5. Гнучкість структури: 5а.Низька. Організація прагне діяти за раз і назавжди встановленими правилами і процедурами. 5б. Порівняно висока. Алгоритм адміністративних дій щоразу змінюється в разі зміни вимог і потреб споживачів адміністративних (державних) послуг;

6.Зворотній зв'язок: 6а. Формальний, часто такий, що має односторонній, нав'язливий характер. 6б. Реальна, постійна і ефективна комунікація;

7.Структура розподілу праці: 7а. Жорсткий ієрархічний розподіл аналітичної роботи залежно від безпосереднього обслуговування. 7б. Стимулювання аналітичної роботи та вдосконалення обслуговування споживачів службовцями першої ланки [5,с. 87 ].

Безумовно, особливої ефективності в сфері реформування систем адміністративного управління досягнуто насамперед у країнах - лідерах світової економіки - США та Японії. Без сумніву, їх економічні успіхи стали можливі завдяки ефективній конкурентоспроможності влади і управління в цих країнах.

Наприклад, у Японії організацією менеджменту державної служби майже на всіх рівнях влади і управління (уключаючи питання набору, просування, підвищення кваліфікації, соціального й пенсійного забезпечення кадрів) займається окремий, не залежний від уряду орган - Національне управління з питань кадрів [11,с. 65].

У США принцип конкурсного відбору державних службовців запроваджено ще 1883 року, і сьогодні 90% федеральних чиновників приходять на державну службу лише на конкурсних засадах. У Південній Кореї кандидати на державні посади складають конкурсні іспити з 12 дисциплін, серед яких профільними є економіка, менеджмент та державне управління [11,с. 88].

Головна ідея «американської моделі» реформування державного управління (впроваджувалася тільки в США) полягає у створенні управління заново (reinvention):

• радикальна зміна в короткі строки багатьох компонентів державного управління; зосередження на зміні поведінки бюрократії, а не на зміні структур і процесів управління;

• зменшення вартості та підвищення ефективності адміністративних послуг;

• децентралізація механізмів і процесів управління і делегування державних функцій на нижчі рівні влади;

• менші обсяги приватизації державних функцій та більше зосередження на укладанні контрактів між державними і приватними організаціями та на розвитку їх партнерства в рамках спільного виробництва і надання громадянам адміністративних послуг [5,с. 118].

Ці моделі реформування державного управління мають свої недоліки і проблеми впровадження:

- потребу визначення і дотримання оптимальної та гранично-допустимої (з економічного, соціального і політичного погляду) межі скорочення і делегування державних функцій, що забезпечить підвищення ефективності та якості адміністративного управління та водночас зменшення витрат на утримання держави;

- потребу кожної держави виробляти і впроваджувати власну національну модель реформування державного управління (можливо, змішану і комбіновану - «вестмінстерсько-американську»), що найбільше відповідатиме її традиціям, специфіці, особливостям відносин влади і громадянського суспільства, характеру і способу організації гілок влади і органів управління та їх взаємодії в процесі управління державою і суспільними відносинами.

До системи державного управління для її якісного перетворення і модернізації слід умонтувати принципи ринкової поведінки, організації та менеджменту виробничих процесів, системи управління якістю, що діють у сфері приватного сектора.

Процедури адміністративної та фінансової звітності в системі виконавчої влади, розробки і впровадження державних програм, проведення державних закупівель слід переорієнтувати з показників виконаних заходів і завдань, залучених бюджетних ресурсів - на показники реально досягнутих результатів та конкретних позитивних змін у суспільстві.

Розробка, аналіз, моніторинг та оцінювання політики, комунікації і взаємодія влади з громадськістю, вимірювання громадської думки - це невід'ємні елементи і продукти адміністративного менеджменту. Головна їх характеристика і ринкова функція в тому, що вони повинні бути переорієнтовані на потреби й інтереси громадян - споживачів адміністративної продукції влади. Таким чином, для досягнення цього завдання щодо продукції діяльності влади (з метою забезпечення її високих споживчих якостей та суспільної безпечності й корисності) слід застосовувати подібні засоби технічного регулювання якості й безпеки (сертифікація, стандартизація і т.д.), які держава застосовує щодо певних груп товарів і послуг, що можуть містити потенційні загрози для здоров'я й безпеки людини і довкілля.

Деякі фахівці вважають, що, попри різноманіття конституційних основ та виборчих систем різних держав світу, успішна державна політика проведення реформ базується на таких універсальних чинниках і принципах:

1. Наявність лідера. Кожна нація потребує свого лідера і провідника, який змалює перед національною свідомістю переконливу картину майбутнього, що зачепить свідомість і серця людей і переконає їх у потребі проведення змін.

2. Усвідомлення потреби змін та створення системи управління реформаторськими змінами. Залежність від спонтанних соціально-економічних змін та управління такими змінами - це два полярні адміністративні типи світогляду та адміністративної поведінки - конформістський та нонконформістський, пасивний та активний. Управляти змінами, а не залежати від змін - цей принцип стає стрижневим орієнтиром для ефективного реформування системи державного управління.

3. Наявність команди реформаторів і високопрофесійних державних менеджерів, які вірять у реформи і хочуть досягти якісних результатів. Сила і можливості політика, який діє самостійно, - це не формула успішних реформаторських перетворень. Злагоджена урядова коаліція та активне залучення лідерів громадської думки з приватного сектора і громадянського суспільства є життєво важливими чинниками успішності проведення реформ в усіх країнах світу.

4. Високопрофесійний державний менеджмент. Наявність «генерала», який відповідатиме за результати реалізації стратегії реформ. Кожен державний лідер, що прагне якісного проведення реформ, повинен призначити високопрофесійного політичного і державного менеджера, який управлятиме змінами адміністративних процесів. Наприклад, деякі держави світу спеціально створюють посаду міністра