Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 35

УДК 35.07:153

Г.В.Мельниченко

ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

У статті проаналізовано стан дотримання гендерної рівності в Україні взагалі та в органах державної служби зокрема. Показано, що проблема гендерної рівності - наскрізна в усіх сферах життя і актуальна в житті кожної людини. Доведено, що гендерний вимір стає складовою всіх стратегічно важливих напрямів державної політики та мусить супроводжуватися стратегією забезпечення того, щоб умови управлінської діяльності були сприятливими для встановлення гендерних обставин і гарантували рівні можливості і ставлення як до чоловіків, так і до жінок.

Упродовж останніх років Україна зробила значний крок уперед у теоретичному дослідженні гендерної ідеології - нового явища в освітній, філософській та політичній думці, що ґрунтується на конструктивному характері взаємодії жінок і чоловіків в інтересах стабільного та гармонійного розвитку людства.

Після проголошення незалежності Україна обрала орієнтиром свого розвитку демократичне суспільство, що гарантує рівні можливості для всіх громадян незалежно від соціального стану, етнічного походження, статі тощо. Сучасна концепція демократичного суспільства України передбачає наявність гендерної рівності в суспільстві.

Становлення України як соціальної, правової, демократичної, незалежної держави, розвиток сучасної української політичної системи нагально ставить на порядок денний і проблеми гендерної політики у сфері державної служби та в системі місцевого самоврядування.

Проблеми формування і реалізації гендерної політики в Україні досліджували українські науковці, посадовці та громадські діячі М.Богачевська-Хом'як, І.Богословська, І.Голубєва, Н.Грицяк, Р.Губань, В.Довженко, О.Іваницька, Л.Кобелянська, Л.Кормич, А.Комарова, О.Кулачек, М.Орлик, А.Пашко, С.Станік, Т.Мельник, С.Хрисанова та ін.

Наукові дослідження проблем впровадження гендерних підходів в аналіз державної політики в Україні лише починаються та потребують апробації.

Метою нашої статті є систематизація теоретичного матеріалу та висновків соціологів щодо гендерних аспектів у роботі державних службовців, дослідження стану дотримання гендерної рівності при доборі кадрів в органах державної служби.

Проблема гендерної рівності - наскрізна в усіх сферах життя і актуальна в житті кожної людини. Переважна більшість учених, спеціалістів із світовим іменами, які ґрунтовно досліджують це явище протягом десятків років, солідарні в тому, що гендер - це окреслений набір характеристик у культурному аспекті, що впливає на соціальну поведінку жінок і чоловіків та відносини між ними.

Крім того, подолання гендерних стереотипів у системі підходів до кадрового формування системи органів виконавчої влади є однією з актуальних проблем сьогодення. Адже замало на теоретичному рівні сприйняти за основу ідеї гендерної рівності в суспільстві. Це важливо довести практично, зокрема й у такій важливій і помітній для пересічних громадян структурі, як державна служба. Це є тією стартовою точкою, за якою почасти визначають рівень справжньої демократії, реалізації прав людини в державі, що задекларувала демократичні перетворення.

Інтеграція України до світового співтовариства вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їхню рівноправну участь разом із чоловіками в усіх сферах діяльності і зокрема - у політиці та державотворенні. Реформування державної служби - досить масштабна проблема, що вимагає визначення конкретних стереотипів у практиці роботи на місцях і найголовніше - оперативного усунення недоліків, що заважають гармонізації та корпоративності в ділових відносинах між чоловіками та жінками - держслужбовцями.

Упровадження гендерних підходів у державне управління - це питання соціальної справедливості, вирішення якого потрібне для забезпечення рівноправного та стійкого людського розвитку шляхом застосування найбільш результативних і ефективних методів державного втручання.

Уперше в історії незалежної України в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість. Дієвість. Результативність", затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2003 року № 344 і схваленій Верховною Радою України, проголошено як мету досягнення гендерної рівності. Така увага Уряду зумовлює потребу глибоких і системних наукових досліджень щодо впровадження гендерних підходів до теорії і практики державного управління.

Еволюцію теоретичних підходів до ідей гендерної рівності відбито в програмах ООН "Розвиток жінок" (WID) та 'Тендер і розвиток" (GAD).

Основні положення програми ООН "Розвиток жінок" (WID) ґрунтувалися на тому, що жінки - це невикористаний ресурс, здатний зробити свій внесок в економічний розвиток. У програмі WID переважали сподівання на значні капіталовкладення в систему освіти, розвиток професійного навчання робочої сили та управлінських кадрів. Держави покладали надії на те, що така політика сприятиме трансформації переважно аграрного суспільства в індустріальне, модернізоване. Уважалося, що і чоловіки, і жінки матимуть від цього однакову користь.

Але в 1980-ті роки такі очікування спричинили чимало гострих проблем, оскільки за час трансформації та модернізації жінки не отримали сподіваних результатів щодо поліпшення свого статусу, а подекуди їхнє становище стало навіть гіршим.

Програма ООН "Гендер і розвиток" (GAD) запропонувала альтернативний підхід до проблеми. Вона поставила під сумнів попередні тенденції, коли жіночі проблеми розглядалися переважно з огляду на біологічні відмінності і лишали поза увагою гендер, тобто соціальні відносини між чоловіком та жінкою, за яких остання часто перебуває в пригнобленому становищі.

Програма "Гендер і розвиток" (GAD) підтримала певні позиції програми "Розвиток жінки" відносно того, що жінкам слід надати рівні можливості з чоловіками брати участь у житті суспільства. Але першочерговим завданням програма GAD визначила потребу вивчення гендерної структури суспільства.

Перенесення акценту з програми "Розвиток жінки" на "Гендер і розвиток" дало поштовх до ефективнішого використання ресурсів розвитку, відкрило нові перспективи, оскільки головною метою другої програми є забезпечення таких умов, за яких жінка теж мала б змогу впливати на планування


Сторінки: 1 2 3