контроль здійснюється представником держави; ухвали місцевих органів, які він вважає незаконними передаються на розгляд адміністративного суду, єдиному органу, який має право оголосити ануляцію, якщо має місце порушення закону.

Усі акти, пов'язані з управлінням з поточних питань, не зобов'язані бути передані префектові. Але цілий перелік актів відповідно до закону повинні бути передані префектові або супрефекту: конвенції, рішення, ухвали місцевих органів, розпорядження мерів та ін.

Проте об'єктом контролю можуть бути будь-які акти місцевих адміністрацій, якщо державний представник дізнається про нього безпосередньо, через особу, що потерпіла, або через іншу третю особу.

Принципи місцевої автономії. Закони децентралізації, введені з 1982 р., діють відповідно до таких принципів:

відміна опіки держави і передача владі на місцях мерам, головам Рад департаментів і регіональних Рад;

передача низки компетенцій держави органам місцевої влади з одночасною передачею фінансових і людських ресурсів, для забезпечення цих нових компетенцій;

перетворення регіонів, що були до цього державними установами, на повноважні органи адміністративного самоврядування в тому ж ступені, як департаменти і комуни;

юридична і фінансова автономія органів місцевої влади, відсутність ієрархії і опіки над ними;

об'єднання всіх рівнів місцевої влади в територіальні органи суспільного (публічного) управління на основі певного функціонального службового статусу.

На рис. 2 наведено схему перерозподілу податкових надходжень між рівнями територіальної влади Німеччини. Такий механізм розподілу податків дозволяє зробити процес прозорим та ефективним. Крім того, направлення частини найбільш "коштовних" податків на нижчі рівні дозволяє зацікавити, наприклад комуни, у створенні непрестижних, але соціально значущих об'єктів (утилізація побутових відходів, шкідливі виробництва тощо).

Принцип субсідіарної відповідальності особливо наочно демонструє побудову міжбуджетних відносин у розвинутих країнах світу. На рис. 3 у загальному вигляді наведено дві можливі моделі збору податків і розподілу бюджетних коштів у структурі владних повноважень держави. Принципова різниця між командно-адміністративною системою та системою, що побудована на основі субсідіарності, полягає в протилежному підході до формування місцевих бюджетів - знизу вгору, чи згори вниз [3].

Рис. 2. Схема перерозподілу податкових надходжень між рівнями територіальної влади Німеччини

Рис. 3. Принципи передачі повноважень і перерозподілу бюджетних коштів

Як бачимо, командно-адміністративна система дозволяє концентрувати у структурах державної влади переважну більшість бюджетних коштів, які виведені з-під контролю суспільства, не дають можливості їх ефективного використання та породжують широкомасштабну корупцію. Підраховано, що кошти, вкладені в розвиток народного господарства за першою схемою, удвічі більш ефективні, ніж ті, що використовуються за другою схемою.

Таким чином, як висновок можна сформулювати три основні напрямки реалізації ефективної соціальної політики в період розбудови соціальної держави в Україні.

Перший - відмова від патерналізму, тобто відмова держави від жорсткої детермінованої поведінки людини в соціальній сфері, набору послуг у соціальній сфері, що може або навіть повинен одержувати громадянин, передача цих функції місцевим органам влади.

Другий - роздержавлення соціальної сфери і звільнення держави від функції безпосереднього надавати громадянину соціальні послуги. Держава поступово перестає бути оператором відповідно до багатьох видів соціальних послуг. Вона відводить собі роль тільки законодавця, що встановлює правила, в інших випадках - посередника.

Функція держави як оператора на ринку соціальних послуг не є для неї необхідною. Відмова від неї, з одного боку, дозволить державі зменшити прямі бюджетні видатки, а з іншого - звільнить місце більш ефективним операторам і у першу чергу місцевим органам влади.

Третій - формування ринку соціальних послуг з існуванням конкуренції їх виробників, виробництвом якісних соціальних послуг та зниженням їх витрат.

Література:

1. Социальная политика: Толковый словарь / [общ. ред. д-р экон. наук, проф. Н. А. Волгин]. - М. : Изд-во РАГС, 2002. - 456 с.

2. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / под ред. П. Рамон ; пер. с англ. ; под ред. Б. Ю. Шапиро. - М. : Аспект Пресс, 1997. - 256 с.

3. Backer. Gerhard u. a. Sozialpolitik und soziale Lage in Deutschland, Rand 1: Okonomische Grundlagen. Einkommen. Arbeit und Arbeitsmarkt. Arbeit und Gesundheitsschutz. - Wiesbaden, 2000