У країнах Заходу формування і розвиток кластерів як форми територіальної організації виробництва та як альтернативи будівництву світової соціалістичної системи і перспективам економічного розвитку на основі монополістичного виробництва стало частиною концепції „третього шляху", положення якої було покладено в основу перебудови економічної політики розвинених країн як відповідь на глобалізацію, інформаційну відвертість, формування світового ринку та його функціонування в електронній формі. Тому перед державами виникли нові проблеми, пов'язані з модернізацією економіки та розвитком соціальної сфери. Основними положеннями концепції „третього шляху" є [6, с. 3]:

- реформування функцій держави в напрямі перетворення її на соціальну;

- зростання впливу громадянського суспільства;

- впровадження нових форм соціального контролю, що об'єднують права з відповідальністю;

- формування відповідального капіталізму, у якому „поновлюються в правах" поняття суспільного блага та соціальної рівності;

- поєднання індивідуалізму та комунітаризму;

- перегляд концепції соціальної допомоги, нове ставлення до проблеми зайнятості;

- запобігання нестабільності екосистеми;

- визнання важливості соціального і людського потенціалу.

Сучасна регіональна економічна наука не обмежується перерахованими концепціями розвитку. Пошук нових концепцій, підходів, способів організації функціонування територіальних господарських комплексів продовжується.

Загальновизнаною стала думка, що екстенсивний шлях, яким протягом тривалого часу розвивалася економіка, коли йдеться про домінування у виробництві традиційних еволюційних процесів і явищ, практично вичерпав себе. Тому, як свідчить досвід розвинених країн, тією рушійною силою, що спроможна забезпечити конкурентоспроможність господарського комплексу регіону, є лише інновації й інноваційний шлях розвитку. Науково-технічний прогрес (НТП), визнаний в усьому світі як найважливіший чинник економічного розвитку, усе частіше пов'язується з поняттям „інноваційний прогрес". Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку та підприємництво. Він полягає в одержанні новації і простягається від зародження ідеї до її комерційної реалізації [7, с. 6,7].

Висновки. Перераховані й інші концепції розвитку країн, регіонів, як правило, охоплюють важливі, але тільки окремі напрямки або обмежені групи напрямків їх розвитку. У науковій думці з'являється все більше намагань щодо формулювання комплексної моделі забезпечення стійкого розвитку. На наш погляд, тут може бути плідною концепція безпечного розвитку. Вона може об'єднати в собі багатоваріантність підходів у єдину систему методик і програм, що відповідають на питання: як зробити поступальний розвиток господарського комплексу регіону безпечним. Очевидним є завдання сформувати методологічний інструментарій для прийняття у регіонах відповідних рішень.

Література:

1. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст - 2005. - № 6. - С. 28-32.