Формування СМЯ передбачає визначення споживачів та переліку послуг, вивчення очікування споживачів щодо якості послуг, прийняття та документальне оформлення зобов'язань органу влади перед споживачами щодо якості послуг, відстеження відповідності надання споживачам прийнятим зобов'язанням щодо якості послуг (стандарти щодо якості послуг), інформування споживачів (у т.ч. потенційних) про зобов'язання щодо якості послуг, відстеження відповідності наданих споживачам послуг прийнятим зобов'язанням щодо їх якості, реєстрацію фактів невідповідності послуг прийнятим зобов'язанням (включаючи скарги споживачів) із вжиттям заходів з їх усунення і, нарешті, оцінювання задоволеності споживачів якістю отриманих послуг.

Висновки і напрямки подальших досліджень. До того часу, доки в законодавстві не буде визначено поняття «державна послуга», не вбачається можливим розробити стандарти на рівнім нормативно-правового документа. На жаль, на сьогодні немає таких нормативно-правових актів, а існуюча законодавча база України не визначає державну службу як інститут надання послуг, що в комплексі з відсутністю стандартів державних послуг призводить до недостатньо ефективної діяльності державних органів виконавчої влади.

Усе вищевикладене дозволяє зробити такі висновки:

1. Місцеві органи виконавчої влади надають споживачам адміністративні послуги. характерними рисами яких є наявність звернення фізичної або юридичної особи, забезпечення умов для реалізації основних прав і свобод громадян. Реалізації владних повноважень, законодавче забезпечення, наявність адміністративного акта.

2. Для впровадження ефективних механізмів підвищення якості державних послуг необхідно законодавчо визначити термін «державна послуга», а також розробити типові стандарти послуг органів виконавчої влади.

Подальші дослідження порушеної проблеми доцільно вести в напрямку розробки підходів до формування стандартів послуг органів виконавчої влади.

Література:

1. 1.Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: Навчальний посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин.-Львів: ЗУКЦ, 2007. - 308 с. (стор.11-13);

2. Костянтин Афанасьєв. Державні управлінські послуги та законні інтереси особи: взаємозв'язок понять // Юридична Україна - 2007. - №7. - С. 25 - 29.

3. Административное право Украины: Учебник / Под общ. ред. С.В.Кивалова. - Х: Одиссей, 2004. - С.74 - 75.

4. Административное право и процесс: Полный курс / Ю.А. Тихомиров. - М., 2004. - С. 281.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - С.884.

6. Авер' янов В. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України. - 2004. - №10. - С.28.

7. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. - К.: Факт, 2002. - С.107.

8. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. - 2003. - №10. - С.88

9. Адміністративні процедури та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В.П.Тимощук. - К.: Факт, 2003. - С.120.

10. Степаненко Т.В. Аналогия принципа «единого окна» в экспертизе проектов инвестиционной и другой деятельности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2005. - №3. - С.49-51.

11. Авер' янов В. Б. Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. Х., 2002 - Вип. 2. - С. 9.

12. Талапина Є.В. «Нове институты административного права» Государство и право, 2006. - № 5. С.14-21.

13. Ємець А.В. Підвищення якості послуг органів виконавчої влади. http://www.nbuv. gov.ua /e-journals/DeBu/2007-2/doc/1/09.pdf