Ці системи сприяли підвищенню доступності державних органів для населення країни і забезпечили громадян ефективними засобами доступу до державних документів. Водночас федеральні службовці отримали інформацію про настрої виборців [55].

Державні послуги у США для населення надаються багатьма шляхами: через торгові точки, банки і відділення зв'язку. Державні установи укладають з компаніями угоди з надання послуг. Так, наприклад, громадяни і приватні компанії отримали можливість оплачувати рахунки і сплачувати податки через свій місцевий банк. Мережу державних послуг, що діє у реальному світі, слід розвивати і у віртуальному вимірі. Особа, яка здійснює банківські операції через мережу Інтернет, повинна мати можливість оплачувати рахунки і сплачувати податки через свій банк.

Питанням використання в органах державного управління сучасних технологій приділяється велика увага і в країнах ЄС. "Електронна Європа" — ініціатива Європейської комісії, виконавчого органу ЄС, спрямована на прискорення трансформації європейського промислового суспільства в інформаційне. Європейці зацікавлені в поліпшення та полегшенні доступу громадян до інформації державних органів, що забезпечуватиме більшу прозорість діяльності органів державної влади, а також гарантуватиме вищу ефективність прийнятих ЄС рішень. Необхідно здійснити великий обсяг роботи із забезпечення громадянам доступу до веб-сайтів урядів окремих держав і європейських інституцій, надавши їм зручні засоби для пошуку необхідної інформації. Обмеження доступу до основних статистичних і економічних даних гальмує розвиток бізнесу загалом, а також приватного сектору вторинних послуг, спрямованих на інформування суспільства зокрема. Тому необхідно полегшити одержання державної інформації, що, у свою чергу, стимулюватиме розвиток нових секторів послуг, які базуються на відкритих джерелах інформації.

Потенційний ефект після вирішення цього завдання важко перебільшити:

• уряди стануть ближчими до простих громадян;

• з'явиться можливість скоротити видатки на утримання урядових службовців;

• з'являться додаткові робочі місця для тих, хто надає вторинні послуги;

• буде створено загальноєвропейський інформаційний ринок державної інформації [54].

Становлення електронного уряду в Україні тісно пов'язане з такими компонентами інформаційного суспільства, як електронна комерція, електронний бізнес, електронний банкинг, система збору й оброблення даних фінансової та іншої звітності, універсальний доступ, безперервність освіти, комп'ютеризація, комп'ютерна грамотність тощо. Так, у Програмі уряду "Назустріч людям" зазначено: "Серед інших планів нового уряду з підвищення надійності й ефективності банківської політики — підвищення капіталізації й фінансової спроможності Фонду гарантування внесків фізичних осіб, підтримка розвитку системи масових електронних платежів і реалізація карткових соціальних проектів. ... З метою розвитку надійного й прозорого ринку небанківських фінансових послуг Кабінет Міністрів має намір забезпечити: ... створення електронної системи збору й обробки даних фінансової й іншої спеціальної звітності не- банківських фінансових установ. ... Крім того, уряд сприятиме ... розробці й впровадженню нового покоління вітчизняних, у тому числі електронних, підручників; створюватиме умови для використання в школах Інтернету. ... Уряд вважає за необхідне сприяти становленню інформаційного суспільства з використанням нових технологій". Як підкреслюється у програмі, це дасть змогу створити нові можливості для реалізації громадських прав, самореалізації, здобуття нових знань. Із цією метою уряд планує сформувати перелік пріоритетних високих технологій (у тому числі нанотехнології), інтегрувати всі галузеві й регіональні програми у сфері інформатизації в одну програму "Електронна Україна" [2, 78].

Серед інших планів нового уряду — розвиток загальнодержавних телекомунікаційних мереж з використанням останніх світових досягнень, лібералізація телекомунікаційного ринку як основи створення конкурентного середовища. Крім того, уряд передбачає широке впровадження електронного підпису, розвиток електронної комерції, маркетингу й бізнесу на основі мережі Інтернет, а також використання всесвітньої мережі для просування вітчизняних товарів на закордонні ринки.

У межах дослідження регуляторної політики особливу увагу нами приділено розглядові модуля G-G (уряд урядові) електронного уряду: його цілям і завданням, основним функціям, прийнятним для України прикладним рішенням, плюсам і мінусам уже зроблених урядом кроків у цьому напрямі й тим крокам, які ще варто зробити. Говорячи про електронний уряд, зокрема впровадження сектора G-G, варто розуміти, що насамперед йдеться про інформатизацію всіх управлінських процесів в органах державної влади всіх рівнів, у тому числі про відносини усередині уряду — між окремими його галузями, рівнями, підрозділами, а також інформатизацію міжвідомчих відносин. Причому зміні піддається не тільки сітьова інфраструктура виконавчої влади, а й в цілому вся інфраструктура державної влади і управління. Тобто з цього погляду електронний уряд точніше буде назвати електронною державою, електронним державним апаратом, електронною інфраструктурою держави, державою інформаційного суспільства.

