У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


урядових рішень, запити з уніфікованими формами повідомлень про виконання урядових рішень і заходів. Організації — виконавці рішень і заходів після автоматизованого прийняття файлів заповнюють уніфіковані форми потрібним даними і передають їх у визначений термін до Мінекономіки України, де здійснюється автоматизоване завантаження даних до бази даних моніторингу.

За допомогою електронної пошти має бути налагоджено регулярне надходження до моніторингу даних статистичної звітності в тій частині, яка може бути використана для відображення наслідків здійснення урядових рішень і заходів з економічних питань.

На етапі оброблення інформації головною особливістю моніторингу є програмна реалізація зв'язків між даними про зміст організаційних або виконавських рішень, з одного боку, та інформацією про економічні наслідки здійснення організаційних та факти виконання чи невиконання виконавських рішень, а також причини їх невиконання — з іншого. Зазначені зв'язки даних реалізуються за допомогою моделі фреймового типу. Досить складним дослідницьким завданням при розробленні елементів фреймів (імен і числових значень слотів) є обґрунтований вибір показників, які найбільш адекватно характеризують наслідки виконання урядових економічних рішень. Істотним моментом є забезпечення регулярного та оперативного надходження даних про зміни показників, які відображають динаміку зміни економічної ситуації під впливом конкретних урядових рішень. Оперативному розв'язанню цих завдань моніторингу сприятиме згадане вище вдосконалення системи на основі застосування для одержання інформації електронної пошти.

Функціонування моніторингу на етапі обслуговування користувача відбувається у кількох режимах:

• надання кінцевому користувачеві (спеціалістам Мінекономіки України) матеріалів за запитами про склад, терміни дії державних нормативних актів (документів) та інформації про передбачені в них заходи і рішення з економічних питань (видання матеріалів у друкованому або візуальному вигляді);

• регулярне (як правило, щомісячне) надання кінцевому користувачеві даних (у табличній та графічній формах) про виконання (невиконання) виконавських рішень та економічні наслідки здійснення організаційно-розпорядчих рішень (у друкованому та візуальному вигляді на екрані відеотерміналу).

Подальші розвиток і вдосконалення моніторингу дадуть змогу після випробування його першої черги реалізувати функції моніто- рингу у повнішому обсязі, а саме — здійснювати комп'ютерний аналіз взаємоузгодженості окремих наслідків виконання урядових економічних рішень і заходів, а також короткострокове прогнозування тенденцій подальшого виконання урядових рішень з наданням кінцевому користувачеві матеріалів аналізу та прогнозування в друкованому і візуальному вигляді (із забезпеченням можливості здійснення аналізу та прогнозування в інтерактивному діалоговому режимі).

Розширення кола функцій моніторингу передбачає розвиток його модельного апарату, зокрема фреймових моделей, завдяки яким можна буде побудувати систему фреймів і слотів, де значення одних слотів містять посилання на інші фрейми і отже утворюють мережу імен і значень фреймів та слотів. Така мережа є основою сполученості багатьох показників і може використовуватися для аналізу узгодженості різних наслідків прийняття урядових рішень в галузі економіки.

***

Отже, результати викладених досліджень свідчать, що державна регуляторна політика, державно-політичні рішення мають відповідати не лише вимогам ефективності, а й справедливості, моральності, добросовісності. Невідповідність регуляторної політики цим вимогам руйнує суспільство, призводить до соціальної напруженості, зростання протестного потенціалу. Саме неправдивість влади спричинила так звану Помаранчеву революцію в Україні.

Аналіз законодавства України показав, що численні державно- політичні рішення містять апелювання законодавця до категорій справедливості (моральності) в суспільстві (зокрема, Конституція України, Цивільний, Земельний, Господарський кодекси та інші нормативні акти). Водночас багато регуляторних актів, у тому числі законодавчих, прийнятих переважно за часів старої влади, не тільки не відповідають вимогам моралі, а й, по суті, є зловживанням владою своїми правами, загрожують національній безпеці країни.

Наявність таких актів є наслідком, по-перше, неморальності представників старої влади, їх криміналізації. Цю причину можна позначити умовно — "верхи не хочуть" (відсутність бажання бути порядними). Але існує й інша причина — "верхи не можуть" (відсутність знань). І стосовно цієї другої причини має спрацювати юридична наука, здобуття знань, яких нині немає. Нами наведено засади, потрібні для створення таких знань (теорія правотворення, філософсько-методологічні засади регуляторної політики). Саме відсутність теорії правотворення, а отже і визначення зазначених вище категорій моралі, справедливості, до яких апелює законодавець, засобів їх забезпечення, зумовлюють виникнення проблеми знань. "Концепція проекту управління освітою", а також "Рекомендації щодо впровадження в навчальний процес християнського вчення", спрямовані на вирішення цих проблем, наведено в Додатках.

