І нарешті, впровадження гендерних підходів як усебічний, усеосяжний стратегічний напрям має також вирішувати проблеми органів державного управління, де політика та програми і формуються, і реалізуються. Таким чином, стратегія інтегрування гендерних питань до програм мусить супроводжуватися стратегією забезпечення того, щоб умови управлінської діяльності були сприяливими щодо гендерних обставин і гарантували рівні можливості і ставлення як до чоловіків, так і до жінок.

Усі ці факти ще раз доводять: тема гендерної рівності в українському суспільстві вимагає дальшого вивчення, і головне - поширення цих ідей не тільки на рівні продуманих і зважених державних документів, а і в щоденній практичній роботі.

Висновки і пропозиції. Аналіз виконання державної ваги документів, результати соціологічних опитувань та практичного застосування гендерної рівності в сучасному українському суспільстві свідчить про те, що нині ця проблема - одна з найактуальніших і має в своїй основі соціально-культурну, фінансово-економічну та морально-емоційну природу, зокрема щодо поширення гендерних ідей у практиці роботи державних службовців. По-перше, держслужбовці недостатньо обізнані з міжнародним і вітчизняним законодавством із гендерної проблематики, а найголовніше - із самою гендерною теорією. По-друге, держслужбовці не готові самі поліпшити ситуацію щодо гендерної рівності, зокрема більшість жінок звиклися з думкою, що цілком реальною є ситуація, коли на керівних посадах перебувають виключно чоловіки. По-третє, головними сферами дискримінації жінки в Україні є її працевлаштування та просування по службі. Діє принцип "приналежності", а не "заслуг". По-четверте, основними перепонами кар'єрного зростання жінки є:

- традиційні стереотипи суспільства щодо соціальної ролі жінки як матері, виховательки дітей та домогосподарки;

- подвійна зайнятість жінки (поєднання сімейних обов'язків і професійних функцій);

- ненормований робочий день керівника.

Відтак постає нагальна потреба ліквідувати гендерну асиметрію в суспільстві. Проблема вирішення гендерної рівності давно назріла й потребує державного підходу.

Перспективу подальших досліджень порушеної нами в статті проблеми вбачаємо в розробці ефективної моделі державного механізму забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків.

Список використаних джерел:

1. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька / За заг. ред. Б. Кравченка. - К.: Вид-во "Основи", 2002. - 335 с.

2. Гендерні стратегії сталого розвитку України / за ред. Л.С.Лобанової.- К.:Фенікс, 2004 - 432 с.

3. Гендер і державна політика / Пер. з англ.; Упоряд. П.Ренкін. — К.: Основи, 2004. - 394 с.

4. Скнар О.М. Гендер у політиці: проблеми та перспективи запровадження. - К. «К.І.С.», 2005. - 236 с.

5. Взгляды женщин-парламентариев России на «женский вопрос» (результаты опроса женщин-депутатов Верховного Совета России) // Женщины и социальная политика (гендерный аспект) / Отв. ред. З.Я.Хоткина. - М., 1992. - С.164-177.

6. Грошев И.В. Гендерные представления о власти // СОЦИС. - 2000. - №12. - С.33- 41.

7. Титова Т. Гендер крізь призму буденності (жіночий аспект) // Соціальна політика і соціальна робота. — 1999. — №3-4 (11-12). — С.157.

8. Чикалова И. Партии и власть в США и Великобритании: Гендерная политика в 1970-1990-е годы. - Мн.: Тесей, 2000. - 288 с.

9. Драч М. Роль жінки в сучасну перехідну добу // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє // Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції. - Київ, 2002. - 5-6 липня. - С. 20.

10. Довженко В. Управління гендерними процесами в Україні та шляхи його вдосконалення // Матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції.

С. 14-15.