УДК 35.1

Л. М. УСАЧЕНКО

СПІВПРАЦЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ІНСТИТУТАМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Проаналізовано проблеми співпраці органів державної влади з різноманітними неурядовими організаціями громадянського суспільства та визначено шляхи й напрями її активізації. Особливу увагу закцентовано на ролі громадянського суспільства у формуванні нових принципів співробітництва органів публічної влади та громадського суспільства.

The problems of collaboration of public authorities are analysed with the various ungovernment agencies of civil society and certainly ways and directions of its activation. Special attention it is accented on the role of civil society in forming of new principles of collaboration of organs of public power and public society.

Неурядові організації є складовою будь-якого суспільства, що існує за умов демократичного режиму. Вони є важливим чинником соціального та політичного життя. Залежно від особливостей кожного окремого суспільства відрізняються лише кількість цих організацій та обсяг дій, які вони виконують. У країнах, де вони тривалий час мали всі умови для існування, наприклад у США, Канаді, країнах Європи, неурядові організації можна зустріти в усіх сферах суспільного життя, і скрізь вони вносять свій вагомий внесок у справу загального добробуту і стабільності. Стосовно України, то тут їм поки що не вдалося розкрити свій потенціал в очікуваній мірі. Тому проблема взаємодії громадянського суспільства, неурядових громадських організацій, зокрема, з державними установами все більше стає загальнодержавною проблемою. Тому актуальність обраної теми статті не викликає ніяких сумнівів.

У пострадянських наукових школах дослідженню проблем державного управління присвячено багато праць. Серед них слід відзначити роботи Г. Атаманчука, К. Коктиша, В. Козбаненка, В. Крисаченка, О. Крюкова, О. Лебединської, В. Мельниченка, І. Надольного, М. Пірен, В. Ребкала, Г. Ситника, П. Штомпки, Ф. Шамхалова. Проблеми співвідношення держави та громадянського суспільства у процесі розвитку їх соціально-ціннісних засад висвітлюються в роботах Е. Афоніна, В. Бакуменко, В. Бондаренка, К. Гаджиєва, В. Козакова А. Мацюка, В. Місюри, Л. Шкляра, О. Якубовського та ін. Проте проблемам взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями ще не знайшли свого достатнього розгляду.

Метою статті є визначення природи і принципів взаємозв'язку неурядових організацій, громадянського суспільства з органами державної влади, їх стану і перспектив розвитку в Україні.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

обґрунтувати новий методологічний підхід до дослідження громадянського суспільства та неурядових організацій;

систематизувати фактори впливу на ефективність неурядових організацій через системи державного управління.

Під визначенням "громадянське суспільство" сьогодні розуміють суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних і культурних рис, яке утворює з державою розвинуті правові відносини, суспільство рівноправних громадян, що не залежить від держави, а взаємодіє з нею для суспільного блага. Це суспільство, яке породжує компетентну і ефективну владу, а також контролює її. Головними інститутами організації такого впливу суспільства на владу повинні бути неурядові організації. Вони повинні стати проміжною ланкою між державою і громадянином. Громадські організації покликані відстоювати інтереси людини, лобіювати ті чи інші важливі позиції соціальних груп. Свобода асоціацій і повага до їхніх прав забезпечує державному організму гармонійне об'єднання інтересів різних прошарків суспільства.

Структурно громадянське суспільство в Україні можна представити такими сегментами (соціальними інститутами, групами):

· громадські організації та об'єднання громадян;

· політичні партії, що не прийшли до влади;

· благодійні організації;

· громадські ЗМІ;

· самоврядні територіальні громади;

· трудові та навчальні колективи;

· професійні та творчі спілки;

· релігійні об'єднання.

Зрозуміло, що основним суб'єктом громадянського суспільства є громадянин, людина, тобто соціально активні особистості, які діють (пропонують і впроваджують соціально корисні ініціативи) поза межами будь-яких об'єднань.

Сприяння саморозвитку громадянського суспільства з боку органів публічної влади (органів державної влади та органів місцевого самоврядування) передбачає:

1) створення системних, у першу чергу, правових і фінансових умов діяльності організацій і структур громадського сектора;

2) реалізацію політики громадської консолідації для вирішення соціально значущих проблем, спрямованої на забезпечення добробуту громадян;

3) визначення і втілення принципів, на яких будується взаємодія органів публічної влади зі структурами ділового і громадського секторів, створення інститутів взаємодії владного, ділового і громадського секторів;

4) удосконалення існуючих і розробка нових форм соціального партнерства та форм співробітництва органів публічної влади зі структурами ділового і громадського секторів;

5) вироблення ефективних механізмів підтримки діяльності недержавних організацій у реалізації ними соціально-значимих программ [1].

Співробітництво органів публічної влади та громадського суспільства має ґрунтуватись на таких принципах:

Громадська активність. Громадська активність як ініціативна та добровільна участь людей у житті суспільства та вироблені державної та місцевої політики у різних, важливих для людей сферах, є важливим складовим елементом демократичного суспільства. Органи публічної влади мають підтримувати громадську ініціативу шляхом створення сприятливих умов для її виникнення та реалізації.

Партнерство. Взаємодія органів публічної влади та організацій громадянського суспільства має будуватись на основі партнерства та рівноправності. Це дозволить зробити співпрацю ефективною та створить умови для об'єднання зусиль державного та громадського секторів з метою вирішення суспільно значущих питань.

Відкритість і відповідальність. Діяльність організацій громадянського суспільства, органів державної влади, органів місцевого самоврядування має бути відкритою, відповідальною, та підзвітною суспільству з питань своєї діяльності, в тому числі з питань реалізації проектів і фінансового забезпечення цих проектів.

Політична незалежність. Організації громадянського суспільства при здійснені своєї діяльності мають бути вільними та незалежними, діяти виключно в рамках закону. Підтримка громадських ініціатив та організацій