Основа цієї моделі - теоретична концепція зацікавлених груп, відповідно до якої органи місцевого самоврядування як організації мають брати до уваги різні інтереси, коло яких може бути досить широким. Як межа врахування цих інтересів береться якість послуг, що надаються органом місцевого самоврядування, як організацією при ефективному використанні ресурсів. Такий підхід практично означає використання в стратегії обмеженої оптимізації, за якої досягнення будь-якої однієї мети організації лімітується вимогою виконувати й інші цілі на прийнятному рівні. Це зумовлює необхідність дотримання певного балансу між різними за значенням цілями, як, наприклад, обсяг послуг, доходи, інтереси територіальної громади і органів місцевого самоврядування, захист навколишнього середовища [33].

Суспільне значення органу місцевого самоврядування як організації підсилює вплив на його діяльність соціальних норм і цінностей, культурних і моральних установок як усередині системи, так і у відносинах із зовнішнім середовищем.

У зв'язку з цим головними функціями менеджменту стають: досягнення високої якості і ефективності шляхом зміцнення співпраці і ознайомлення членів територіальної громади з діяльністю органу місцевого самоврядування як організації, а також постійного балансування їх інтересів, яке необхідне для цього органу в суспільстві.

Визначення ефективності в цих умовах має базуватися на виборі цінностей і визначенні соціально-економічної орієнтації органу місцевого самоврядування як організації [34]. Тому, окрім критеріїв ефективності, діяльність організації оцінюється і за такими напрямами, як політика узгодження власних інтересів із інтересами територіальної громади, а також відповідність соціально-культурної політики нормам і цінностям колективу й суспільства в цілому. Характерні риси розглянутих моделей органів місцевого самоврядування як організацій наведено в табл. 2.

Аналіз свідчить: у реальності не існує органів місцевого самоврядування як організацій, які будували б свою діяльність у повній відповідності з будь-якою однією моделлю [35; 36; 37].

Найчастіше в них спостерігається еволюційний перехід за напрямами діяльності від одних пріоритетів до інших, наприклад, від моделі закритого типу з орієнтацією на оптимальне використання ресурсів до моделі, що є відкритою системою, результати діяльності якої визначаються за системним ефектом. У такому разі орган місцевого самоврядування як організація оцінюватиме ефективність за критеріями, рекомендованими обома моделями.

У діяльності багатьох органів місцевого самоврядування як організацій (особливо великих) наявні елементи всіх чотирьох базових концепцій, кожна з яких використовується там і тією мірою, де і наскільки це диктується ситуаційними умовами, що враховують дію сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників.

Таким чином, виділені типи моделей організацій в місцевому самоврядуванні, які відбивають еволюцію теоретичних концепцій, що визначають сутність самих організацій, роль і домінуючі функції менеджменту, а також критерії, які вживаються для оцінки ефективності їх використання. До таких моделей у місцевому самоврядуванні віднесені: механістична; модель, побудована на визначенні органу місцевого самоврядування як колективу, сформованого за принципом розподілу праці; модель представлення органу місцевого самоврядування у вигляді складної ієрархічної системи, що тісно взаємодіє з оточенням, а також, як модель суспільної організації, в діяльності якої зацікавлені різні групи, як всередині, так і за її межами. Такий аналіз важливий не тільки щодо структури управління органом місцевого самоврядування, а й комунальних підприємств, підпорядкованих такому органу.

Література:

1. Бебик В.М. Політичний маркетинг і менеджмент: Монографія. - К.: МАУП, 1996 - 144 с.

2. Keraudren P. New Public Management Reforms in the United Kingdom in Verheijen and Coombes. 1998. - 398 p.

3. Peters B.G., Savoie D.J. Civil Service Reform: Misdiagnosing the Patient. Public Administration Review 54 1994. - (September/October): P. 418-425.

4. Браверман Э.М. Математические модели планирование и управления в экономических системах. - М.: Наука, 1976. - 368 с.

5. Современное управление. Энциклопед. справ. - Т. 1. - М.: ''Издатцентр'', 1997. - 584 с.

6. Современное управление. Энциклопед. справ. - Т. 2. - М.: ''Издатцентр'', 1997. - 576 с.

7. Metcalfe L. Public Management: From Imitation to Innovation. In Jan Kooiman (ed.), Modern Governance: New Government - Society Interactions. London: Sage, 1993. - 621 p.

8. Курицын А.Н. Управление в Японии: организация и методы. - М.: Наука, 1981. - 531 с.

9. Куколевська Ж.Д. Місцеве самоврядування: огляд законодавства та проблеми розвитку // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: 36. наук. пр. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. 1997. - Вип.2. - С.255-260.

10. Diuk N., Karatnycky A. New Nantions Rising. The Fall of the Sovietsand the Challenge of Independence. - N.Y.: John Willey and Sons, Inc., 1993. - 292 p.

11. Hess J.J From Transformation to Modernization: Administrative Change in Central and Eastern Europe. Public Administration 71: 1993. - P.219-257.

12. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія - К.: Вид-во УАДУ, 2002 - 392 с.

13. Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. - К.: Основи. 1999. - 220с.

14. Литвак Б.Г. Управленческие решения. - М.: Ассоц. Авторов и издателей "Тандем", ЭКМОС, 1998. - 248 с.

15. Masujima T. Administrative Reform and Decentralization in Japan. In National Institute for Research Advancement, (NIRA), The Challenge to New Governance in the Twenty Fist Century: Achieving Effective Central-Local Relations - Tokyo: NIRA, 1999. - 529 p.

16. Макеєв С. Сучасна Україна: громадська свідомість і політична участь населення // Політ. думка. - 2000. - № 2. - С. 10-16.

17. Медведчук В. Конституційний процес