Інформаційний пошук — це сукупність операцій, спрямова-них на пошук документів, які потрібні для розробки теми про-блеми.

Пошук може бути: ручний, який здійснюється за бібліогра-фічними картками, картотеками, каталогами, механічним і авто-матизованим. Визначення стану вивченості теми доцільно розпо-чати із знайомства з інформаційними виданнями, які містять опе-ративні систематизовані відомості про документи, найсуттєвіші сторони їх змісту.

Інформаційні видання, на відміну від бібліографічних, вклю-чають не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оперативності, їх характеризує новизна поданої інформації, повнота охоплених джерел і наявність довід-кового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Інформаційні видання охоплюють усі галузі народного гос-подарства, їх випускають інститути, служби НТІ, центри інфор-мації, бібліотеки.

До основних інститутів і організацій України, які здійсню-ють централізований збір і обробку інформації основних елементів опублікованих документів, є: Книжкова палата України, Украї-нський інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрУНТЕУ), Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадсь- кого та інші бібліотечно-інформаційні установи загальнодержав-ного та регіонального рівнів.

Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження, перевірки робочої гіпотези важливе значення має первинна інформація.

Найбільш поширеними і змістовними методами нагромад-ження первинної інформації є: опитування, спостереження, екс-перимент, тестування, анкетування.

Опитування — це метод отримання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на письмовому або усному зверненні до певної спільності людей — респондентів із запитаннями, зміст яких є проблемою дослідження на рівні емпіричних індикаторів і який передбачає реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію.

За формами та умовами спілкування і отримання інформації від респондентів розрізняють два типи опитування — анкетуван-ня та інтерв'ю, кожний з яких зустрічається у багатьох різнови-дах.

Для опитування важливо якісно підготувати анкету — сис-тему запитань, об'єднану єдиним планом дослідження для з'ясу-вання проблемної ситуації і вивчення характеристик об'єкта ана-лізу. Анкета, як правило, має 30—40 запитань. Щоб анкета могла успішно виконати своє призначення—дати досліднику вірогідну інформацію, слід знати і дотримуватися ряду правил та принципів її конструювання і, насамперед, різних питань, з яких складаєть-ся анкета.

Надійність інформації в багатьох випадках залежить від фор-мулювання питань. Питання та відповіді на них мають належати темі дослідження, формулюватись коротко, чітко і однозначно, так, щоб респондент їх правильно зрозумів і зміг обрати адекват-ну відповідь. Якщо дослідник не досить упевнений у тому, що перелік можливих відповідей є вичерпним, доцільно використа-ти напіввідкрите питання.

Існують й інші вимоги до складання анкет, зокрема: забез-печення можливості ухилення від відповіді, збалансованість по-зитивних і негативних суджень; у формулюванні питань не по-винно бути явних чи прихованих підказок, вони не мають навію-вати уяву про «погані» чи «гарні» варіанти відповідей.

Опитування починається із звернення, яке розкриває мету дослідження, пояснює зміст, а якщо є потреба — правило запов-нення анкети. Далі використовують контактні питання, відповіді на які є досить легкими. Ці питання мають бути близькими до теми опитування і поступово вводити респондента у досліджува-ну проблему.

Другою, усною, формою опитування є, як зазначалося вище, інтерв'ю. Інтерв'ю — це бесіда, яка проводиться за певним пла-ном і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респонден-том. Відповіді останнього записуються або інтерв'юером, або ме-ханічно — на плівку.

Інтерв'ю, як правило, використовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, спеціалістів, які глибоко розуміються в тому чи іншому питанні.

Проведення інтерв'ю вимагає певної підготовки, не кожна людина може бути інтерв'юером. Для цього потрібні особистіші якості—товариськість, ввічливість, комунікабельність, врівнова-женість, досить висока загальна культура, вміння швидко пере-ключатися на нові питання, знаходити вихід із складних ситуацій спілкування. Значну роль у процесі інтерв'ю має компетентність дослідника з досліджуваної проблеми, знання особливостей сере-довища респондентів (освітній і культурний рівень, інтереси, особ-ливості праці і побуту, специфіка мовного спілкування тощо).

Метод опитування використовується у ряді випадків:

¦ коли досліджувана проблема недостатньо забезпечена до-кументальними джерелами інформації або коли такі джерела вза-галі відсутні;

¦ коли предметом дослідження є характеристики, які недо-ступні для спостереження;

¦ коли предметом вивчення є елементи суспільної чи інди-відуальної свідомості: потреби, інтереси, мотиви, настрої, цінності, переконання людей тощо. Зазначимо, що відображення різних сторін дійсності у свідомості людей не можна ототожнювати з са-мою реальністю. Справа в тому, що це явище суб'єктивне і знач-ною мірою спотворюється при опитуванні, лише віддзеркалюю-чи думки людей про події і факти, які вивчаються;

¦ як контрольний метод для розширення можливостей опи-тування й аналізу досліджуваних характеристик та для перевірки даних, що отримані іншими методами.

Метод опитування передбачає отримання соціологічної інформації в ситуації соціально-психологічного спілкування, що накладає свій відбиток на її зміст та якість. Тому в науці напра-цьована значна кількість методичних вимог і процедур для того, щоб подолати суб'єктивізм, підвищити надійність і ефективність даної форми збирання інформації.

Спостереження — це аналітичний метод, за допомогою яко-го вивчають і фіксують сучасний стан об'єкта в результаті мину-лого, в реальних ситуаціях.

Експеримент—це нагромадження даних у контрольованих умовах, змінюючи один або декілька чинників.

Імітація — метод, оснований на використанні ЕОМ, який відтворює застосування різноманітних чинників не у реальних умовах:

— будуються моделі контрольованих і неконтрольованих чинників;

— визначається вплив на загальну стратегію дослідження. Ефективним методом збирання первинної інформації є аналіз документів. Документи з різним ступенем повноти відобража-ють економічний стан проблеми, фактологічну сторону соціаль-ної дійсності; в них містяться відомості про процеси та результати діяльності підприємства, окремих людей, колективів, великих груп населення і суспільства в цілому. Саме з аналізу документів має розпочинатися конкретне дослідження.

Аналіз документів первинної і вторинної інформації дозво-ляє отримати об'єктивно існуючий стан і розвиток науки в ціло-му і окремих наукових напрямів. Вивчення наукових інформа-ційних потоків дає можливість планувати, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності і її удосконалення.

Дослідження документальних інформаційних потоків здійснюється за допомогою використання банку даних.

Банк даних—певна сукупність програмних, організаційних, технічних засобів призначених для централізованого накопичен-ня та багатоцільового використання інформації, яка системати-зована і сконцентрована в певному місті (у пам'яті ЕОМ, бібліо-теці, каталогах , картотеці). Його ядром є база даних.

База даних — іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері. Функціонування цієї бази забезпе-чується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають наз-ву системи управління базою даних.

База даних сприяє формуванню бази знань.

База знань — сукупність систематизованих основних відомо-стей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ. У ній виокремлюється дві відносно самостійні частини:

— знання про певну галузь у вигляді термінів і законів, ствер-джень;

— конкретні, факти що описують цю галузь. База знань сприяє розвитку бази даних.