Отже, характеризуючи значення правового забезпечення проаналізованих вище принципів організації і функціонування державної служби (сукупність яких може бути позначена поняттям філософії сучасної державної служби), стверджується, що саме вони, а точніше - рівень їх реалізації, є основою й одночасно запорукою становлення і розвитку в Україні ефективної системи державної служби, яка б органічно вписувалася в демократичну модель взаємодії держави і суспільства. Тобто всі ці ознаки повинні розглядатися не тільки як результат процесу реформування, але насамперед як база, на якій ці реформи відбуваються.

Але водночас не можна забувати: для того щоб досягти ідеалу професійної державної служби, принцип професіоналізму має бути закладений у модель державної служби від самого початку (причому не лише закладений, а й законодавчо забезпечений). Те саме стосується інших принципів, забезпечення і реалізація яких є необхідною умовою формування сучасної державної служби в Україні, адекватної потребам демократичної держави і громадянського суспільства.

Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що розвиток і вдосконалення інституту державної служби в контексті загальних змін в системі державного управління тісно пов'язаний із запровадженням низки фундаментальних принципів організації та діяльності державної служби. Загалом ці принципи можна описати поняттям нової ідеології державної служби. Її специфіка полягає в тому, що суттєво змінюються вихідні умови діяльності державних службовців, коли разом із підвищенням рівня свободи їхніх дій, спрямованих на служіння громадянам, значно зростає і їх відповідальність.

Наголошуючи на значенні принципу політичної нейтральності державної служби, було б неправильно робити висновок про відсутність політичної значущості інституту державної служби. Головною метою в процесі функціонування державної служби в Україні має бути відсутність як у системі загалом, так і в окремих державних службовців будь-яких політичних мотивів, які б могли змусити їх жертвувати загальнодержавними чи загальносуспільними інтересами заради задоволення тих чи інших політичних амбіцій або заради вигоди окремих політичних сил. Однак сам інститут державної служби не може бути вилучений із політики, оскільки саме завдяки йому відбувається реалізація практично всіх дій у сфері політичної діяльності. Навіть більше: політика та політичні рішення набувають свого оформлення і конкретизації в діях структурних елементів цілісної системи державної служби, які, уособлюючи державу і державну владу, є тим специфічним механізмом, що безпосередньо репрезентує державу в її взаємодії з суспільством та окремими громадянами. Отже, проблеми реформування державної служби, підвищення рівня її професійності й ефективності слід розглядати не як суто технічні завдання в адміністративній сфері, а як важливі політичні цілі, які є необхідним кроком у процесі формування в Україні демократичної системи державної влади.

Важливий момент реформування системи державної служби, який дозволяє органічно поєднати її з новою системою державного управління, - встановлення чітких зв'язків між такими двома сферами, як політична та адміністративна влада.

Через це вкрай небезпечною є спроба вивести державну службу з-під політичного контролю, оскільки в цьому разі може з'явитися нова гілка влади, що поряд із класичними законодавчою, виконавчою та судовою може бути окреслена як «бюрократична влада». При цьому за демократичної політичної системи, коли державна влада реалізується на засадах демократії, не постає питання про те, які інтереси - державні чи суспільні - мають домінувати в діяльності державної служби, оскільки сама демократична держава (і відповідно всі її інститути, зокрема й інститут державної служби) перетворюється на засіб забезпечення сталого суспільного розвитку і суспільної безпеки.

Розвиток і вдосконалення державної служби в пострадянських умовах відбувається під впливом двох груп чинників: а) властивості самого транзитивного періоду; б) глобальні чинники, зумовлені змінами загальних вимог до державної служби. Остання група чинників характеризує всі системи державної служби. Тобто державна служба має бути не лише демократичною і відкритою, а й конкурентоздатною. Реалізація цієї мети уможливлюється завдяки такому комплексу заходів: залучення до державної служби талановитих і високоосвічених кадрів, які усвідомлюють відповідальність за здійснювану ними діяльність; стимулювання розвитку творчої атмосфери в системі державної служби; чітке нормативне врегулювання службової кар'єри; налагодження тісної взаємодії та відповідальності між органами державного апарату й структурами, що здійснюють підготовку та перепідготовку державних службовців; постійне вивчення прогресивного зарубіжного досвіду розвитку інституту державної служби; розвиток системи персонального стимулювання державних службовців за сумлінне й високопрофесійне виконання своїх службових обов'язків.

У процесі подальшого дослідження системи розвитку державної служби в Україні доцільно було б виокремити чотири основні напрямки нормативно-правової діяльності: а) діяльність, спрямовану на посилення правових гарантій, соціальної і моральної захищеності державних службовців у ході виконання ними своїх професійних обов'язків; б) діяльність, спрямовану на створення чіткого механізму відповідальності державних службовців, узгодженого з нормами адміністративного, цивільного, фінансового, трудового та кримінального права, який зокрема гарантував би політичну нейтральність на державній службі; в) діяльність щодо юридичного визначення комплексу контрольних параметрів оцінювання діяльності державних службовців і запровадження системи адміністративної юстиції; г) діяльність, спрямовану на боротьбу з негативними явищами в системі державної служби.

Список використаних джерел:

1. Указ Президента України «Про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України» від 21 березня 2000 р. //