Система концепцій, методів і засобів, що призначені для забезпечення користувачів інформацією, утворює інформаційне забезпечення органів державної влади. Будь-які суб'єкти, що звертаються до засобів інформаційного забезпечення для отримання ними необхідної фактографічної, документальної, аналітичної чи іншої інформації та користуються нею, є користувачами інформації.

Загальновизнаними засобами масовою інформаційного забезпечення є інформаційні системи різних класів та видів, засоби телерадіокомпаній, масової інформації, що включають в себе, як правило, інформаційні ресурси, організаційне, функціональне, програмне, технічне, технологічне, правове, кадрове та фінансове забезпечення.

4 лютого 1998 року Верховною Радою України законодавчо було започатковано "створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування" - прийнято Закон України "Про національну програму інформатизації" [7, стаття 5]. Національна програма інформатизації включає: Концепцію Національної програми інформатизації; сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування. У тому ж 1998 році було створено Консультативну раду з питань інформатизації при Верховній Раді України, що функціонує на громадських засадах. Це дорадчо-консультативний орган, створений для сприяння Верховній Раді України у виробленні політики в сфері інформатизації при підготовці та затвердженні завдань Національної програми інформатизації з урахуванням найновіших досягнень і технологічних рішень.

Приблизно в цей же час створено Державний комітет зв'язку та інформатизації, який 26 березня 2008 року було реорганізовано у Державний комітет зв'язку та Державний комітет інформатизації України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку.

Таким чином, українським урядом створено серйозну адміністративну базу для вирішення питань інформатизації держави і суспільства. Подальша інформатизація органів державної влади має трансформуватися від традиційної інформатизації до методологічного вдосконалення державного управління [8]. Можливість такої постановки питання надає принципово нова вітчизняна комп'ютерна технологія. Програмно-інструментальні засоби цієї технології дають змогу довірити управлінцям комп'ютеризацію для інформаційно-обчислювальної підтримки їхньої діяльності та вирішення складної загальнодержавної проблеми уніфікації показників стану і розвитку контрольованих процесів для суттєвого підвищення якості інформаційного забезпечення управління.

Прикладом для наслідування державними управлінцями в методологічному вдосконаленні державного управління є методологія управління проектами в енергетичній галузі України, яка є життєво важливою для країни.

Методологія управління проектами з урахуванням динаміки оточення допомагає адаптації енергобудівних та енергоексплуатаційних підприємств до вимог конкурентного середовища на світових ринках. Але досвід показує, що одержати значний ефект від впровадження розробленої й орієнтованої на застосування в розвинених країнах методології управління проектами на окремих підприємствах або навіть галузях неможливо. Для ефективного впровадження методології управління проектами необхідно реалізувати системний підхід до "розповсюдження політики змін через проекти" у всіх сферах розвитку соціально-економічних процесів країни. Саме в цьому випадку застосування інструментів управління проектами забезпечує успіх більшості проектів і, як наслідок, стійкий розвиток держави. Створення єдиної системи управління проектами, до якої входили б компоненти кадрового й організаційного розвитку середовища проектного керування, формування професійної інфраструктури, застосування інструментів проектного управління у сфері соціально-економічного розвитку України, є одним з найактуальніших науково-технічних завдань, яке було розв'язано колективом авторів - В. Ю. Биковим, С. Д. Бушуєвим, Н. С. Бушуєвою, Т. І. Єфименко, І. В. Кононенком, В. А. Копиловим, Ю. М. Теслею, Ю. Ф. Ярошенком з праці "Розробка та впровадження національної системи управління проектами соціально-економічного розвитку України в сферах державного управління, освіти і виробництв", яку було висунуто на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки за 2007 рік.

Створити таку систему в загальнонаціональних масштабах можна на основі проведення фундаментальних досліджень у розвитку теоретичних основ, методів, моделей і технологій управління проектами, які забезпечували б гарантоване функціонування інструментів проектного управління в динамічному соціально-економічному середовищі країни. Саме з цього боку названа праця є визначальною і потрібною для науково обґрунтованого розвитку енергетичної галузі України. Адже, як показує світовий досвід, застосування професійного підходу до управління проектами будівництва складних енергетичних об'єктів дає змогу створювати такі об'єкти в межах заданого часу, коштів і з високою якістю.

Таким чином, основна ідея праці полягає в тому, що підвищення ефективності інформатизації діяльності органів державної влади можливе на базі розробленої авторами національно орієнтованої методології управління проектами соціально-економічного розвитку України. Для досягнення очікуваного результату нова методологія управління проектами соціально-економічного розвитку України передбачає включення до сфери інформаційних процесів усіх сфер економічного, освітянського, духовного, культурного, інформаційного тощо життя суспільства і держави.

Інформатизація органів державного управління має йти як традиційним шляхом "держава - наука - інформатизація - державне управління" [9], створення "електронних картотек на основі файл-серверних і клієнт-серверних СУБД і додатків, створення систем архіву і документообігу" [10], так і з новими методологічними підходами. Помітно, що інформатизацію діяльності органів державної влади неможливо ефективно використати без інформатизації всіх інших сфер життєдіяльності суспільства.

Подальші розвідки у цьому напрямку мають бути спрямовані на розробку інструментально-технологічного комплексу підтримки прийняття рішень у штатних і позаштатних ситуаціях в умовах інформаційної протидії; урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій тощо.

На рівні обласних (районних, міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування слід розробити цілісну взаємопов'язану систему інформаційних та інструментальних засобів для розв'язання завдань інформаційно-аналітичного забезпечення