Загалом функції сервісу "уряд урядові" можна охарактеризувати як здешевлення роботи уряду, прискорення проходження документів через його структури, збільшення можливостей контролю за діяльністю окремих органів і службовців, підвищення конкуренції між ними, що сприяє підвищенню їхньої кваліфікації, а головне — запобіганню корупції.

Сервіс G-G також є ефективним механізмом оптимізації використання, розподілу і перерозподілу матеріальних, фінансових і кадрових ресурсів між різними галузями влади, різними структурами, місцевими відділеннями тощо. Завдяки цьому не відбувається втрати коштів через нестачу або надлишок ресурсів в окремому структурному підрозділі уряду. З упровадженням модуля G-G також полегшується процес співробітництва на міжрегіональному і місцевому рівнях між окремими держслужбовцями, відділами, органами влади.

Ще одним позитивним наслідком впровадження G-G є сприяння підвищенню компетентності чиновників різних рівнів за рахунок спрощення процесу службового просування: професійні якості кожного службовця легко перевірити, запропонувавши виконувати ширше коло обов'язків. Крім того, урядовий Інтранет зберігає усі властивості й характеристики Інтернету і також є одним з інструментів інформаційного суспільства. Тобто у цій сфері так само актуальним є явище довічного навчання, насамперед дистанційного. Кожен державний службовець одержує можливість розширити свою спеціалізацію, здобути додаткові знання і навички, одержати другу, третю тощо освіти, пройти он-лайновий тренінг у центральних органах влади, у міжнародних або зарубіжних владних структурах. Це дасть змогу подолати кадрову проблему урядових структур. Однією з основних програм навчання могла б стати програма з опанування методології формування і здійснення регуляторної політики, підготовки і спостереження за виконанням (моніторингу) регуляторних актів. Нами розроблено програми навчання, орієнтовані на врахування посадових функцій управління, а також підхід до реалізації цих програм, заснований на НІТ. Основною ідеєю цього підходу є те, що з допомогою комп'ютерних тестових програм, розрахованих на певний рівень державних службовців, виявляються прогалини знань у конкретного працівника. Виходячи з виявлених прогалин, знову ж таки комп'ютерним способом, формується відповідна індивідуальна навчальна програма. У процесі навчання провадяться комп'ютерні тестування і коригування програм (кількість таких ітерацій не обмежена) до опанування знаннями службовців у повному обсязі. Вищий професіоналізм і ширша спеціалізація кожного державного службовця сприятимуть подальшому скороченню штату чиновників. Це відкриє можливості для кращого матеріального заохочення кожного з них, що, у свою чергу, додатково підвищить конкурентоспроможність урядових структур порівняно з приватним сектором у боротьбі за кращих фахівців.

Цей механізм разом із запровадженням внутрішньої конкуренції шляхом атестаційного добору і демонополізації відомчої інформації можна вважати способом заохочення державних службовців до повноцінного використання можливостей ІТ-інновацій і зміні професійних орієнтирів (ініціативність, персональна відповідальність, пріоритет потреб громадянина тощо).

Література

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.

2. Абдуллин А. И. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. частн. права. — 1997. — № 2. — С. 17-21.

3. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. — 2000. — № 7. — С. 6-9.

4. Авер'янов В. Б. Формування і нормативне втілення нової доктрини адміністративного права — закономірність українського державотворення // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДПАН. — 2000. — Вип. 11. — С. 201-209.

5. Авер'янов В. Б. До питання про поняття так званих "управлінських послуг" // Право України. — 2002. — № 6. — С. 7-11.

6. Авер'янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київ. ун-ту права. — К., 2002. — № 2. — С. 3-8.

7. Авер'янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. —

2003. — № 9. — С. 24-31.

8. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — Вип. 19. — С. 8-13.

9. Авер'янов В. Б. Державне управління у змісті предмета адміністративного права // Вісн. Акад. прав. наук України. —

2004. — № 2 (37). — С. 139-149.

10. Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова., Л. Л. Попова, 1999. — 381 с.

11. Административное право Украины. — 2-е изд. / Под ред. Ю. П. Битяка. — Харьков: Право, 2003. — 576 с.

12. Адміністративне