Якісні показники стану професійного потенціалу мають бути значно розширені в частині особистісно-психологічних і духовно-моральних даних. Для конструктивної роботи державного службовця важлива наявність комплексу якісних ознак, бо відсутність одних знижує конструктивність інших і роботу в цілому.

Аналіз понятійного апарату нашого дослідження дає нам усі підстави стверджувати, що формування професійно підготовленого і такого, що динамічно розвивається апарату державних органів, а саме центральних органів виконавчої влади, вважається одним із головних факторів становлення та зміцнення державної служби в нашій країні.

Сьогодні, коли швидко змінюється процес громадянського розвитку, необхідно якісно нове вирішення проблем професійного зростання службовців державних органів, що дозволяло б їм поєднувати практичні дії з застосуванням нових технологій та при цьому проявляти самостійність і відповідальність.

Для цього необхідно послідовно включати людину у сферу професіоналізації державної служби, проходження нею певних етапів індивідуальної професіоналізації (відбір, адаптація, професійно-кваліфікаційне і службове просування та ін.), що дозволить більш раціонально використати потенційні можливості службовців, збагатити їх як особистості.

Проблему підвищення та розвитку професіоналізму державних службовців по праву можна вважати провідною у сфері управління державною службою, у стабілізації центральних органів виконавчої влади, що є основою працездатності державного апарату.

У вирішенні цих завдань важливо виходити з такого. У стратегії професійного розвитку державних службовців центральних органів виконавчої влади має бути виражена довгострокова орієнтація на професійний і посадовий розвиток службовців (особистісний, професійно-кваліфікаційний, службовий, посадовий, статутний) на основі пізнання закономірностей і тенденцій кадрових процесів, що відбуваються в системі державного управління.

Професійне і кар'єрне зростання державного службовця включає в себе послідовну зміну стану і спеціальних знань, умінь, навичок, його кваліфікації і спеціалізації, набуття державним службовцем більш високого статусу.

Службова кар'єра не повинна бути самоціллю службовця, втіленням лише його особистих інтересів (у цьому випадку він перероджується в кар'єриста та кар'єрного егоїста). У кар'єрі потрібно знайти оптимальний баланс між інтересами індивідуума так його потребами, інтереси центрального органу державної виконавчої влади та його апарату. Тому службовець, механізми його самоорганізації (саморозвитку особистості) повинні включатися в систему службового зростання кадрів даного апарату, що взаємно збагачує учасників цього процесу, дозволяє використовувати професійне зростання службовця як передумову його службового просування [5].

У зв'язку з цим потрібно підкреслити, що професіоналізм державних службовців центральних органів виконавчої влади України є властивістю, що зумовлена розвитком суспільства та держави, їх потребами.

Професіоналізм не може бути статичним, раз і назавжди встановленим станом. Він постійно збагачується, удосконалюється як соціально-управлінська категорія. Вимоги до сучасного професіоналізму мають бути розраховані на перспективу.

У той же час, до пізнання професіоналізму необхідно підходити системно та комплексно.

Важливо знайти ефективні критерії та методи оцінок і виміри рівнів професіоналізму, визначення його складових як на індивідуальному, так і на колективному рівнях.

Професіоналізм державного службовця центральних органів виконавчої влади - це досконале знання своєї справи і найбільш конструктивне здійснення своєї службової діяльності.

Високий професіоналізм державних службовців можна розглядати як інтегровану категорію, якісний розмір здібностей, які реалізуються на практиці, що дозволяє ефективно здійснювати покладені на них функції і завдання.

Професіоналізм не є проявом вузької спеціалізації співробітника. Професіоналізм державних службовців центральних органів виконавчої влади складається зі спеціальних знань, умінь та навичок, із проявів кращих особистісних якостей службовців, у тому числі моральних, із найбільш повного використання професійно-творчого потенціалу усього апарату.

Однією із суттєвих сторін сучасної стратегії управління державними службовцями центральних органів виконавчої влади є їх спрямованість на більш повне і ефективне використання здібностей, розвиток внутрішніх можливостей службовця як особи на основі стимулювання його всебічного розвитку. У той же час потрібно зважувати, що професійне зростання одночасно виступає як соціальний інститут самоорганізації. Тому важливо враховувати вплив на державних службовців як внутрішнього середовища (саме менеджменту), так і зовнішнього середовища (влада, функції та ін.). Усе це дозволяє стверджувати, що процес професійного розвитку державних службовців є досить складним і включає в себе рішення багатьох управлінських, соціально-психологічних, соціально-економічних, освітніх та інших завдань.

По суті, професійний розвиток полягає у формуванні та постійному збагаченні ділових якостей, професійних знань, навичок і вмінь державних службовців, які необхідні їм для ефективного виконання своїх посадових функцій, реалізації своїх прав і обов'язків, потенційних можливостей державних службовців центральних органів виконавчої влади.

Професійний розвиток державних службовців існує як вираження взаємодії службових потреб центральних органів виконавчої влади та інтересів, здібностей кожного службовця. Тому не потрібно професійний розвиток зводити лише до спеціальної освіти (на курсах, семінарах, вузах тощо), коли службовець отримує знання та інформацію в готовому вигляді. Професійна зрілість службовця не визначається тільки дипломом. Вона формується, збагачується та корегується практикою. У поєднанні навчання та практичної діяльності вбачається необхідна умова зростання професіоналізму державних службовців центральних органів виконавчої влади.

У професійному розвитку важливо в максимальній мірі використовувати практику службової діяльності, складну систему взаємодії посадових структур, ієрархічного підпорядкування, міжособистісних відносин, технології оцінки (атестації, відкриті конкурси, кваліфікаційні іспити та ін.) і службового