УДК 323.174:351

І.П. Лопушинський

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У статті на основі розлогого наукового матеріалу висвітлюються питання формування державної регіональної політики України, що здійснюється в нашій країні на основі національних традицій державотворення і з широким опертям на кращий європейський досвід, насамперед постсоціалістичних країн, що сприятиме якнайшвидшому входження України до європейського простору ще до набуття членства в Європейському Союзі.

Гармонійний розвиток України як суверенної держави, що прагне побудови громадянського суспільства та конкурентоспроможної економіки на основі демократичних цінностей, неможливий без ефективного та стабільного розвитку кожного її регіону. Виходячи з такого підходу, першочерговим завданням держави на шляху регіональної інтеграції повинен стати пошук раціонального балансу між децентралізацією управління та концентрацією всієї повноти влади в єдиному центрі. У цьому зв'язку саме держава має взяти на себе функцію гармонізації регіональних, міжрегіональних та загальнодержавних інтересів з урахуванням передового європейського досвіду, насамперед щодо запровадження принципу субсидіарності, рівних прав та обопільної відповідальності центру і регіонів за соціально-економічний розвиток держави.

Останнім часом до проблеми державної регіональної політики України в контексті євроінтеграції зверталися О.Гончаренко, Д.Видрін, В.Врублевський, А.Гальчинський, О.Білорус, В.Керецман, В.Куйбіда, М.Михальченко, С.Серьогін, С.Телешун, В.Хорошковський та ін., однак у їхніх розвідках, як правило, подано відповідний досвід країн Європи і меншою мірою аналізуються практичні завдання Української держави щодо здійснення процесу регіоналізації з урахуванням досвіду як вітчизняного, так і європейського.

Саме тому завданням нашої статті й стало висвітлення практичних кроків України щодо формування та реалізації державної регіональної політики на новому етапі демократичного державотворення.

Метою статті є визначення основних підходів до вдосконалення системи стимулювання регіонального розвитку в Україні та забезпечення співвіднесеності національних реалій принципам регіональної політики Європейського Союзу.

Сьогодні в Україні відбувається оптимізація державотворчих процесів, суспільних трансформацій і зовнішньополітичного механізму зв'язків із світовим соціальним простором. Це вимагає чіткого системного бачення ролі та місця України в сучасному світі, аналізу динаміки її взаємодії з міжнародним середовищем, формування чіткої геополітичної стратегії на перспективу. У цьому зв'язку неабиякого значення набуває регіоналізація державного управління як досить вагомий важіль соціально-економічного розвитку будь-якої країни.

Відповідно до Конституції нашої держави регіонами в Україні є визначені законодавством територіальні утворення з системою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь). Разом з тим для цілей планування та регіонального розвитку можуть визначатися макрорегіони в складі декількох регіонів чи їх частин, які характеризуються специфічністю, цілісністю та спільністю розвитку і визначені законодавством для досягнення особливих цілей розвитку територій.

Зазначимо, що державна регіональна політика - це сукупність стратегічних заходів, засобів, механізмів, інструментів та взаємоузгоджених дій органів державної влади та місцевого самоврядування для забезпечення розвитку держави в цілому та сталого збалансованого розвитку її регіонів, відповідно до поставлених цілей: створення повноцінного життєвого середовища для людей на всій території України; забезпечення просторової єдності держави; сталого збалансованого розвитку її регіонів [1].

На думку розробників Концепції державного регіонального розвитку (2008 р.) регіональний розвиток - це позитивна динаміка процесу соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних, етнонаціональних змін у відповідних регіонах як складова здійснення загальнодержавної стратегії розвитку країни відповідно до сформульованих цілей [1].

Як відомо, головною метою державної регіональної політики України є інтеграція регіонів держави в спільний духовний, гуманітарний, політичний та економічний простір при збереженні регіонального різноманіття. Виходячи з цього, ключовим завданням державної регіональної політики на сучасному етапі демократичного державотворення України повинно стати забезпечення конституційно закріплених державних стандартів (нормативів) та державних соціальних гарантій гідного життя кожного громадянина незалежно від місця його постійного проживання.

Саме тому пріоритетами державної регіональної політики України на сучасному етапі її розвитку є:

- підвищення якості життя людини як реального критерію дієвої регіональної політики;

- суспільно-політична та соціально-економічна консолідація регіонів з метою забезпечення єдності політичного простору і досягнення на цій основі цілісності гуманітарного та економічного простору;

- підвищення конкурентоспроможності регіонів;

- забезпечення збалансованості децентралізації управління та "єдиновладдя";

- реформування міжбюджетних відносин відповідно до потреб кожного регіону і держави в цілому [2, с.31].

- До названих пріоритетів, на нашу думку, можна було б додати ще й проведення в державі адміністративно-територіальної реформи, що сприятиме більш збалансованому розвитку територій та узаконенню вже наявного тяжіння жителів певних територій до центрів соціально-економічного розвитку.

У нових умовах розвитку України наріжним каменем регіональної політики нашої держави повинні стати стратегія партнерства, внутрішньої та зовнішньої інтеграції, перехід до політики відповідальної регіоналізації. Така політика має передбачати не лише розширення функцій і делегування з центру повноважень у сфері регулювання розвитку регіонів, але й відповідальність місцевих органів влади перед населенням, один перед одним та спільну відповідальність за соціально-економічний розвиток країни, особливо в період виходу зі світової фінансово-економічної кризи.

Як відомо, регіональна політика є специфічною діяльністю держави із забезпечення найбільш сприятливих умов соціально-економічного функціонування і розвитку окремих територій. При цьому обов'язково враховуються самобутність регіонів, їх соціокультурне, етноісторичне, генетичне коріння та специфіка типу господарювання. Звичайно, процес регіоналізації через децентралізацію є досить тривалим у часі, він повинен супроводжуватися передачею не лише повноважень, але й ресурсів кадрового й інформаційного забезпечення, як це мало місце в Європі. Слушною є також думка науковців про те, що ефективне вирішення питань децентралізації вимагає наявності