Умовами ефективності розвитку персоналу є: охоплення заходами, що розвивають усі категорії співробітників, вибір оптимальних програм і методів навчання, виходячи з потреб організації і її кадрового потенціалу; обов'язкова необхідність отриманих в процесі підготовки і перепідготовки знань; забезпечення зв'язку результатів навчання з посадовим і матеріальним станом держслужбовців.

Розвиток персоналу регулюється в процесі атестації працівників, розробки і реалізації системи мотивації трудової діяльності. Як технологічний процес, він може виконувати різні функції в системі управління персоналом: бути об'єктом конкретної суспільної технології, процедурою чи операцією цієї технології, спрямованою на відтворення іншого обсягу і характеру роботи з кадрами [4, с. 376].

Важливе значення має і таке поняття, як професіограма управлінської діяльності.

Професіограма управлінської діяльності - системний опис управління (менеджменту) як роду трудової діяльності на підставі функціонального, психологічного та психофізіологічного аналізу її змісту, який дає змогу визначити професійно важливі якості особистості фахівця у вигляді вимог професії до людини. Професіограма управлінської діяльності охоплює наслідки системного аналізу головних функцій, які виконує фахівець у галузі управління, об'єктів професійної діяльності та провідних засобів роботи, підсумки психологічного аналізу професійної діяльності у вигляді психограми як переліку психічних якостей людини, необхідних для виконання професійних функцій. Складовою психограми є кваліфікаційна характеристика, що визначає перелік професійних знань, умінь і навичок, головні професійні вимоги до особистості фахівця з менеджменту та рівня його професійної підготовки, результати психофізіологічного дослідження праці менеджера у вигляді вимог до фізичного, психофізіологічного і психічного стану спеціалістів, який є необхідною умовою його ефективної діяльності.

Очевидно, що професійний розвиток як процес безперервного вдосконалення професіоналізму неможливий без професійної етики. Філософський словник трактує це поняття так: "професійна етика - сукупність моральних норм, що характеризує поведінку людини у професійній сфері, а також галузь етики, предметом якої є визначення і обґрунтування таких нормативних систем. Професійна етика розвивається на основі узагальнення практичної діяльності представників різних професійних груп, що підсумовується в писаних і неписаних кодексах поведінки, а також у формі певних теоретичних висновків. Виникнення і формування професійної етики обумовлене підвищеними або специфічними моральними вимогами до деяких видів професійної діяльності. Йдеться, зокрема, про існування таких професійних сфер, у яких сам процес праці заснований на ретельному узгодженні дій його учасників, що загострює потребу в солідарній поведінці. Особлива увага приділяється моральним якостям працівників тих професій, які безпосередньо стосуються людини та її життя або пов'язані з правом розпоряджатися значними матеріальними цінностями. Своєрідні моральні ризики і проблеми властиві сфері послуг, транспорту, управлінню, охороні здоров'я, вихованню та ін. Окремим різновидам професійної діяльності відповідають специфічні форми професійної етики, кодекси поведінки, які диктують певний тип моральних відносин. Характерною особливістю змісту таких кодексів є те, що вони не є звичайною конкретизацією загальноетичних настанов, а формуються на засадах творчого етичного осмислення певної фахової галузі. Через це, зокрема, такі різновиди професійної етики, як лікарська етика, етика науки, бізнесова етика тощо стають нині важливим і незамінним чинником нарощування етичного знання в цілому. Відіграючи позитивну роль у житті суспільства загалом, кодекси професійної моралі здатні завдяки рівневі їх визнання з боку фахівців підтримувати сталий порядок морального життя, що особливо важливо в періоди соціальної напруги і послаблення впливовості простих моральних заповідей [6, с. 533].

Поняття професійної етики необхідне для розуміння суті професійного потенціалу державних службовців, оскільки для досягнення максимальної ефективності в діяльності, державний службовець повинен намагатися максимально професійно саморозвиватися і самореалізуватися.

При цьому дуже важливо знати індивідуальні межі і особливості розвитку державного службовця і допомогти йому виробити оптимальну стратегію використання своїх можливостей. Для опису таких можливостей і пропонується використати поняття "потенціал", який можна розглядати як ресурсний показник.

Слово "потенціал", "потенція" походить із латинської мови (potential) і в перекладі означає "сила" [2], "можливість", "міць" [1]. Його загальнонаукове вживання іде своїм корінням у філософію Аристотеля. У своїй "Метафізиці" він розглядав акт і потенцію як основу онтологічного розвитку. Таким чином, "бути" поділялось на "потенційне" і "актуальне", а становлення розглядалось як перехід від першого до другого [2]. За Аристотелем, дійсність з точки зору сутності попереджує можливості, тому розвиток відбувається як зміна однієї дійсності іншою.

Сьогодні термін потенціал у різних поєднаннях використовується досить широко, в основному в якості синоніму ресурсів і широко розповсюджений у таких поєднаннях, як "кадровий потенціал", "науковий потенціал", "трудовий потенціал", "професійний потенціал".

Здатність постійно підвищувати рівень професійних знань в умовах швидкого старіння професійних навичок є важливим фактором успішної діяльності державних службовців. Потенціал - це сукупність можливостей людей, які можуть з'явитись за певних умов і використовуватися для вирішення певних завдань, досягнення поставлених цілей. Кадровий потенціал відображає сукупність кваліфікованих державних службовців, що пройшли попередню професійну підготовку і володіють спеціальними знаннями, трудовими навиками і досвідом роботи в обраній сфері діяльності.

Професійний потенціал - це сукупність морально-особистісних, психофізіологічних можливостей людини, які необхідні та достатні для ефективної роботи за тією чи іншою професією. Цей потенціал може відображати можливості однієї особи, суспільства, держави в певній сфері суспільного життя.

Професійний розвиток - набуття державними службовцями нових компетенцій, знань, умінь і навичок, які використовуються в їх професійній діяльності.

Таким чином, професійний потенціал, що розглядається як сукупність особистісних, психологічних та фізіологічних можливостей людини, які необхідні і достатні їй