• Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ВВР. — 1999. — № 40, ст. 365) У ч. 2 ст. 7 записано, що Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

• Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (ВВР. — 2000. — № 48, ст. 409). Ст. 25 передбачає, що контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій та незалежних експертів на засадах гласності.

• Закон України "Про інвестиційну діяльність" (ВВР. — 1991. — № 47, ст. 646). У ч. 2 ст. 1З вказується, що проекти цільових комплексних республіканських програм розробляються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю заінтересованих державних органів і громадських організацій, подаються Кабінетом Міністрів України на затвердження Верховній Раді України у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки.

• Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (ВВР. — 2000. — № 36, ст. 299). Визначає, що склад експертно-апеляційної ради формується з державних службовців, науковців, інших фахівців та представників громадських організацій. Положення про експертно-апеляційну раду та її склад затверджується Кабінетом Міністрів України. До складу експертно-апеляційної ради залучаються незалежні експерти та представники громадських організацій у кількості не менше 20 % загальної кількості членів цієї ради (ст. 6).

• Закон України "Про рекламу" (ВВР. — 1996. — № 39, ст. 181). Передбачає що Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням державних органів і громадських організацій або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, мають право накладати штрафи на суб'єктів підприємницької діяльності.

• Закон України "Про стандартизацію" (ВВР. — 2001. — № 31, ст. 145). Встановлює, що Рада стандартизації формується на паритетних засадах із представників та відповідних громадських організацій. Діяльність Ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності (ст. 8). Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах представники суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій (ч. 2 ст. 9). Відповідні громадські організації мають право у певних сферах діяльності та в межах повноважень, визначених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

а) розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;

б) подавати до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації пропозиції щодо створення технічних комітетів стандартизації та розроблення національних стандартів або прийняття як національних стандартів міжнародних (регіональних) чи власних стандартів;

в) створювати і вести інформаційні фонди нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

г) видавати і розповсюджувати власні стандарти, документи спеціалізованих міжнародних, регіональних організацій із стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим юридичним особам;

ґ) інформувати центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами (ст. 10).

• Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 1997 р. № 81 "Про Державну комісію з питань впровадження систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом". До складу Державної комісії можуть також входити представники інших центральних органів виконавчої влади, громадських організацій та науково-дослідних установ.

• Постанова Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р. № 99 "Про затвердження Положення про Державний комітет України по нафті і газу". Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держкомнафтогазу, обговорення найважливіших напрямів його діяльності, а також розвитку нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та забезпечення нафтопродуктами у Комітеті утворюється колегія, до складу якої можуть входити представники відповідних громадських організацій (п. 9).

• Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1258 "Про Координаційну раду з контролю над тютюном при КМ України". Координаційна рада створюється у складі представників від громадських організацій (за згодою — ч. 6).

• Указ Президента України "Питання Міністерства аграрної політики України" від 7 червня 2000 р. № 772/2000. Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінагро- політики України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія, до складу якої можуть входити представники громадських організацій — п. 10.

• Указ Президента України "Питання Міністерства енергетики України" від 1 грудня 1997 р. № 1320/97. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Міненерго України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі у Міністерстві утворюється колегія, до складу якої можуть входити представники відповідних громадських організацій (п. 10).

• Указ Президента України "Про Положення про Міністерство фінансів України" від 26 листопада 1996 р. № 1081/99. Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Мінфіну України, обговорення напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія, до складу якої можуть входити представники громадських організацій (з правом дорадчого голосу"). Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів державної влади з відстеження результативності регуляторних актів. Завданнями, які вирішуються через оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність регуляторних органів є:

1) підвищення рівня прозорості їх функціонування;

2) вдосконалення регуляторних рішень; здійснення "мозкової атаки" на проект вирішення проблеми, якщо на веб-сайтах органів влади не тільки розміщувати прийняті акти, проекти нормативних документів, які мають бути прийняті, а й вказувати проблеми, що повинні вирішуватися, завдяки чому може бути запропоноване досконаліше рішення;

3) висвітлення даних моніторингу, громадського контролю ефективності (результативності) відповідних правових актів.

Результати відстеження результативності регуляторного акта, їх оприлюднення можуть зумовити прийняття рішення про перегляд цього акта. Порядок перегляду також регламентовано у відповідних документах. Зокрема, встановлено, що він здійснюється: на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта; за ініціативою регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт; в інших випадках, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами України. У разі наявності підстав, визначених у частині першій цієї статті, регуляторний орган, який прийняв відповідний акт, а у випадках, передбачених Конституцією України та Законом України від 11 вересня 2003 р., інший орган можуть приймати рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування, необхідність залишення його без змін або перегляд (ст. 11 Закону України від 11 вересня 2003 р. "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності").

Аналіз правового регулювання формування і здійснення регуляторної політики — процесів підготовки, прийняття і реалізації регуляторних актів — свідчить, що чинний регламент цих процесів охоплює їх лише певною мірою. Урегульовано не увесь цикл життєдіяльності регуляторних актів, починаючи з планування діяльності з їх підготовки і закінчуючи переглядом цих актів та оприлюдненням інформації про здійснення регуляторної діяльності. Це регулювання не є і не може бути ефективним, оскільки воно неповне, у деяких випадках нераціональне. Зокрема, не всі етапи цього циклу виписані з необхідною повнотою (за теорією організації повною організацією процесів вважається та, в якій визначено такі шість параметрів: "хто", "що", "де", "коли", "як" і "скільки"); організація процесів, закріплена у чинному регламенті розроблення та здійснення регуляторної політики, не дає відповіді на ці питання.

Підсумовуючи результати розгляду правового регулювання планування діяльності з підготовки регуляторних актів, зазначимо, що плани з цієї діяльності поділяються за суб'єктами (Верховна Рада, Кабінет Міністрів України, міністерства і відомства) та термінами планування (перспективне, поточне, оперативне). Недоліками існуючого планування діяльності з підготовки регуляторних актів є відсутність:

1) чіткого регламенту засобів забезпечення реалізації зазначених в Законі України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" принципів регуляторної політики (доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки), зокрема взаємодії між цілями політичних програм і планами з підготовки регуляторних актів (принципу передбачуваності);

2) нормативних правил визначення і відбирання законопроектів для внесення у план найактуальніших регуляторних актів (у термінах Закону України "Про засади державної регуляторної політики