УДК 35.79

І.А.Сімеоніді

ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

У статті теоретично та науково-методично обґрунтовано організаційно-функціональні, соціальні та інші складові механізму формування позитивного іміджу органів влади. Зокрема, проаналізовано проблеми підвищення рівня довіри до них з боку громадськості через зростання ефективності їх діяльності, розкрито роль засобів масової інформації, моральних чинників, кадрових служб у формуванні іміджу державної служби. Стаття може бути використаною в навчальному процесі у вищих закладах освіти, бути корисною всім, хто цікавиться питаннями реформування державного управління в Україні.

Підвищення уваги до феномену "імідж" у державному управлінні зумовлене тим, що лише позитивний образ інституту влади здебільшого є суттєвим чинником підвищення ефективності діяльності його установ, адже він впливає на якість державно-управлінських рішень, а отже і на розвиток суспільства в цілому. Разом з тим сьогодні в Україні спостерігається досить низький рівень довіри громадськості до різних гілок влади, що пов'язано не лише з певною оцінкою діяльності органів державного управління, але й значною мірою зумовлено емоційним сприйняттям їх іміджу. Наслідком цього є недостатня підтримка населенням дій та програм, що здійснюються органами державної влади, а також виникнення передумов для соціальної напруженості, деструктивних процесів та кризових ситуацій у суспільстві.

Докорінні соціально-економічні трансформації в Україні вимагають установлення принципово нових відносин між владою та громадськістю на основі створення дієвих механізмів державного управління, що може бути забезпечене цілеспрямованим формуванням позитивного іміджу влади.

Таким чином, виникає нагальна потреба наукового обґрунтування організаційно-функціональних, соціальних, економічних та інших заходів, спрямованих на формування цілісного іміджу державної установи.

Науковою розробкою цієї проблеми займалися як вітчизняні, так і зарубіжні фахівці. Зовнішній аспект формування іміджу досліджували Л. Браун і М. Спіллейн. Вони довели, що зовнішні прояви прототипу іміджу особистості чи організації за певних обставин є вирішальними для створення їх позитивного образу.

Розглянувши питання впливу іміджу на ефективність діяльності організації, П.Берд і Г. Даулінг обґрунтували, що створення іміджу та репутації є необхідною передумовою виходу окремої установи на якісно новий рівень культурних, соціальних та політичних відносин з громадськістю.

Активні дослідження поняття "імідж" в Україні і Росії припадають на середину 90-х років ХХ ст. Так, російські автори О. Перелигіна і А. Панасюк дійшли висновку, що імідж є формою, яка не може замінити реальну сутність, а лише допомагає в її донесенні до аудиторії.

Низка робіт Г. Почепцова, В. Шепеля присвячені проблемі формування іміджу, вони мають практичну спрямованість, у них також містяться прикладні розробки.

Питання формування політичного іміджу та технології проведення виборчої кампанії з використанням засобів PR висвітлено у працях вітчизняних учених В.Бебика, М. Головатого, А. Жмирікова, В. Королька, В. Лісничого, Г. Почепцова, О. Феофанова. Імідж у контексті аналізу проблеми лідерства розглядався Б. Кухтою, Л. Приходченко та Т. Хомуленко. Як філософська категорія імідж аналізувався І. Гофманом і Н. Корабльовою.

С. Колосок, І. Колосовська, Т. Пахомова, Є. Ромат, Л. Руіс-Мендісабаль та ін. досліджували імідж у сфері науки державного управління.

Проте ці автори не розглядають можливу сукупність чинників їх взаємозв'язку, що безпосередньо впливають на образ державної установи, ними не надається достатньої уваги механізмам формування іміджу органів влади в контексті підвищення рівня довіри до них з боку громадськості.

Мета цієї роботи полягає в теоретичному та науково-методичному обґрунтуванні засад підвищення ефективності функціонування суб'єктів державного управління через створення механізмів формування їх іміджу.

Мета дослідження зумовила потребу вирішення таких завдань:

- узагальнити наявні підходи до визначення поняття "імідж" у державному управлінні;

- дослідити основні чинники впливу на формування іміджу державної служби;

- оцінити сучасний образ органу державної влади та його службовців у суспільній свідомості;

- виділити головні структурні елементи становлення іміджу державних владних інституцій як чинника вдосконалення механізмів державного управління;

- визначити складові механізму формування цілісного позитивного образу державної служби;

- розробити рекомендації щодо формування іміджу органів державної влади, який здатен забезпечити їх ефективне функціонування.

Термін «державна служба» вперше було легалізовано чинним Законом України «Про державну службу» 1993 р. Було визначено, що «державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів» [2, с.1].

З прийняттям Конституції України 1996 року цей термін набув конституційного закріплення. Конституцією передбачено, що громадяни України «користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування» [1, с. 38].

Слід розрізняти такі значення терміна «державна служба»:

1. Державна служба - сукупність таких складових:

а) організаційна - система державних органів, передбачених Конституцією держави;

б) процесуальна - правила і процедури, встановлені законом про прийняття на службу, її проходження, її припинення;

в) людська - корпус осіб, яким присвоюються ранги державних службовців.

2. Державна служба - діяльність професійних державних службовців, які проходять службу в державних органах чи їх апаратах, щодо практичного здійснення завдань і функцій зазначених органів у сфері державного управління й регулювання.

3. Державна служба - публічний вид діяльності, спрямований на реалізацію не приватних інтересів, а суспільних, тобто публічних інтересів.

На жаль, чинний Закон «Про державну службу» [2, с. 2] не містить визначення поняття «державні службовці» (що є безумовним його недоліком), але пропонує опосередкований підхід до його визначення. Частиною першою статті 1 визначено державну службу