УДК 351:37.046.16:316.4

В. В. СИЧЕНКО

РЕАЛІЗАЦІЯ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Виділено проблеми у сфері державного управління вищої освіти. Розглянуто і запропоновано заходи для розробки нової державної стратегії в сфері вищої освіти. Запропоновано рекомендації з оптимізації управління діяльністю ВНЗ у сфері міжнародного співробітництва.

The row of problems is selected in the field of state administration by industry. It is considered and offered measures for development of a new state strategy in the sphere of higher education. Recommendations are offered from optimization of management by activity of higher educational establishments in the field of international cooperation.

Сьогодні оптимізація управління вищим навчальним закладом, удосконалення матеріально-технічної бази, поліпшення якості викладання і підвищення конкурентоспроможності випускників залишаються актуальними проблемами, над вирішенням яких продовжують працювати педагоги, вчені і державні діячі. Не останнім фактором вирішення названих проблем є міжнародна діяльність закладу вищої освіти. Світове співробітництво у сфері вищої освіти покликано вирішувати низку таких актуальних завдань: дотримання відповідності змісту і рівня вищої освіти до потреб економіки, політики, соціокультурної сфери суспільства; стандартизація рівня підготовки фахівців у різних країнах і регіонах; зміцнення міжнародної солідарності і партнерства у сфері вищої освіти; спільне використання знань і навичок у різних країнах і континентах.

В Україні розробка концепції реформування вищої освіти входить до кола наукових інтересів таких визнаних вітчизняних фахівців, як В. Андрущенко, М. Згуровський, К. Левківський, В. Луговий, В. Козаков, К. Корсак, В. Кремень, В. Огнев'юк, С. Ніколаєнко, М. Степко, Т. Фініков та ін.

Метою статті є виділити низку проблем у сфері державного управління галуззю; розглянути і запропонувати заходи для розробки нової державної стратегії в сфері вищої освіти; запропонувати рекомендації з оптимізації управління діяльністю ВНЗ у сфері міжнародного співробітництва.

У розвинутих країнах даній темі приділяється особливе місце. Міжнародна діяльність ВНЗ широко висвітлюється в педагогічній пресі, на міжнародних і міжрегіональних науково-освітніх комунікативних заходах.

Для західних експертів у галузі вищої освіти розвиток міжнародного академічного співробітництва є стратегічною метою, досягнення якої забезпечує країну конкурентоспроможними громадянами. У вітчизняній науці питання міжнародного академічного співробітництва й управління цим процесом державою ще не сформувалися як самостійний науковий напрям у теорії державного управління, а отже, це вимагає проведення спеціальних наукових досліджень, створення відповідної термінології.

Відомо, що державна політика Радянського Союзу не передбачала повноцінного співробітництва із західними країнами, у тому числі й у сфері вищої освіти. "Холодна війна" між СРСР і США породила взаємні перекручені уявлення про людей, їхні цінності і культурні традиції. Національні стереотипи стосовно іноземців формувалися як у громадян СРСР, так і у громадян зарубіжних країн, що побоювалися агресії з боку войовничо налаштованої комуністичної імперії. Однак СРСР і США брали участь у дійсній конкуренції по залученню іноземних студентів із країн, що розвиваються, маючи свої національні інтереси [2, c. 12].

До свого розпаду СРСР посідав третє місце у світі, поступаючись лише США і Франції, по найбільшій кількості іноземних студентів, що навчалися в країні. Близько 150 країн світу направляли студентів на навчання до Радянського Союзу в межах міждержавних угод і по лінії радянських громадських організацій [7, с. 21]. Це свідчило про пріоритети державної політики в галузі вищої освіти і міжнародної діяльності, в якій домінувала саме підготовка фахівців для закордонних країн. Багато країн спрямовували студентів на навчання в рамках міждержавних угод і по лінії радянських громадських організацій, що надавали іноземним студентам свої стипендії. Студентські обміни здійснювалися ВНЗ в основному з країнами, що розвиваються, країнами соціалістичної орієнтації. Контингент іноземних студентів у ВНЗ залежав переважно від характеру зовнішньополітичних відносин СРСР із закордонними країнами, з якими радянський уряд значно активізував свої контакти в 1980-ті роки.

Роль міжнародного співробітництва закладів вищої освіти України зростає в міру їх багатопланової й активної участі в різних формах міжнародних науково-освітніх зв'язків і залежно від державної підтримки у вигляді законодавчих і нормативних ініціатив, а також фінансових інвестицій. Законодавча база для здійснення міжнародного співробітництва суб'єктами вищої освіти України періодично оновлювалася і доповнювалася. Саме своєчасні і виправдані законодавчі акти і відомчі розпорядження, що регламентують міжнародну діяльність, дають позитивні результати. Основні напрями міжнародного співробітництва в галузі вищої освіти були визначені в Законі України "Про вищу освіту" в 2002 р., де зазначалося, що "вищі навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне співробітництво, укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з вищими навчальними закладами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства" [1].

Головними напрямами міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів є: участь у програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного обміну студентами, аспірантами, педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками; проведення спільних наукових досліджень; організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів; надання послуг, пов'язаних зі здобуттям вищої та післядипломної освіти, іноземними громадянами в Україні [1].

Сьогодні змінилися принципи і пріоритети набору іноземних студентів. На практиці реалізується принцип відкритості системи освіти для всіх громадян зарубіжних країн, незалежно від їхнього підданства, політичних поглядів, віросповідання тощо. Навчання іноземних громадян перестало бути політизованим, важливого значення набуло рекрутування іноземних громадян, здатних навчатися на контрактній основі і на відповідному академічному рівні. До того ж змінився зміст професійного навчання іноземних громадян.