Показник (коефіцієнт) якості освіти у конкретному вузі — ОЗ/СЕЗ.

Коефіцієнт "корумпованості" (викладацької неспроможності) у вищому навчальному закладі — ПЗ/СЕЗ (відношення кількості студентів, які одержали дипломи про відповідну освіту, до загальної кількості тих, хто навчався). Якщо студент не одержує диплому — не в змозі пройти контроль знань — то він, найімовірніше, опинився у вищому навчальному закладі випадково, за хабар або викладачі не відповідають своїй функції — не можуть навчити студента.

Максимально можливі значення показників наведених відношень і є критеріями оцінки управління освітою.

Механізм управління якістю освіти. Припустимо, коефіцієнт відношення певної можливості (здатності) до попередньої завжди менший від одиниці (якщо це не так, то управління не потрібне). Тоді на першому етапі слід визначити конкретний коефіцієнт цього відношення, на другому — від одиниці відняти значення показника відповідної можливості (здатності), а на третьому — проаналізувати одержану різницю і, виявивши основні чинники, що зумовили її, сформувати відповідний їх перелік (дефектну відомість). На четвертому етапі формулюється адекватний перелік заходів з нейтралізації кожного чинника, що міститься у дефектній відомості. Але для цього необхідно визначити кілька варіантів проектів рішень для вибору оптимального. Тому п'ятий етап — це вибір оптимального рішення. І, нарешті, в межах механізму управління якістю освіти необхідно визначити суб'єктів управління певними коефіцієнтами. Так, ПМ мають управляти міждержавні та національні органи. До перших слід віднести, наприклад, ЮНЕСКО (ООН), Світове агентство з транснаціональної освіти, Європейську асоціацію міжнародного освіти та інші відповідні організації Ради Європи, ЄС. Національні органи управління освітою і наукою — це, по-перше, державні органи загальної та спеціальної компетенції, а, по-друге, — громадські організації, збори, з'їзди. На з'їздах представників певної спеціальності затверджуються професійні освітні стандарти тощо1.

Управління відношеннями ТЗ/ПМ і СЕЗ/ТЗ — це, як зазначалося вище, рівень національного управління, суб'єктом якого, наприклад, в Україні, мають виступати КМУ, Міністерство освіти і науки. Управління відношенням ОЗ/ СЕЗ — рівень управління вищим навчальним закладом, а ПЗ/ОЗ — самоуправління на рівні трудового колективу навчального закладу.

Під кожну дію, зазначену у Концепції, ми готові надати методику, тобто довести концепцію до технологічно-методичного рівня. Таким чином, під цю концепцію можемо розробити повне організаційне забезпечення, яке за системним аналізом, описується шістьма параметрами: "що", "хто", "де", "коли", "як" і "скільки". "Що" — це перелік вище перерахованих етапів механізму управління; "хто" — відповідний суб'єкт управління, організація-виконавець, координатор робіт; "як" — відповідна методика; "де" — місце виконання відповідних робіт (наприклад, місцем створення Банку знань може бути ВОІВ); "коли" — строки і "скільки" — вартість здійснення управління проектом, концепція якого викладається.

Наведена концепція управління освітою — це не тільки шлях до формування європейського (світового) простору знань, реалізації побудови інноваційної економіки, так званого інформаційного суспільства (можливо, світового панування — хто володіє інформацією — володіє світом), а й забезпечення управлінням розвитку науки (як світової так і національної). З концепції випливає, зокрема, що основними завданнями управління освітою є спрямування наукових досліджень на вирішення проблеми максимізації ККД науки шляхом залучення всіх знань у навчальний процес. За цією концепцією має створюватися Банк знань. Наявність такого банку дасть змогу виявляти дійсну новизну наукової тематики на стадії її планування, виключати неконтрольоване дублювання розробок, пов'язувати "вихід" науки (наукових результатів) із "входом" освіти (залучати результати розробок у національні, міждержавні освітні стандарти). Крім цих функцій, пов'язаних з підвищенням ефективності управління наукою, зокрема вдосконаленням "виходу" науки, слід також побудувати її ефективний "вхід." Для цього необхідно спрямувати наукові дослідження на вирішення дійсних, а не надуманих проблем ("ще" не проблем, "вже" не проблем, "ніколи" не проблем) Механізми такого управління мають бути спрямовані на вирішення проблем бюрократизації науки. З технології управління наукою повинні випливати об'єктивно необхідні (суспільно корисні) функції НАН України, інших академій, як державних, так і громадських наукових організацій, ВАК, Міністерства освіти і науки, міністерств і відомств, які відповідають (у всякому разі повинні відповідати) за розвиток галузевої науки і аж до первинних ланок — НДІ, творчих колективів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ

