Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 351:316

УДК 351:316.346.32

О.В. ІВАНИЦЬКИЙ

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА МОЛОДІ В УКРАЇНІ: ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ДЕРЖАВНІ ЗАХОДИ ПОДОЛАННЯ

Розкрито питання девіантної поведінки молоді та ролі виховання у процесах подолання негативних наслідків суспільних девіацій. Визначено основні заходи державного регулювання відхилень у соціальній поведінці індивідів на загальнодержавному та місцевому рівнях управління.

The article deals with deviant behavior of youth and adolescents. It enlightens the role of education and training in processes of diminishing social deviation negative fall-outs. The author also investigates the public administration main instruments and mechanisms to prevent social deviations at the governmental and local levels.

Важливість даного дослідження пов'язана із суттєвим збільшенням асоціальних процесів у суспільстві серед молодих людей та підлітків, що в системі державного управління має викликати велике занепокоєння та стимулювати до прийняття радикальних рішень. Вилучення великого прошарку молодого населення з працеспроможного населення, формування соціально значущої кримінальної та напівкримінальної страти, яка здатна суттєво впливати на інші верстви суспільства в негативному аспекті, в майбутньому породжуватиме проблеми, які не можна буде вирішити обмеженим колом державних методів регулювання. Отже, саме сьогодні, доки негативні прояви девіантних явищ не прийняли загрозливих масштабів, слід деталізувати заходи державного регулювання подолання девіацій у соціальній поведінці суспільства та окремих громадян, які мають небажані для держави наслідки. Профілактика девіантної поведінки передусім важлива в роботі саме з підлітками та молоддю.

Як складне явище, девіація викликає необхідність поєднання зусиль великої когорти вчених, предметом досліджень яких є різні прояви та аспекти девіантної поведінки. Поліпарадигмальність у вивченні девіації як об'єкта державного регулювання потребує передусім поєднання соціального та філософського підходів. При соціальному підході важливим є розуміння того, яким чином побудувати суспільство, де негативні явища девіантної поведінки найменше його вражають. Філософський підхід дає можливість зрозуміти, осмислити та виявити найбільш суттєві прояви девіації та еволюцію особистості в контексті розвитку всього спектра суспільних відносин. Сполучення цих підходів зумовлює можливість виявлення напрямів насамперед державного регулювання, які можуть спонукати до отримання найбільш ефективних результатів стосовно регулювання проявів девіантної поведінки в суспільстві.

Когорта відомих вітчизняних соціологів, зокрема Є. Змановська, Н. Комарова, І. Пєша відзначають необхідність проведення системних і спеціальних заходів на різних рівнях суспільної організації: загальнодержавному, правовому, громадському, економічному, медико-санітарному, педагогічному, соціально-психологічному [1, с. 161]. У своїх працях дослідники конкретизували ці заходи, детально проаналізували доцільність їх застосування в сучасній соціологічній практиці, але водночас не було вирішено завдання встановлення їх пріоритетності.

Особливу увагу іншої групи соціологів викликало визначення впливу освіти та виховання на зменшення девіантних, деліквентних та інших явищ, які порушують соціальну рівновагу в суспільстві. Концепція виховання, яка фокусувала увагу саме на методах подолання негативних проявів соціального архетипу, знайшла своє висвітлення у працях багатьох соціологів та мислителів минулого та сучасності, серед яких особливе місце посідають Я. Гилінський, В. Афанасьєв. Варто відзначити також течію релігійної філософії, представлену працями Е. Сведенборга, Є. Трубецького та багатьох інших, які визначали вплив релігії на систему виховання та формування ціннісних орієнтирів у суспільстві.

Однак майже відсутні системні дослідження і формулювання підходів щодо застосування виховання та його методик для подоланні загрозливих для суспільства девіантних явищ, окреслення проблем родини в сучасному українському суспільстві.

Мета роботи - на підставі опрацювання наукових праць, соціологічних даних та матеріалів вітчизняних і міжнародних організацій окреслити природу та значення виховання для обмеження негативних наслідків девіантної поведінки молоді та дітей і визначити основні заходи державної політики в цій сфері.

Завданнями написання даної роботи є аналіз основних форм профілактичної роботи та визначення місця виховання в системі заходів державного регулювання девіантної поведінки; окреслення основних типів родин та впливу родинного виховання на девіантну поведінку; узагальнення підходів до виховання і формування їх системи під впливом міжнародної інтеграції, євроінтеграції.

Мислителі та державні діячі всіх часів і народів приділяли належну увагу системі виховання, яка визначалась цінностями, що домінували у суспільстві. Зокрема, російський релігійний філософ кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Є. Трубецький писав, що людина не може залишатися лише людиною: вона має або піднятися над собою, або впасти у безодню, вирости в Бога чи у звіра. Те, яким чином здійснює людина свій вибір, визначає загальносуспільна, родинна та особистісна система цінностей, яка значною мірою задається вихованням.

Насамперед система виховання має надати дитині основне — систему цінностей та пріоритетів, які іманентні категоріям добра, любові до ближнього. Під системою виховання розуміємо сукупність загальнодержавних, родинних, освітніх, суспільних впливів на побудову певною особистістю системи цінностей, цільових орієнтирів, оціночних критеріїв, знань, вчинків. Залежно від того, що закладено на початку перших самостійних кроків дитини, можна сподіватися на прояви її особистості в подальшому. Для державних органів одне з основних завдань полягає в тому, щоб значна частина населення, і насамперед молодого віку, була вихована на принципах законослухняності, визнавала правила суспільного співжиття, дотримувалась усталених норм. Ще Цицерон писав про необхідність бути рабами законів, щоб стати вільними.

Однак поширення демократичних процесів в умовах ринкових трансформацій в Україні та в інших країнах пострадянського простору привело до поширення девіацій. Існує точка зору, згідно з якою непрямим показником розвитку демократії є динаміка розповсюдження девіацій. Визнання на рівні держави прав сексуальних меншин, природності поведінки людей


Сторінки: 1 2 3 4