3) визначення такого етапу життєдіяльності регуляторних актів, як розроблення їх концепцій; поняття "концепція регуляторного акта" та нормативно-методичного забезпечення розроблення концепцій.

З метою заповнення цих прогалин нами запропоновано визначення, згідно з яким концепція правового акта — це погоджений з виконавцями і затверджений у встановленому порядку документ, який містить:

• обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта;

• відомості про очікувану ефективність, яку справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

• основні ідеї правового регулювання прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

• основні ідеї правового регулювання, які буде покладено в основу проекту правового акта;

• відомості про його розробників, методи, які застосовуватимуться при розробленні, місце і форму його обговорювання, терміни і вартість розроблення (обговорювання), доробки з урахуванням зауважень, хто, коли і як лобіюватиме цей проект у відповідних органах погодження і затвердження акта;

• інформацію про те, хто і коли відстежуватиме результативність регуляторних актів;

• обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики, національному законодавству України та законодавству ЄС.

Необхідно розробити методичні рекомендації щодо обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта та визначення його очікуваної ефективності. Рекомендації щодо обґрунтування необхідності прийняття акта доцільно будувати на основі системного аналізу — методології виявлення і вирішення складних систем. Розрахунок очікуваної ефективності є достатньо складним, і одним з можливих шляхів його вирішення могло б бути застосування кореляційних методів. Відповідний підхід вже використовувався нами для оцінки регуляторних рішень.

Регламентації експертного висновку про регуляторний вплив проектів регуляторних актів, внесених на розгляд Кабінету Міністрів України (тобто оцінки очікуваної їх ефективності), також не приділено достатньої уваги. Вважаємо, що це, як зазначено вище, зумовлено не недооцінкою важливості цього етапу, а надзвичайною складністю його здійснення. Щодо неповноти, то суттєвою проблемою є відсутність контролю виконання регуляторних рішень (моніторингу) — систематичного спостереження за цією роботою. Моніторинг регуляторних рішень — складова проблеми відстеження ефективності регуляторної політики. Відсутні регламент, методика і досвід щодо систематичного спостереження за виконанням регуляторних актів.

Важливою стадією підготовки регуляторних актів є їх державна реєстрація. Як свідчить аналіз, застосування юридичної відповідальності до суб'єктів нормотворення у разі порушення ними обов'язку своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, чинним законодавством не передбачено. Вважаємо за необхідне запровадження такої відповідальності внесенням відповідних норм у проект Закону України "Про нормативно-правові акти" та подання на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення". Доцільно ввести при виконанні державної реєстрації нормативно-правових актів четверту функцію — здійснення експертизи проектів цих актів на відповідність acquis communautaire.

Значною і водночас складною проблемою залишається передбачений ст. 5 Закону від 11 вересня 2003 р. такий етап забезпечення здійснення державної регуляторної політики, як виклад положень регуляторного акта у спосіб, що є доступним і однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати регуляторний акт або виконувати його вимоги. Щодо здійснення його немає жодних офіційних вказівок, рекомендацій. У науковій літературі більшість авторів лише наголошує на важливості цього етапу, не даючи пропозицій з вирішення проблеми. Пропонуємо підхід, який дасть змогу не лише кардинально вирішити проблему викладу положень регуляторних актів, а й забезпечити інші бажані їх властивості. Зокрема такі, як несуперечність, відсутність не- контрольованого дублювання (в термінах Закону від 11 вересня 2003 р. — недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними, не узгоджуються з чинними регуляторними актами або дублюють їх) норм, систематизацію регуляторних актів (такий етап забезпечення здійснення державної регуляторної політики теж передбачено згаданим вище Законом), організації пошуку необхідної норми тощо.

