Таким чином, сучасна ринкова економіка інфляційна за своїм характером, оскільки в ній неможливо усунути всі причини інфляції, до яких належать бюджетний дефіцит, монополії, диспропорції в народному господарстві, інфляційні очікування населення і підприємців, перекидання інфляції по зовнішньоекономічних каналах та АН. У зв'язку з цим очевидно, що повна ліквідація інфляції неможлива. Тому багато держав ставлять перед собою мету зробити її помірною, контрольованою і не допустити її руйнівного розміру.

Великий досвід проведення антиінфляційних заходів у західних країнах показує доцільність сполучення довгострокових і короткострокових заходів. Комплекс заходів антиінфляційної політики може бути представлений такою схемою:

1. Довгострокові заходи щодо погашення інфляційних очікувань населення, які посилюють поточний попит. Для цього уряд повинен проводити чітку послідовну антиінфляційну політику і завойовувати в такий спосіб довіру населення. Для цього держава має стимулювати виробництво, вживати антимонопольних заходів, проводити лібералізацію Цін, послаблювати адміністративний митний контроль, сприяти ефективному функціонуванню ринку, що вплине на зміну споживчої психологи.

Заходи щодо скорочення бюджетного дефіциту, оскільки його фінансування за допомогою позик Центрального банку веде до інфляції. Забезпечується шляхом підвищення податків і зниження витрат держави.

Заходи щодо контролю грошового обігу шляхом установлення твердих лімітів на щорічний приріст грошової маси, що дозволить контролювати рівень інфляції.

Послаблення впливу зовнішніх факторів. Зокрема, завдання полягає в зменшенні інфляційного впливу на економіку переливів іноземного капіталу у вигляді короткострокових кредитів і позик уряду за кордоном.

Короткострокова політика спрямована на тимчасове зниження темпів інфляції. Тут успішний результат можливий у випадку розширення сукупної пропозиції без збільшення сукупного попиту. З цією метою держава надає пільги підприємствам, що випускають додатково до основного виробництва побічні товари і послуги. Держава може продати частину своєї власності і таким чином збільшити надходження в державний бюджет і полегшити вирішення проблеми його дефіциту, а також знизити інфляційний попит за рахунок продажу великої кількості акцій нових приватних підприємств. Сприяє росту пропозиції і збільшенню імпорту споживчих товарів.

Певний вплив на темпи інфляції має зменшення поточного попиту за незмінної пропозиції. Це може бути досягнуте внаслідок підвищення процентних ставок по внесках у банки готівки, що стимулює більш високу норму заощадження.

Список літератури

1. Крюкова І.В. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування. - Харків: Форд, 2000. - 336 с.

2. Лукінов 1-І. Економічні трансформації. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997.- 268 с.

3. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання // Економіка України. - 1994. - № 1. - С. 3-18.

4. Маконнел К.Р., Брю СЛ. Экономика: принципы, проблемы и политика. - К.: Хагард-Демос, 1993. - 785 с.

5. Мексон М.Х., Альберт М., Ходуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. -702 с.

6. Мерзляков В.Н. Стабилизация экономики - основа стабилизации финансов // Финансы. - 1994. - № 6. - С. 10-16.

7. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособ. / Т.Г. Морозова, А.В. Пикулькин, В.Ф. Тихонов и др.; Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пику-лькина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 218 с.

8. Мтерний С. Власність і особливості її розвитку в розвинутих країнах світу // Економіка України. - 1994. - № 4. - С. 48-56.

9. Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы. -М.: НИФИ, 1990. - 59 с.

10. Основи економічної теорії // За ред. проф. СВ. Мочерного. - Тернопіль: Тар-некс-Світ, 1993. - 688 с.

11. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К.: Полі-графкнига, 1998. - 304 с.