Управління державною регуляторною політикою

Управління регуляторною політикою в Україні здійснюється Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, міністерствами і відомствами, а також Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Управління з боку Верховної Ради України. До правових актів, що забезпечують управління регуляторною політикою крім Конституції України, законів про законотворення належать також Регламент Верховної Ради України, закони про постійні комісії, про статус народного депутата тощо. Одним з головних правових актів щодо методичного забезпечення процесу управління є Постанова Президії Верховної Ради України "Про основні напрями вдосконалення законотворчої та контрольної діяльності Верховної Ради України" (29 травня 1992 р. № 2393-XII). Цією постановою визначено такі основні напрями вдосконалення законотворчої та контрольної роботи Верховної Ради України:

• організація роботи і законотворча діяльність;

• поліпшення діяльності Президії Верховної Ради України; організація діяльності постійних комісій;

• наукове забезпечення законотворчої діяльності Верховної Ради України;

• робота Секретаріату Верховної Ради України з організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради, її Президії та постійних комісій;

• матеріально-технічне і фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її Президії та постійних комісій;

• вдосконалення взаємовідносин органів Верховної Ради України з Адміністрацією Президента та Кабінетом Міністрів України. Організація роботи і законотворчої діяльності Верховної Ради

України передбачає забезпечення чіткого планування роботи Верховної Ради, її Президії, постійних комісій, визначення періоду проведення пленарних засідань, роботи народних депутатів у комісіях та виборчих округах. Встановлюється порядок, за яким один тиждень на місяць відводиться для пленарних засідань, два тижні — для роботи народних депутатів у постійних комісіях і один тиждень — у виборчих округах. Планування чергової сесії та формування графіка підготовки законопроектів передбачалося здійснювати за участю керівників постійних комісій, завідуючих секторами, відповідальних працівників Адміністрації Президента України і Кабінету Міністрів. Постановою Президії було доручено керівництву Верховної Ради, Президії підвищити відповідальність голів постійних комісій, Кабінету Міністрів, підрозділів Секретаріату за додержання строків і якість підготовки законопроектів. Передбачено створення групи висококваліфікованих спеціалістів із учених з метою остаточного опрацювання законопроектів перед прийняттям їх Верховною Радою. Не повинні розглядатися Верховною Радою законопроекти без їх юридичної експертизи, економічного обґрунтування і прогнозу наслідків від їх впровадження, а також без визначення джерел фінансування додаткових витрат. Постановлено не виносити на сесію обговорення законопроектів, які були вручені депутатам менш ніж за тиждень (за винятком особливо термінових питань). Визнано доцільним запровадити практику розгляду законопроектів у третьому читанні, оскільки пропозиції, узагальнені провідною комісією для розгляду законопроекту в другому читанні, потребують глибшого вивчення у комісіях та узгодження перед їх остаточним прийняттям. Проекти законодавчих актів з питань економічної реформи повинні в обов'язковому порядку погоджуватись з комісією з питань економічної реформи і управління народним господарством. Обговорення цих документів передбачено, як правило, на спільних засіданнях комісій за участю одного із заступників Голови Верховної Ради.

Важливим є запровадження напередодні розгляду законопроектів на сесії зустрічей і консультацій з провідними фахівцями, економістами, вченими для обговорення концепції або окремих положень законопроекту, прогнозування наслідків його реалізації. І, нарешті, було визнано за необхідне: 1) розробити і затвердити порядок підготовки і проходження законопроектів у постійних комісіях, Секретаріаті Верховної Ради та введення в дію прийнятих Верховною Радою законів; 2) ширше впроваджувати комп'ютеризацію законотворчого процесу, ефективніше використовувати для цього можливості інформаційно-аналітичного відділу; 3) розробити і запровадити аналітично-експертну систему, яка б давала змогу в автоматичному режимі виявляти суперечності в самому проекті закону, між проектом закону і чинним законодавством, контролювати законопроект щодо його повноти та відсутності зайвих положень.

З метою наукового забезпечення нормотворчої діяльності Верховної Ради України Президія постановила створити Центр науково- практичного забезпечення законотворчої роботи при Верховній Раді і його філіали при Інституті держави і права НАН України, Українській юридичній академії, Інституті юридичних проблем економіки, Львівському і Одеському державних університетах; вирішити питання про створення при Українській юридичній академії структурного підрозділу — науково-дослідного інституту проблем законодавства України, надавши йому статус юридичної особи.