Відсутність конкретно визначених філософських засад правотво- рення призводить до частих змін у законодавстві, є однією з причин внесення змін до затверджених законодавчих актів відразу ж після введення їх у дію тощо.

Втрати, яких зазнає держава через відсутність власної філософської доктрини правотворення, чітких критеріїв оцінки правової політики, можна поділити на економічні та соціальні. Якщо економічні втрати — це втрати матеріальні, тобто такі, які мають грошовий еквівалент (в Україні вони виявляються у мільярдних збитках), то соціальні пов'язані з падінням рівня моралі у суспільстві (наприклад, легітимізація фактичних (в Україні), чи навіть гомогенних (в Іспанії, деяких штатах США) шлюбів; заперечення права взагалі тощо).

Відсутність надійного філософсько-методологічного підґрунтя формування і реалізації регуляторної політики, системи прийняття регуляторних рішень, яка б відповідала бажаним вимогам, зумовлює гіпертрофовану віру в добру владу, її лідерів. Водночас світовий досвід свідчить: краще, коли вирішальним фактором розвитку суспільства є не особистість, а організація, система управління. "Добре жити в країні, — зазначив Президент України Віктор Ющенко у своєму виступі у Верховній Раді перед голосуванням щодо затвердження Юлії Тимошенко на посту прем'єр-міністра України, — де від уряду мало що залежить, бо там працюють закони, традиції, норми, етика традиційна і таке інше." Тому, безумовно, таку систему слід створювати. Це є найголовнішим завданням науки, в тому числі юридичної.

У США прийнято вважати ефективною ту систему, в якій навіть найбездарніша або найаморальніша людина не зможе завдати об'єкту управління великої шкоди. Таку організацію називають системою, не розрахованою на генія, хоча, безумовно, вона працюватиме не гірше, якщо очолюватиметься геніальною людиною. Як створити таку систему, організацію, про яку йдеться? Системна методологія формування і здійснення регуляторної політики — розроблення, прийняття і реалізації державно-політичних рішень — і є саме такою організацією, яка має забезпечувати справедливість, моральність проектів цих рішень, їх ефективність і високу якість. На вирішення цієї проблеми і спрямоване наше дослідження, в межах якого зроблено спробу розробити теоретико-методологічні засади формування регуляторної політики.

У вирішенні проблем вдосконалення державної регуляторної політики з боку юридичних наук можна виділити два напрями: змістовний і методичний. До першого належать пропозиції щодо змістовного наповнення цієї політики конкретними документами загального характеру (наприклад, пропозиції щодо прийняття Господарського кодексу України) або зміни шляхом прийняття законопроекту певного напряму регуляторної політики (пропозиції щодо формування, вдосконалення зовнішньоекономічної, бюджетної, інвестиційної, цінової, податкової, екологічної політики, політики інституційних перетворень тощо). До таких пропозицій можна віднести ті, що стосуються прийняття законопроектів у певних сферах господарської діяльності (промисловість, аграрний сектор, транспорт тощо). Суб'єктами реалізації цього напряму вдосконалення регуляторної політики є органи державної влади, які мають право законодавчої ініціативи, а також всі інші, що здійснюють цю політику. У більшості наукових робіт зусилля спрямовані саме на змістовне вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

У межах другого — методичного напряму досліджуються методологічні та методичні аспекти розроблення регуляторних (адміністративних і господарсько-правових) актів. Вони вже стосуються не пропозицій про прийняття певного правового акта, а мають на меті вдосконалення саме процесу їх розроблення, незалежно від предметної спрямованості. Відповідно аналізуються не конкретні правові відносини, а відносини методичного характеру. Результатом цих розробок є методичні вказівки користувачам (споживачам), якими є не органи влади, а розробники проектів актів.

Література

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.

2. Абдуллин А. И. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. частн. права. — 1997. — № 2. — С. 17-21.

3. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. — 2000. — № 7. — С. 6-9.

4. Авер'янов В. Б. Формування і нормативне втілення нової доктрини адміністративного права — закономірність українського державотворення // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДПАН. — 2000. — Вип. 11. — С. 201-209.

5. Авер'янов В. Б. До питання про поняття так званих "управлінських послуг" // Право України. — 2002. — № 6. — С. 7-11.

6. Авер'янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київ. ун-ту права. — К., 2002. — № 2. — С. 3-8.

7. Авер'янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. —

2003. — № 9. — С. 24-31.

8. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — Вип. 19. — С. 8-13.

9. Авер'янов В. Б. Державне управління у змісті предмета адміністративного права // Вісн. Акад. прав. наук України.


Сторінки: 1 2 3 4 5