1) теоретико-методологічні засади розроблення і прийняття ДПР, які забезпечують їх справедливість і необхідну якість;

2) наявність небюрократичних суб'єктів (державних органів, посадових осіб, громадських організацій, громадян та їх спілок) регуляторної політики, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, які діють у цій сфері відповідно до визначених у законодавстві України функцій, механізмів їх виконання;

3) необхідна кількість справедливих, якісних ДПР, спрямованих на досягнення національних інтересів України.

Наведена послідовність складових СЗНБ визначає структуру цієї системи, пріоритетність відповідних робіт у реалізації національних інтересів України, значущість наукових досліджень у галузі вдосконалення вказаних складових СЗНБ, а отже і нашого дослідження — вирішення теоретико-методологічних проблем вдосконалення державної регуляторної політики. Значення його посилюється також тим, що вдосконалення теоретико-методологічних засад, запропоноване автором, містить концепцію випереджаючого розвитку державної регуляторної політики, підвищення якості ДПР. Концепція вдосконалення теоретико-методологічних засад ДПР може орієнтуватися на досягнення визнаних світовою спільнотою стандартів і норм (регуляторних актів). У цьому разі ми будемо застосовувати стратегію наздоганяння, але це неперспективний шлях. Так, за оцінкою фахівців, досягти вказаних стандартів і норм ми можемо приблизно через 10 років. Але за цей строк бажані стандарти і норми зміняться, і ми знову будемо наздоганяти. Отже, якщо орієнтуватися не на західні стандарти, а на максимальну гранично можливу ефективність, якість адміністративно- та господарсько-правового регулювання, то можна створити ефективніші правові моделі. Ми ж пропонуємо зазначений вище інший шлях — стратегію випереджаючого розвитку державної регуляторної політики за рахунок розроблення власної теорії, орієнтованої на досягнення максимально можливої якості регуляторних актів.

Фактори, що впливають на якість рішення. У межах дослідження впливу регуляторної політики на національну безпеку країни нами здійснено системний аналіз процесу прийняття рішень для виявлення факторів, які можуть суттєво впливати на ДПР, а отже і на їх якість. Системний аналіз передбачає виявлення та оцінку впливу всіх суттєвих чинників, під впливом яких формується і здійснюється державна регуляторна політика, у тому числі ініціювання, лобіювання та затвердження регуляторних актів.

Зазначені чинники можна поділити на нематеріальні та матеріальні (інституціональні та ін.). До нематеріальних факторів впливу на ДПР належать національні звичаї, в тому числі ділові, культурні традиції, обсяг знань суб'єкта прийняття рішень, а також духовні чинники: добро (зло), справедливість (несправедливість), добросовісність (недобросовісність), моральність суб'єктів регуляторної політики, панівна ідеологія в суспільстві тощо. Ці чинники є визначальними, оскільки саме залежно від того, на що спрямована воля, втілена у регуляторний акт, — на інтереси власні егоїстичні, корпоративні, кланові1 або, навпаки, на інтереси суспільства, — можна зробити висновок, ЗЛОвживає цей суб'єкт своєю владою чи ні, тобто діє на добро чи зло населенню, на додержання чи порушення прав людей. Саме духовні фактори визначають векторну спрямованість інституціональних чинників (позитивну чи негативну). Наприклад, президент країни може діяти (приймати рішення в інтересах людей або задовольняти власні егоїстичні інтереси, інтереси свого клану, родини. Назвемо такі випадки прийняття рішень дефіцитом духовності. Водночас буває, коли наміри влади, посадовця є моральними, добрими, але результативність прийнятих рішень негативною. Таку ситуацію ми інтерпретуємо як дефіцит знань2.

Інституціональні чинники, у свою чергу, можна поділити на національні та зарубіжні. З-поміж національних, крім, звичайно, відповідних державних органів країни, які функціонально за законом мають здійснювати підготовку і прийняття ДПР, передусім слід назвати народ (це довела Помаранчева революція), а також допоміжні державні органи (наприклад, до недавнього часу це була Адміністрація Президента країни, державні силові структури, бізнесові й політичні кола, політичні партії, деякі громадські організації, ЗМІ, підприємницька

еліта, великий і середній бізнес, у тому числі кримінально-мафіозні угруповання, Церква та ін. Крім того, інституціональні чинники можна поділити на легітимні та нелегітимні. Якщо до перших належать фактори, дія яких урегульована у законодавстві, то до других — тіньові сили, тіньова економіка, кримінальні угруповання та ін.

Серед неінституціональних матеріальних чинників — соціальний порядок у країні (урегульованість організації управління), технологія (порядок розроблення і прийняття ДПР, рівень розвитку регуляторної політики, її теоретико-методологічного і методичного забезпечення), правові звичаї, панівні концепції права, релігійні доктрини тощо.

