічне обслуговування, гарантійний ремонт машинам, що реалізуються останніми.

На органи держтехнагляду також покладено контроль за правильним нарахуванням та сплатою податку власниками транспортних засобів.

Отже, метою діяльності органів держтехнагляду є дотримання всіма власниками тракторів, дорожньо-будівельних, сільськогосподарських машин та причепів до них норм і стандартів у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання (використання) транспортних засобів.

Загальновідомо, що інспектор держтехнагляду повинен постійно вчитися. Така вже складна і багатогранна його діяльність. Інспектор в одній особі і інженер, і державний контролер за тим, як використовується і зберігається самохідна техніка, і правоохоронець, і юрист, і психолог. Діяльність інтелектуальна, унікальна за своїм призначенням.

Машини постійно змінюються, удосконалюються.

Відповідно змінюються, стають суворішими створені державою правила експлуатації сільськогосподарської та іншої самохідної техніки і, одночасно, вимоги до інженера, керівника підприємства, механізатора, власника трактора, комбайна, дорожньо-будівельної машини. З урахуванням усього цього зростає і відповідальність як усієї служби держтехнагляду, так і кожного її інспектора, зокрема, за безпеку людей, які в силу різних обставин знаходяться в зоні роботи самохідної машини [1].

Екологічна ситуація в країні загострюється. А тому і зростає, стає жорсткішою вимога до всіх працюючих на самохідній техніці за дотримання певних екологічних норм і параметрів її використання - гарантії від негативних екологічних наслідків активного буття машин у нашому житті.

Інспектор держтехнагляду мусить бути в курсі всіх справ, озброєним необхідними знаннями, більш того, йому потрібно пропустити їх через власний розум, закласти до власного досвіду для того, щоб грамотно виконати свою справу, бути корисним для суспільства. І йому ніяк не можна хоч на день зупинитися в придбанні та оновленні цих професійних знань [7].

У Національному аграрному університеті в м. Києві набирається на базі факультету "Механізація сільського господарства" одна група з підготовки інженерів-інспекторів держтехнагляду. Але, враховуючи, що молодий спеціаліст після закінчення відповідно до кваліфікаційних вимог посад державних службовців повинен набути досвід роботи ще до вступу на держслужбу, забезпеченість навченими кадрами дуже низька. Необхідно при цьому враховувати і те, що за час набуття таким фахівцем досвіду інженера-механіка проходить значний час і втрачаються набуті знання як фахівця інспектора.

На жаль, для навчання інженера-інспектора держтехнагляду відсутні ще й кваліфікаційні характеристики.

Якщо взяти до уваги той факт, що чисельність інженерів-інспекторів в Україні становить всього 650 осіб, та те, що ще залишилась розгалужена сітка навчальних закладів різних ступенів акредитації за спеціальністю "механізація сільського господарства", є можливість перенавчати, підвищувати кваліфікацію інженерів-інспекторів кожних три - чотири роки.

Сьогодні це є нагальною потребою, оскільки за часів незалежної України таке навчання ні разу не проводилось.

Ураховуючи, що для роботи в органах держтехнагляду залучаються фахівці з технічною освітою та певним стажем роботи, а також те, що органи держтехнагляду відносять до державної служби, де відповідно має бути резерв працівників, підготовку та перепідготовку можна розділити на три частини.

Перше - це підвищення кваліфікації уже працюючих інженерів-інспекторів. Для них можлива спрощена програма навчання.

Друге - підготовка інженерів-механіків, які знаходяться в резерві на посади в органи інспекції держтехнагляду.

Третє - перепідготовка фахівців інших споріднених професій для роботи в органах держтехнагляду.

Для досягнення цієї мети необхідно розробити фундаментальну, надійну систему навчання, яка в цілому відповідає завданням постійного системного підвищення кваліфікації працівників інспекції і, що найголовніше, є обов'язковою [7].

Нормативні акти, якими керуються у своїй діяльності органи держтехнагляду, постійно зазнають змін, до них вносять доповнення, а то і зовсім проходить їх заміна.

Для ефективної роботи інспекцій необхідне вірне і обов'язково однакове бачення нормативних актів усіма спеціалістами служби держтехнагляду.

А для того щоб здешевити таке навчання, можна організувати його в кожному регіоні при вищому навчальному закладі сільськогосподарського спрямування.

З вищевикладеного випливає той факт, що потрібно терміново розробити та процедурно затвердити кваліфікаційні характеристики, особливо для керівників і спеціалістів держтехнагляду областей, міст і районів нашої держави.

Світовий досвід учить, що важливими чинниками забезпечення високої продуктивності і якості праці є: ефективність і гнучкість системи управління; діловий, соціальний і політичний клімат, що стимулює виробництво і продуктивність; розмір внутрішнього ринку, що може забезпечити підприємствам можливість реалізації товарів масового виробництва. У колі питань, що розглядаються, гнучкість системи управління залежить від швидкості реагування нормативних актів до реального життя, соціального захисту посадових осіб держтехнагляду.

Сучасний етап переходу економіки України до ринку, що супроводжується падінням виробництва і поглибленням кризових явищ в економіці,