(управлінських) послуг є компетенцією міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють свої повноваження на всій території України як безпосередньо, так і через органи, які належать до сфери їх управління, у тому числі територіальні (регіональні). І посилення переорієнтації діяльності зазначених органів з суто адміністративно-розпорядчих функцій на функції надання державних (управлінських) послуг громадянам за умов належного забезпечення дії принципу верховенства права. Проте постійні зміни структури органів виконавчої влади, які не відповідають розподілу функцій, дають підставу стверджувати, що ця система далека від ідеалу і буде, можливо, переглянута. Досить цікавою, на наш погляд, є також лінія відносин державних органів і державних установ. Власне, самі державні органи - це установи, але за умови надання державних послуг йдеться про інші, підвідомчі їм установи - лікарні, школи тощо. Саме в них громадяни безпосередньо реалізують свої конституційні права на отримання медичної допомоги, освіти тощо. Очевидно, що цей факт повинен накладати свій відбиток на природу зв'язку держави і державні установи. Друга лінія - надання державних послуг іншими суб'єктами, які організаційно і в майновому сенсі з державою ніяк не пов'язані (наприклад, приватні школи і лікарні). Сутність послуг, що надаються, - одна. Проте недержавний статус організації дозволяє легше уникнути відповідальності і контролю, переводячи відносини з користувачами послуг в приватноправову площину. Зрозуміло, держава не може прийняти на себе субсидіарну відповідальність і за зобов'язаннями недержавних організацій, які надають публічні послуги. Проте державні гарантії, регулювання і контроль у цих сферах повинні існувати, а це вже завдання адміністративно-правового регулювання.
Окремі автори вважають, що деякі послуги за ознаками можна класифікувати як публічні. Державні, муніципальні (комунальні), адміністративні, управлінські, соціальні, громадські та ін. Однією з проблем розуміння поняття «послуга» є відокремлення видів діяльності органів виконавчої влади від послуг, що ними надаються. Часто службовці розглядають усю свою діяльність як послуги, не аналізуючи, наскільки вона дійсно створює додаткову цінність для споживачів.
Послуги, що надаються державою та місцевим самоврядуванням, складають сферу публічних послуг. Державні послуги - це ті, що надаються органами державної влади (як правило, лише виконавчої) та державними установами, організаціями, підприємствами. Муніципальні (комунальні) послуги надаються органами місцевого самоврядування та комунальними установами, організаціями, підприємствами. За суб'єктом, який несе відповідальність за надання публічної послуги та джерелом її фінансування (видом бюджету), до державних послуг можна віднести такі, що надаються органами місцевого самоврядування та недержавними установами, організаціями і підприємствами в порядку виконання делегованих державою повноважень, а до муніципальних послуг ті, які надаються за рахунок місцевих бюджетів. Принципова відмінність між публічними послугами та послугами приватного сектора полягає в тому, що приватний сектор намагається максимально розширити асортимент послуг, а номенклатура публічних послуг має грунтуватися на принципі - держава робить тільки те, що не може або не повинен робити приватний сектор. Адміністративні послуги - це публічні послуги, які надаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень. Виокремлення адміністративних послуг необхідне для відмежування публічно-службової діяльності адміністративних органів від господарських відносин та для поліпшення надання адміністративних послуг [13]. Ідентифікувати діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування як надання адміністративних послуг можна завдяки ознакам, якими характеризуються адміністративні послуги:
1) адміністративна послуга надається за зверненням приватної фізичної або юридичної особи (далі - приватної особи). Контрольна діяльність (перевірки, ревізії, інспектування тощо) та інша дозвільно-розпорядча діяльність адміністративного органу не є адміністративними послугами;
2) надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням умов для реалізації основних прав і свобод громадян. Найбільш типовими зразками адміністративних послуг є різноманітна діяльність щодо ліцензування, проведення реєстрації, видачі дозволів тощо;
3) адміністративні послуги надаються адміністративними органами шляхом реалізації владних повноважень. Поняття «адміністративний орган» вживається не тільки в статутному значенні - такими є органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування, - а й у функціональному. Тобто органом може вважатися будь-який суб'єкт (у т.ч. установа, організація, підприємство незалежно від форми власності тощо), який на виконання закону чи в порядку делегування здійснює функції державного управління або місцевого самоврядування. Отримати конкретну адміністративну послугу можна, як правило, тільки в одному адміністративному органі. У цьому сенсі адміністративний орган володіє монополією на надання такої адміністративної послуги;
4) право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом;
5) результатом адміністративної послуги в процедурному значенні має бути адміністративний акт - рішення або дія адміністративного органу, яким задовольняється звернення особи. Такий адміністративний акт має конкретного адресата - споживача адміністративної послуги, тобто особи, яка звернулася за даною послугою.
Отже, адміністративна послуга - це спрямована на забезпечення (юридичне оформлення) умов для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи публічно-службова діяльність адміністративного органу, що здійснюється за заявою цієї особи. Управлінська послуга є похідною від змісту функціональної діяльності державного органу з вироблення й реалізації державної політики щодо регулювання певного сектора економіки чи соціального життя.
Одним з механізмів підвищення якості послуг є розробка систем менеджменту якості (СМЯ). Найбільш поширеною нормативною основою для створення таких систем є міжнародний стандарт ISO 9001:2001. Упровадження та сертифікація СМЯ згідно з цим стандартом у будь-яких організаціях призводить до підвищення та узгодженості робіт,