Ця програма рекомендує впровадження гендерних підходів у політику та управління. Поняття "гендерний підхід" розглядається як процес оцінки будь-якого планового заходу (зокрема законодавства, стратегій і програм у всіх сферах і на всіх рівнях) з погляду його впливу на жінок і чоловіків. Ця стратегія грунтується на тому, що інтереси і досвід жінок, так само як і чоловіків, є невід'ємним критерієм у процесі розробки загальної концепції, здійснення моніторингу й оцінки напрямів державної політики в політичній, економічній і суспільній сферах для того, щоб і жінки, і чоловіки могли одержувати рівну вигоду, а нерівність ніколи б не вкорінювалася.

Підстави для впровадження гендерного підходу в практику державної служби такі:

- гендерний підхід - це прояв демократії. Ніхто не може бути дискримінований за ознакою своєї статі;

- оскільки суспільство складається з жінок і чоловіків, не можна досягти сталого розвитку суспільства без проведення гендерного аналізу існуючих умов. Тому для забезпечення розвитку необхідно, щоб методи гендерного підходу стали складовою всіх частин і напрямів кадрової роботи.

У кожному суспільстві існують певні очікування щодо поведінки жінок і чоловіків у сфері управління. Наприклад, у більшості країн світу існує переконання, що начальником мусить бути чоловік, а секретарем - жінка. Від чоловіків очікують прагнення до влади та досягнення висот, у той час як амбітність серед жінок уважається явищем ненормальним. Це зрештою впливає на розподіл ролей у суспільстві, на те, хто в ньому ухвалює життєво важливі рішення і на чию користь вони ухвалюються.

Такі суспільні стереотипи часто впливають на статистику щодо кількості жінок і чоловіків на державній службі взагалі та на керівних посадах зокрема. Особливою у цьому відношенні є ситуація в Україні, де серед державних службовців 75,39 % - жінки, 24,61 % - чоловіки; обіймають керівні посади 64% жінок та 36% чоловіків. Але аналізуючи розподіл жінок і чоловіків на керівних посадах за категоріями, спостерігаємо різке зменшення кількості жінок із зростанням категорії посади (з 65,2% на посадах шостої категорії до 9% - першої). Серед спеціалістів на державній службі також переважна більшість жінок (79,4%). Такі дані свідчать, що жінки в Україні не можуть суттєво впливати на ухвалення важливих політичних рішень.

Дослідити становище жінок і чоловіків в Україні та визначити шляхи розвитку справжньої рівності в суспільстві не можливо без аналізу ролі та діяльності жінок на державній службі, без визначення стратегічних підходів для досягнення більшого представництва жінок на керівних посадах у державному секторі та вдосконалення механізму просування їх по службі. Адже практика свідчить: в Україні існує невідповідність правової норми та реалій життя. Не лише представницькі, а й адміністративні органи в Україні за традицією, як і в більшості країн світу, є переважно чоловічою сферою, з чоловічими правилами гри.

Сьогодні в Україні недостатньо використовується інтелектуальний потенціал жінок на державній службі. Посадові позиції жінок занижені. Їхня кар'єра фактично гальмується ще на початковому етапі. Жінки на керівних посадах здебільшого є винятком ніж правилом. За даними офіційної статистики, серед службовців центральних органів виконавчої влади жінки складають понад 51%. Але основна їх частина залишається на нижчих посадових рівнях. Зокрема, на посадах молодших спеціалістів - близько 85%, а серед керівників та їх заступників у центральних органах виконавчої влади тільки 7% жінок. Із загальної кількості державних службовців майже 80% становлять жінки і лише близько 15% з них перебувають на посадах I-III категорій держслужбовців. В Україні нині - жодної жінки-міністра, жодної жінки - глави облдержадміністрації. Такі ж тенденції - мінімальна кількість жінок - відстежуються і в обласних радах. І тільки в сільських, селищних та деяких районних радах у містах жіноцтво презентоване традиційно набагато ширше (однак на керівні посади обрані переважно чоловіки). Тобто на місцевому рівні, де сьогодні, вочевидь, найбільше проблем, проте найменше матеріальної вигоди, - представлені жінки.

Така ситуація — не просто бажання представників сильної статі захопити владу. Треба, щоб достойно оцінило великий потенціал жінки і саме суспільство. Приклад інших країн, тієї ж Швеції, де серед керівників найвищого рівня багато жінок, свідчить, що це тільки на користь державі. Чоловік-керівник, ухвалюючи найважливіші рішення, керується виключно розумом, жінка додає до цього ще й серце.

Відсутність гендерної збалансованості в представництві на вищих щаблях влади містить ризик зниження якості та ефективності управлінських рішень, а звідси - ризик стримування темпів розвитку нації. Тому одним із завдань кадрової політики в Україні є сприяння кар'єрному зростанню жінок на державній службі. Прикладом вирішення цього завдання є рекомендації Головдержслужби України щодо формування кадрового резерву на заміщення керівних посад на засадах рівного представництва жінок і чоловіків.

Обговорюючи гендерний аспект державної служби, слід узяти до уваги, що в Україні чоловіки і жінки на законодавчій основі мають рівні права доступу до державної служби. Це закріплено статтею 38 Конституції України та відповідно статтею 4 Закону України «Про державну службу», доповнене низкою інших важливих державних документів.

Новизна концепції "впровадження гендерних підходів" полягає в тому, що гендерний вимір стає складовою всіх стратегічно важливих напрямів державної політики. Гендерна рівність більше не