Можливі й дещо інші класифікації факторів впливу на якість ДПР. Так, по-перше, всі вони можуть бути стабілізуючими складовими національної безпеки та дестабілізуючими, тобто загрозою національній безпеці України. По-друге, серед факторів впливу на якість ДПР можна виділити дві групи: 1) людські інтереси (вибір людини між добром і злом); 2) їх носії. У свою чергу, людські інтереси ми поділяємо на чотири види: 1) індивідуальні (егоїстичні); 2) корпоративні (інтереси транснаціональних компаній); 3) національні; 4) інтереси інших держав (наприклад, національні інтереси США, Росії та ін.). Перші зумовлюють створення приватної власності, другі — приватно-спільної, акціонерної, корпоративної, четверті — колоніальної. Перша, друга і четверта групи факторів можуть бути носіями добра або зла. Це стосується всіх інституціональних утворень — державних (посад, органів, організацій), недержавних (громадських, комерційних), у тому числі міжнародних організацій, іноземних держав, їх спецслужб.

Залежно від вибору людини (людей) вона (вони) може (можуть) бути носієм (носіями) добра або зла. Добро — це совісність, справедливість, любов до ближнього. Зло виявляється в егоїстичних, кланових, злочинних інтересах міжнародних організацій, інтересах іноземних держав, їх об'єднань тощо. Щодо шляхів здійснення злої волі, то вона виявляється у розкраданні, корупції, поборах, скупівлі нерухомості (засобів виробництва) в обхід закону, за мізерні ціни, вбивствах конкурентів, політичних супротивників, представників ЗМІ тощо. Носіями злих інтересів є незаконні тіньові, кримінальні структури, злодії, а часто-густо і легітимні інституції як офіційні, публічні (державні органи та організації, посадовці, депутати), так і політичні (опозиція), комерційні, громадські, в тому числі й міжнародні. Це також ЗМІ, транснаціональні компанії і навіть іноді Церква. В усіх цих випадках можна говорити про бюрократизм відповідно влади, громадських організацій, Церкви тощо. Значний негативний вплив на регуляторну політику можуть справити носії біоінформаційних загроз (екстрасенси, чаклуни, ворожки та ін.).

Усе це свідчить про важливість побудови державної політики на засадах незалежності, соборності та демократії, врахування всіх факторів, які впливають на якість ДПР, розроблення такої технології їх підготовки і прийняття, яка б зменшувала можливість впливу на них негативних факторів і максимізувала б вплив позитивних.

Зазначені фактори впливають на формування і прийняття рішень через технологію, процедури їх розроблення і прийняття (затвердження). Отже, саме теорія та методологія цих технологій і процедур є одночасно найважливішим фактором впливу на якість ДПР і засобом регулювання впливу на них з боку всіх інших чинників.

Здійснене нами дослідження показало, що умовою стабільності у суспільстві, забезпечення нормального функціонування його економіки є чітка організація управління — нормативно визначена, відлагоджена система підготовки та прийняття державно-політичних рішень. За наявності такої системи індивідуальні здібності посадовця будь-якого рівня, його моральні якості не мають такого суттєвого впливу на результативність і справедливість прийнятих рішень порівняно з тим, коли такої системи немає.

Справедливість, моральність державної регуляторної політики як складова системи збереження національної безпеки в країні. Повернемось до системи збереження національної безпеки України в галузі регуляторної політики. Одним із пріоритетів національних інтересів України, згідно із ст. 6 Закону України "Про основи національної безпеки України", є розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення. Ці пріоритети національних інтересів України можуть виступати ціннісними критеріями оцінки, вибору цілей правового регулювання, визначати першочергові завдання регуляторної політики, найактуальніші регуляторні рішення.

Наше дослідження дає змогу виявити різноманітні проблеми у всіх сферах державної регуляторної політики. Це порушення справедливості у сфері підприємництва (силове втручання в економіку, небезпечність бізнесу, нерівні його умови, ступінь сприятливості яких визначається близькістю підприємців до владних кіл, корупція тощо), в галузях податкової, митної, конкурентної політики та ін. Усі ці проблеми є загрозами національній безпеці країни. Особливо небезпечним для суспільства є наростання нових конфліктних ситуацій між населенням і владою, спричинених прийняттям "таємних" рішень, наслідком яких, з одного боку, було розкрадання бюджетних коштів та інших благ, що становлять національне багатство країни, а з іншого — невиплата заробітної плати в бюджетній сфері, пенсій.

Іншим чинником зростання конфліктогенного потенціалу є масовість непрозорих аукціонів з продажу об'єктів приватизації, щодо яких олігархічні клани домовлялися з владою, тощо. Необхідна кардинальна перебудова регуляторної політики у напрямах становлення чесної тендерної політики, інститутів соціального партнерства, чіткого визначення місця і ролі держави в цьому процесі. Усе це зумовлює актуальність вдосконалення методологічних і методичних засад державної регуляторної політики в економічній сфері у перехідному суспільстві, оскільки здійснення ефективної політики у сфері підприємництва, приватизації, зайнятості, регулювання господарських і трудових відносин визначить зміст перехідних процесів, вплине на становлення ринкової економіки.

Найбільшу загрозу національній безпеці країни, як зазначалося вище, становить несправедливість державної регуляторної політики, несправедливість, неякісність