У доповіді Юлії Тимошенко на засіданні українського парламенту в лютому 2005 р. зазначалося, що віра — в людей, в Бога — є складовою матеріальних успіхів, підкреслювалась необхідність перегляду статусу духовної освіти в Україні. Вважаю, що для цього потрібне системнереформування матеріалістичних освіти і науки, які склалися за доби колишнього СРСР. По-перше, — це реформування по вертикалі — тобто введення спеціальних дисциплін, в яких викладаються найважливіші для людини положення Біблії, починаючи з дитячого садка, школи і закінчуючи вищим навчальним закладом. По-друге — реформування освіти по горизонталі, тобто не просто додаток, введення до програми навчання ще однієї дисципліни, а перегляд поряд зі спеціальними курсами, в яких викладались би положення Біблії, — цілої низки дисциплін, пов'язаних з гуманітарним напрямом.

Перегляд спеціальних дисциплін, в яких викладались би найважливіші для людини положення Біблії.

У сфері освіти:

а) у середній школі слід ввести курс "Християнська етика", основними ідеями якого є те, що Творець, який створив Всесвіт, людину, заповів, тобто уклав з людьми договір щодо правил поведінки, взаємин між ними, дотримання яких призводить до благодаті й, навпаки, порушення Його заповідей — до руйнування, знищення (Содом і Гоморра);

б) вищій школі в межах циклу "Фундаментальні і загальнотеоретичні дисципліни" пропонується введення курсу "Християнські засади підприємницької етики", де викладаються християнські засади взаємовідносин підприємців з державою (сплата податків, фіктивне банкрутство тощо), партнерами та ін., розгляд досвіду організації та функціонування християнських підприємницьких структур, магазинів тощо.

У сфері науки потрібно ввести в паспорти наукових спеціальностей напрями, які передбачають наукові дослідження Біблії, наприклад, у галузі філософії, соціології, держави, права, політології, біології, екології тощо. Це є необхідним для виживання людини на Землі. Наприклад, за висновками академіка І. Моісеєва, якщо людство продовжуватиме жити, як нині, вдосконалюючи свої технології, то нас очікують загальнопланетарна екологічна криза, боротьба, війни за ресурси, яких, як відомо, усім не вистачить, і в кінцевому підсумку — деградація і зникнення людини як біологічного виду. Другий варіант розвитку ґрунтується на вірі у те, що людство зможе перейти від споживацької ідеології саме до релігійних духовних цінностей і, таким чином, вижити на Землі. Або, скажімо, теорія держави, права. Від цих наук, які стоять на матеріалістичних засадах, людство одержувало численні омани.

Один з прикладів — це прославляння вченими-політологами, дер- жавознавцями і правниками ліберальної (гуманістичної) ідеології, що знаходить багато прибічників і в нашій країні, в тому числі серед політиків. Права людини не можуть бути абсолютом, головним критерієм оцінки якості законопроектів, правових рішень, оскільки абсолютизація цих прав може призвести до загибелі людей. Це, зокрема, те, що ґрунтуються на визначеній світоглядній упевненості, впевненості в "праві" людини самостійно розпоряджатися своїм тілом: здійснювати його "модернізацію" і, навіть, фундаментальну реконструкцію, трансплантацію органів. Сюди ж відносять право на евта- назію, зміну статі, гомосексуалізм, вживання наркотиків і психотропних засобів, право на штучне запліднення, репродукування, стерилізацію, переривання вагітності, клонування, а потім, у недалекому майбутньому і на віртуальне моделювання, у сенсі повноправного утвердження (дублювання) себе в неметричній формі об'єктивного існування. Ці особистісні "соматичні" права людини, з позицій будь- якого релігійного вчення, зокрема християнського, є аморальними.

Невикористання у процесі законотворчої роботи положень Духовного закону призводить до прийняття законопроектів, які мають неморальні положення. Яскравим прикладом таких актів є Сімейний кодекс України, який містить низку положень, які не відповідають встановленим духовним законам, світовому етичному порядку. Так, ст.138 СКУ "Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка" закріплює як норму суспільства ситуацію, коли у дитини, народженої в законному шлюбі, може бути інший батько. Ст. 120 "Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя" теж легітимізує позашлюбне батьківство. Закріплюючи фактичний брак, адюльтер, ми закріплюємо у моральній і громадській свідомості молодого покоління відповідне ставлення до фактичного шлюбу як до морального явища. Те саме відбулося і з інститутом одиноких матерів. Закріплюючи їх соціальну підтримку, моральну терпимість до цього проблемного стану шлюбно-родинних відносин, ми тим самим сприяємо його привабливості, а отже і розвиткові, іноді штучному. Це теж суттєва вада СКУ. Крім того, цей кодекс відійшов і від загальних вимог до законодавства. А саме: закон має відображати бажану, а не фактичну модель відносин. Тобто він повинен закріплювати