Сутність нашого підходу полягає:

1) у необхідності здійснення аналізу всіх чинних правових актів і визначення термінів, які використовуються у викладі їх положень (норм, або слотів, детальніше див. у підрозділі 4.3)1;

2) систематизації виявлених термінів за певними групами (ознаками правової норми)2;

3) розробленні відповідних класифікаторів груп термінів (нами обґрунтовано, що перелік цих груп (ознак правової норми) є достатнім для викладу тексту практично будь-якого нормативного вислову [185], лінгвістичній уніфікації, усуненні багатозначності у вживанні термінів та визначенні їх нормативного значення;

4) створенні на основі уніфікованих термінів та їх нормативних значень Банку юридичної термінології для складання текстів правових актів. Цей Банк повинен набути певного офіційного статусу (складання текстів регуляторних актів без його використання має бути заборонено), а всі розробники проектів правових актів повинні користуватися у розробленні документів тільки тими термінами і в тих значеннях, які занесено у Банк. У разі їх недостатності розробник може скористатися новим терміном, але лише з дозволу адміністратора Банку термінології та з наступним внесенням цього терміна з відповідним значенням до Банку.

Організація автоматизованого пошуку потрібної правової інформації, як засвідчив досвід функціонування автоматизованої інформаційно-пошукової системи правових актів (АІПС-Право), створеної за нашим підходом у 1979 р., значно ефективніша, ніж сучасні комп'ютерні бази, оскільки вона дає змогу здійснювати пошук не лише потрібних правових документів, а й окремих їх норм. Запропонований підхід може бути використаний і для автоматизованої підготовки текстів проектів правових норм, а також проектів змін і доповнень до чинного законодавства, необхідних для прийняття у зв'язку з внесенням певного законопроекту. Цей підхід найефективніше може бути реалізований в межах електронного урядування, комп'ютерної технології підготовки проектів регуляторних актів, їх моніторингу (див. главу 4).

Література

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.

2. Абдуллин А. И. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. частн. права. — 1997. — № 2. — С. 17-21.

3. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. — 2000. — № 7. — С. 6-9.

4. Авер'янов В. Б. Формування і нормативне втілення нової доктрини адміністративного права — закономірність українського державотворення // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДПАН. — 2000. — Вип. 11. — С. 201-209.

5. Авер'янов В. Б. До питання про поняття так званих "управлінських послуг" // Право України. — 2002. — № 6. — С. 7-11.

6. Авер'янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київ. ун-ту права. — К., 2002. — № 2. — С. 3-8.

7. Авер'янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. —

2003. — № 9. — С. 24-31.

8. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — Вип. 19. — С. 8-13.

9. Авер'янов В. Б. Державне управління у змісті предмета адміністративного права // Вісн. Акад. прав. наук України. —

2004. — № 2 (37). — С. 139-149.

10. Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова., Л. Л. Попова, 1999. — 381 с.

11. Административное право Украины. — 2-е изд. / Под ред. Ю. П. Битяка. — Харьков: Право, 2003. — 576 с.

12. Адміністративне право України: Підручник / За ред. С. В. Ківа- лова. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — 410 с.

13. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Норма, 1999. — 329 с.

14. Ардашев П. Провинциальная администрация во Франции в последнюю пору старого порядка. 1774-1789. — К., 1906. — Т. 2.

15. Аристотель. Никоманова этика // Аристотель. Соч.: В 2-х т. — М.: Мысль, 1983. — Т. 4.

16. Аристотель. Большая этика // Там само. — Т. 1.

17. Аристотель. Политика // Там само. — Т. 3.

18. Бакунин М. Избранные сочинения. — Петроград; Москва, 1922. — Т. 2.

19. Безух В. Ф. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Донецьк, 2001.

20. Бердяев Н. А. Философия неравенства. — М., 1990. — 225 с.

21. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. — М.: Наука, 1990. — 342 с.

22. Бердяев Н. А. Смысл истории. — М., 1990. — 217 с.

23. Бердяев Н. А. Судьба человека в современном мире // Философия свободного духа. — М., 1994.

24. Битяк Ю, Константий О. Правова природа адміністративних договорів // Вісн. Акад. прав. наук України. — 2001. — № 3 (26). — С. 101-108.

25. Блаженный Августин. О граде Божьем. — М.: Информ-Прогресс, 1992. — 752 с.

26. Бобкова А. Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — Донецьк, 2001.— 42 с.