іншими іміджевими системами - держави, державного службовця та державного управління.
Дослідження основних напрямів формування іміджу на ґрунті теорії державного управління з питань ефективності діяльності владного органу дало змогу виділити основні чинники, що впливають на побудову іміджу. Допомагати органам державного управління у формуванні позитивної суспільної думки, а також сприяти встановленню ефективного зворотного зв'язку з громадськістю покликані засоби масової інформації. Саме тому важливою є оцінка їх ролі на підставі докладної характеристики друкованих матеріалів, що безпосередньо чи опосередковано стосуються іміджу різних державних установ.
Формування іміджу державної служби неможливе без залучення засобів масової інформації, це зумовлено сферою їх використання та відповідними функціями. Контент-аналіз періодичних друкованих видань України "Урядовий кур'єр" та "Зеркало недели" з позицій висвітлення образу державної служби показав, що в процесі формування іміджу цими виданнями здебільшого відбувається акцентування уваги читача не на результатах діяльності органу влади, а на окремих персоналіях. Для побудови ж цілісного іміджу є необхідним усебічний розгляд усіх його складових. З цією метою запропоновано: ширше використовувати інформацію про діяльність як самої установи, так і окремих її підрозділів; подавати на сторінках видань результати соціологічних досліджень і моніторингів думки населення з приводу важливих питань політичного та суспільного життя; активніше залучати до співпраці представників різних громадських об'єднань і організацій [10, с.103].
У процесі аналізу кадрової політики нами було з'ясовано, що найбільший вплив на формування іміджу державної установи мають: удосконалення процесу укомплектування кадрами, тобто професійного добору, підготовки та використання праці фахівців сфери державного управління. Підвищення професіоналізму державних службовців взаємопов'язане з рівнем довіри громадськості до органу влади.
Отже, результати дослідження показали, що існуючий у свідомості образ державного службовця пов'язаний передусім із "середнім" соціальним прошарком в уяві як самих державних службовців, так і людей, які не мають відношення до державної служби. Причинами формування подібного стереотипу значною мірою є низьке матеріальне забезпечення праці, середній рівень володіння державною мовою та навичками роботи на комп'ютері.
З іншого боку, виявлено, що респонденти обох груп уважають саме державного службовця таким, що сумлінно служить державі, оскільки добре виконує службові обов'язки, не порушує прав інших людей та дотримується норм професійної етики.
Аналіз основних чинників засвідчив гостру потребу вдосконалення механізмів, які б сприяли підвищенню ефективності діяльності владних інституцій та розробки відповідних пропозицій.
Одним із засобів, за допомогою яких держава реалізує свою владну управлінську функцію, є паблік рилейшнз, завдяки чому формуються репутація, авторитет та імідж цього інституту в свідомості громадськості.
Поняття іміджу містить дві складові: описову (інформаційну), що є уявленням реципієнта про суб'єкт; ціннісну складову, яка існує незалежно від будь-якої інформації про організацію. Структура іміджу органу державного управління включає 6 компонентів (складових): діловий імідж організації; імідж керівника; імідж персоналу; візуальний імідж організації; соціальний імідж організації; імідж послуги.
Імідж - це зовнішня форма органу влади, її "вивіска", "фасад", авторитет - системний набір набутих досягнень [9, с. 3].
Аналіз програмної політики телерадіомовних організацій свідчить про те, що одним із основних завдань у висвітленні діяльності органів державного управління має стати принцип відкритості і прозорості роботи органів влади.
Наявність доступу до урядової інформації для громадськості дає всі підстави говорити не лише про відкритість і прозорість при ухваленні рішень органами державного управління, а й водночас впливати на створення позитивного іміджу органів державної влади.
Побудову іміджу, використання технології завоювання довіри можна розглядати як важливі чинники формування громадської свідомості.
Можемо підсумувати, що складовим елементом механізму формування позитивного іміджу органів державного управління, є виступають засоби масової комунікації.
Далі зазначимо роль кадрових служб щодо формування позитивного іміджу системи органів державної служби. На жаль, до цього часу в багатьох ще залишається стереотипне уявлення, що основною функцією кадрових служб є технічне оформлення трудових відносин, у тому числі проходження державної служби [8, с. 239].
Зазначена проблема знайшла своє відбиття в Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженій Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 599/2000, де зокрема йдеться про нагальну потребу суттєвих змін характеру діяльності кадрових служб органів виконавчої влади. Так, основними завданнями Стратегія визначає:
- аналітичну та організаційну роботу з кадрового менеджменту;
- аналіз ефективності діяльності відповідного органу, його структурних підрозділів,
професійної діяльності кожного державного службовця;
- прогнозування розвитку персоналу;
- планування кар'єри державних службовців;
- забезпечення їх навчання та моніторингу ефективності роботи.
Для забезпечення виконання зазначених завдань слід зміцнювати кадрові служби органів виконавчої влади. Їх робота має бути системною, забезпечувати компетентність і високий професіоналізм працівників. Ураховуючи сучасні вимоги до характеру та напрямків роботи кадрових служб, з метою проведення ефективної кадрової політики та забезпечення якісного добору кадрів органами державної влади України проводиться вивчення професійних та ділових якостей осіб, які претендують на зайняття посад на центральних, регіональних та місцевих рівнях. З метою перевірки професійного рівня і ділових якостей осіб, які претендують на посади державних службовців, в органах державної влади практикується проведення стажування кандидатів на цих посадах.
Кадрові служби також мають аналізувати роботу державних службовців з погляду майбутніх перспектив. Так, на сьогодні частка працівників у віці понад 51 рік складає 10,5 відсотків від загальної кількості працюючих на посадах спеціалістів. На посади, які обіймають особи передпенсійного віку, слід завчасно готувати спеціалістів, - тому керівництвом та кадровими службами державних органів надається особлива увага