У своєму зверненні до української громади та церковних ієрархів Глава держави наголосив на потребі посилення в суспільстві об'єднуючих тенденцій навколо ідеї повернення історичного місця Київській митрополії [3].

Разом з тим Константинопольський Патріарх Варфоломій І висловив розуміння позиції сучасного Києва щодо намагання повернути собі канонічну юрисдикцію. Зокрема, він зазначив, що кращим прикладом служби Вселенського Патріархату в

Православній Церкві на шкоду його власних прав на розвитку відносин із значущою серед дочірніх Церков - Українською Церквою, яка сім століть належала до канонічної юрисдикції Вселенського Патріархату, за тогочасних обставин стало необхідним церковне підпорядкування Української Церкви Московському Патріархатові, хоча українська ієрархія сильно і одностайно противилася цьому рішенню [2].

Важливість і значення візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія І стає зрозумілим, якщо врахувати, що протягом семи століть Київська митрополія була найбільшою митрополією Константинопольського патріархату, проте чинний Вселенський Патріарх в Києві ніколи не був. Цей візит до Києва Предстоятеля Матері-церкви відбувся вперше 2008 року. Зазначене вище свідчить про бажання Вселенського Патріархату всіляко сприяти намаганням Києва повернути собі канонічну юрисдикцію [9].

Після цього, у травні 2009 року в рамках робочого візиту до Туреччини Президент України Віктор Ющенко провів зустріч із Вселенським Патріархом Варфоломієм I. Глава Української держави під час розмови підтвердив, що Україна, як і раніше, зацікавлена в об'єднанні православних у єдину помісну церкву. При цьому Віктор Ющенко висловив упевненість, що в об'єднавчих процесах найвагомішим чинником є Вселенська церква та особиста мудрість і зусилля Патріарха. "Держава повинна сприяти тому, щоб бачити українське православ'я в єдності", - сказав Президент, відзначивши, що обговорює цю тему з лідерами різних православних церков. Під час зустрічі з Варфоломієм I, повідомив Президент, йшлося про взаємодію Вселенської церкви і Української православної церкви. "Я висловив підтримку цьому діалогові, який відбувається і буде відбуватися надалі. Я висловив побажання, щоб у рамках цього діалогу церковне життя в Україні отримало консолідацію і єдність. І я глибоко оптимістичний, що Україна, її церковний світ пройде всі ці випробування, які, на жаль, залишилися нам у спадок", - сказав Президент Ющенко [10].

„Українське питання", яке довгі роки є каменем спотикання між Вселенським та Московським Патріархатом, активізувало не тільки Константинополь, а й зумовило активність з боку Москви. Так, перший свій закордонний візит Патріарх Московський Кирило І у липні 2009 року здійснив до України.

Під час візиту Патріарх Московський зустрівся з Президентом України В.Ющенком. Метою їх відкритого діалогу було питання подолання роз'єднання православних церков в Україні та створення помісної православної церкви. Темами для обговорення також стали державно-церковні відносини в Україні та перспективи розвитку українського православ'я.

„Найбільше прагнення українського народу - жити в об'єднаній єдиній помісній первоапостальній церкві", - наголосив Глава Української держави. Ми хотіли б бачити в цьому процесі порозуміння з нашими духовними лідерами. Зрозуміло, що церковне роз'єднання не лише лежить у церковній площині. На переконання Глави держави, така ситуація впливає негативно на соціальну стабільність та духовну єдність українців в цілому [7].

Висловлюючи свою позицію щодо створення помісної православної церкви Патріарх Московський наголосив, що "Помісна церква в Україні є, якби її не було - не було б сьогодні України. Паствою церковною є всі хрещені православні люди незалежно від їхньої політичної орієнтації, від їхніх симпатій або антипатій, від їхнього розуміння історії. Але на тілі цієї церкви утворилися рани, які потрібно заліковувати" [9].

Крім того, щодо сподівань на відокремлення та надання УПЦ статусу автокефальної церкви Патріархом Московським неправомірно, на наше глибоке переконання, було зауважено, що "автокефалія Української церкви потрібна лише окремим політикам і журналістам, а не віруючим" [9]. Зрозуміло, що така позиція предстоятеля РПЦ викликала була критичну оцінку національно орієнтованих церковних інституцій - УАПЦ та УПЦ КП.

Разом з тим представники УПЦ КП намагалися налагодити діалог з Патріархом Кирилом, але зустрічі патріарха Філарета з патріархом Московським не відбулося. Проте очільники УПЦ КП мають надію, що це не є остаточна відмова і діалог буде відбуватися. Про це, зокрема, свідчать слова патріарха Кирила, які він сказав у Києво- Печерській Лаврі про те, що не може перемогти тільки одна позиція, що потрібен діалог. Також, перебуваючи на заході України, патріарх Кирило сказав про те, що «розкол є в тому числі і реакцією на неправильну церковну політику Москви» [9]. Можливо, уперше в Московському патріархаті визнали, що провина за розділення Української Церкви лежить не тільки на українській стороні, як вони завжди стверджували, а що є і провина «церковної політики Москви». Зазначене свідчить, що патріарх Кирило не тільки релігійний діяч, а чудовий політик, тому в побудові зовнішньої політики стосовно України змушений враховувати тенденції щодо відокремлення, які в українському суспільстві поступово посилюються. Так, останні соціологічні опитування вказують на досить високий рівень прихильності громадської думки до фундації УППЦ. За результатами Всеукраїнського опитування громадської думки, проведеного протягом 11-15 липня 2008 року Київським міжнародним інститутом соціології, майже 41% опитаних відповіли, що ставляться до створення єдиної помісної Української православної церкви позитивно