Другий розділ Закону України від 11 вересня 2003 р. "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регулює здійснення державної регуляторної політики Верховною Радою України, зокрема, планування її діяльності з підготовки проектів законів, що регулюють господарські та адміністративні відносини; порядок розгляду цих проектів законів Верховною Радою України; порядок забезпечення принципу прозорості та врахування громадської думки у здійсненні Верховною Радою державної регуляторної політики, а також організацію відстеження результативності та перегляду законів, що регулюють вищезгадані відносини. У ст. 15 Закону України, яка регламентує порядок здійснення державної регуляторної політики Верховною Радою, вказано, що господарські та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання визначаються законом про Регламент Верховної Ради України з урахуванням вимог Закону, що розглядається. Ст. 16 Закону визначає регламент подання Верховній Раді України інформації про здійснення державної регуляторної політики. Так, Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді інформацію про здійснення державної регуляторної політики в системі органів виконавчої влади. Передбачено також щорічне опублікування звітів Кабінету Міністрів України в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр".

Здійснення державної регуляторної політики Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади. Регламентовано Законом України від 11 вересня 2003 р. "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності". Зокрема, визначено організаційні засади здійснення цієї політики (ст. 18). Центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, місцеві органи виконавчої влади з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень створюють у своєму складі відповідні структурні підрозділи або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів. Ці підрозділи мають планувати діяльність відповідного органу з підготовки проектів нормативних актів, що регулюють господарські та адміністративні відносини; забезпечувати розгляд цих проектів, реалізацію принципу прозорості та врахування громадської думки у здійсненні державної регуляторної політики, а також відстеження результативності та перегляду прийнятих актів, що регулюють вищезгадані відносини. Діяльність Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів планується в порядку, встановленому Регламентом Кабінету Міністрів України. Плани діяльності центральних органів виконавчої влади формуються на підставі затвердженого плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів (ст. 20).

Останнє положення має певне значення для вирішення проблем забезпечення спрямованості правових актів, що приймаються, на найважливіші проблеми, зменшення суперечності, дублювання правових рішень, їх множинності тощо. Проте це положення недостатньо конструктивне. Варто було б запропонувати, щоб у процесі складання плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів визначались проблеми, які мають не загальний, а локальний характер і для свого вирішення потребують розроблення нормативного акта з боку певного міністерства, відомства.

Взаємовідносини органів Верховної Ради України з Державним секретарем України та Кабінетом Міністрів України у процесі нормотворчої діяльності. Важливим кроком у вдосконаленні методичного забезпечення управління регуляторною політикою є вдосконалення взаємовідносин органів Верховної Ради України з Державним секретарем України та Кабінетом Міністрів. Чинним законодавством передбачено відпрацювати систему контролю за своєчасним і повним виконанням законів та постанов Верховної Ради, механізм реагування на депутатські запити, критичні зауваження і пропозиції; ввести в практику періодичне заслуховування органів державного управління про реалізацію прийнятих законів; організовувати зустрічі народних депутатів з керівниками міністерств і відомств. Кабінет Міністрів України зобов'язувався подавати письмову інформацію про прийняті урядом рішення і постанови, а також доповідати про економічну ситуацію в країні. Визначено також порядок, який би забезпечував участь заінтересованих постійних комісій Верховної Ради в розгляді проектів законодавчих актів у Кабінеті Міністрів України. Визнано за необхідне ввести в практику ознайомлення комісій з проектами підзаконних актів, які готуються у Кабінеті Міністрів України.

У визначенні взаємовідносин органів Верховної Ради України з державним секретарем України та Кабінетом Міністрів у процесі нормотворчої діяльності доцільно використовувати положення Послання Президента України до Верховної Ради України — "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки" щодо консолідації зусиль законодавчої та виконавчої влади для забезпечення надійних інституційно-правових гарантій суспільної стабільності, сприяння соціально-економічному розвитку, створення механізмів поглиблення демократії в Україні. Важливу роль продовжує відігравати також Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2001 р. № 1052 "Про заходи щодо поглиблення співробітництва Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України". Цією постановою визнано вважати одним із основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України подальше поглиблення співробітництва з Верховною Радою України, забезпечення конструктивної взаємодії для вирішення суспільно-політичних і соціально-економічних питань державного значення. Для забезпечення координації співробітництва з Верховною Радою було запроваджено інститут Постійного представника Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України. На міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади покладено персональну відповідальність