Дослідження свідчать, що сила політичної влади, а отже і можливість реалізації регуляторної політики, визначатимуться не можливістю останньої примусити до підпорядкування, а тим, якою мірою влада може домогтися виконання своїх рішень шляхом доказу їхньої правоти. Найефективніше втілення цих принципів стане можливим завдяки електронному урядові та інститутам цифрової демократії. Остання забезпечує можливість коригування урядових рішень і врахування інтересів по можливості більшої кількості соціальних груп. А електронний уряд дає змогу громадянам та юридичним особам з максимальною вигодою для себе застосовувати правові, нормативно-правові акти, орієнтуватися в них і самостійно контролювати дотримання законності.

Коли громадяни здатні виступати активними і рівноправними учасниками законотворчого процесу і мають можливість не тільки критикувати певний закон, а й взяти участь у його модернізації, це значно зменшує рівень соціальної напруженості та неприйняття влади і політичних сил. Тобто владі вигідне відведення громадянам активної ролі в законотворчому процесі, оскільки так вона здобуває їхню підтримку. Для України це актуальне питання, у вирішенні якого певну роль відіграє процес впровадження окремих урядових ресурсів, орієнтованих на громадян1. Однією з показових у цьому плані є система висвітлення законотворчого процесу Thomas. Починаючи із січня 1995 р. (із 104-го Конгресу) на сервері "thomas.loc.gov" надається вся інформація про поточні події в Конгресі, його комітетах і комісіях. Виконавець проекту — Бібліотека Конгресу. Нині Thomas містить інформацію з таких напрямів: законопроекти, детальна історія їхнього написання, посилання на відповідні стенограми авторів; стенограми засідань Конгресу; звіти комітетів і комісій Конгресу; історичні документи; Конгрес на цьому тижні. Зміст серверу обновлюється щоранку, а під час важ- ливих дебатів — частіше, відстаючи від реальної події приблизно на годину.

Інформаційно-технологічна система у Словенії допомогла розробити законодавство. Для прискореного його розроблення була необхідна інформаційна система, здатна керувати документами і робочими потоками, а також співіснувати з рівнобіжними технологіями паперового документообігу. Питання було вирішене за допомогою системи, що дала змогу одержати значні переваги. Однією з переваг став доступ до електронних форм податкових й інших платежів, до системи електронних державних закупівель для організацій. На урядовому порталі можна зареєструвати товарний знак або патент, одержати інформацію про різноманітні урядові програми підтримки і розвитку бізнесу, пільгові схеми кредитування, консалтинг і навчання, особливо щодо малих і середніх підприємств. В Україні подібні схеми реалізуються окремо — як внутрішня урядова інформаційна система, а також як регіональні урядові портали. Щоправда, останніх поки дуже небагато, що зумовлено переважно нерозумінням мети впровадження, а не відсутністю фінансування, фахівців або офіційної урядової позиції .

Підводячи підсумки розгляду стану використання новітніх інформаційних технологій у процесі здійснення регуляторної політики як складової електронного уряду, зазначимо, що модулі "уряд бізнесу" і "уряд громадянам" формально розвиваються в Україні паралельно із сервісом "уряд урядові". Проте фактично виявляється, що урядові структури не в змозі усвідомити можливості інформаційних технологій, а отже важливість їх застосування у сфері співробітництва державних структур і суспільства. Наслідком є формальне виконання законів, формалізація завдань окремих державних органів і, зрештою, — абсолютна непотрібність ресурсів, на які витрачено чимало коштів платників податків.

Таким чином, головною проблемою, що стоїть перед українським урядом, є усвідомлення власної ролі як сервісу, призначеного для обслуговування громадян, а також підвищення ефективності регуляторної політики за рахунок забезпечення необхідної якості регуляторних актів та їх обґрунтованості.

Література

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.

2. Абдуллин А. И. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. частн. права. — 1997. — № 2. — С. 17-21.

3. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. — 2000. — № 7. — С. 6-9.

4. Авер'янов В. Б. Формування і нормативне втілення нової доктрини адміністративного права — закономірність українського державотворення // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДПАН. — 2000. — Вип. 11. — С. 201-209.

5. Авер'янов В. Б. До питання про поняття так званих "управлінських послуг" // Право України. — 2002. — № 6. — С. 7-11.

6. Авер'янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київ. ун-ту права. — К., 2002. — № 2. — С. 3-8.

7. Авер'янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. —

2003. — № 9. — С. 24-31.

8. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: необхідність переосмислення теоретичних постулатів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — Вип. 19. — С. 8-13.

9. Авер'янов В. Б. Державне управління у змісті предмета адміністративного права // Вісн. Акад. прав. наук України. —

2004. — № 2 (37). — С. 139-149.

10. Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова., Л. Л. Попова, 1999. — 381 с.

11. Административное право Украины. — 2-е изд. / Под ред. Ю. П. Битяка. — Харьков: Право, 2003. — 576 с.

12. Адміністративне право України: Підручник / За ред. С. В. Ківа- лова. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — 410 с.

13. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Норма, 1999. — 329 с.

14. Ардашев П. Провинциальная администрация во Франции в последнюю пору старого порядка. 1774-1789. — К., 1906. — Т. 2.

15. Аристотель. Никоманова этика // Аристотель. Соч.: В 2-х т. — М.: Мысль, 1983. — Т. 4.

16. Аристотель. Большая этика // Там само. — Т. 1.

17. Аристотель. Политика // Там само. — Т. 3.

18. Бакунин М. Избранные сочинения. — Петроград; Москва, 1922. — Т. 2.

19. Безух В. Ф. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Донецьк, 2001.

20. Бердяев Н. А. Философия неравенства. — М., 1990. — 225 с.

21. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. — М.: Наука, 1990. — 342 с.

22. Бердяев Н. А. Смысл истории. — М., 1990. — 217 с.

23. Бердяев Н. А. Судьба человека в современном мире // Философия свободного духа. — М., 1994.

24. Битяк Ю, Константий О. Правова природа адміністративних договорів // Вісн. Акад. прав. наук України. — 2001. — № 3 (26). — С. 101-108.

25. Блаженный Августин. О граде Божьем. — М.: Информ-Прогресс, 1992. — 752 с.

26. Бобкова А. Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — Донецьк, 2001.— 42 с.