Історія становлення та розвитку науки

План

1. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження.

2. Етапи становлення і розвитку науки.

Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження

Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що викли-кало об'єктивну необхідність здобуття знання.

Знання потрібне людині для орієнтації в навколишньому світі, для пояснення і передбачення подій, для планування і реа-лізації одержання нових знань.

Процес руху людської думки від незнання до знання нази-вається пізнанням, в основі якого лежить відображення і відтво-рення об'єктивної дійсності в свідомості людини в процесі її сус-пільної, виробничої та наукової діяльності, що називається прак-тикою.

Процес пізнання як основа будь-якого наукового досліджен-ня є складним діалектичним процесом поступового відтворення у свідомості людини суті процесів і явищ навколишнього середо-вища. У процесі пізнання людина освоює світ, перетворює його для поліпшення умов свого життя.

Наукове пізнання — це дослідження, яке характерне своїми особливими цілями, завданнями, методами отримання і перевірки нових знань з метою оволодіти силами природи, пізнати закони розвитку суспільства і поставити їх на службу, впливати на хід історичних подій.

Теорія пізнання є вченням про закономірності процесу пізнання навколишнього світу, методи і форми цього процесу, про істину, критерії і умови її доведення. Процес пізнання зво-диться від живого спостереження до абстрактного мислення і від нього до практики.

Мислення — це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних і законо-мірних зв'язків між об'єктами і явищами.

Знання — перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини; знан-ня — це ідеальне відтворення в мовній формі узагальнених уяв-лень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності світу.

Функціями знання є узагальнення розрізнених уявлень про закономірності природи, суспільства і мислення; збереження в узагальнених уявленнях усього того, що може бути застосовано в практичній діяльності.

Розвиток без знання неможливий, адже все, що створюєть-ся, залежить від нього. Для того, щоб розвиватись, слід перетво-рювати ресурси в речі, а для цього необхідні знання.

У найбільш економічно розвинутих країнах приділяється настільки велика увага інформації та знанням, що вони стали важ-ливим чинником, який визначає рівень життя у більшій мірі, ніж земельні ресурси, машини, праця.

Основою, рушійною силою пізнання є практика, якадає науці фактичний матеріал, що потребує теоретичного осмислення.

Пізнання виростає з практики, але потім саме спрямовуєть-ся на практичне оволодіння дійсністю. Від практики до теорії і від теорії до практики, від дії до думки і від думки до дійсності — така загальна закономірність поведінки людини в навколишній дійсності.

Практика є початком, вихідним пунктом і одночасно при-родним завершенням будь-якого процесу пізнання. Діалектика процесу пізнання виражається в протиріччі між обмеженістю на-ших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності, між суб'єктивною формою і об'єктивним змістом людського пізнан-ня, в необхідності боротьби думок, що дозволяє шляхом логічно-го доведення і практичною перевіркою встановити істину.

Вся наука, все людське пізнання спрямоване на досягнення істинних знань, які правильно відображають дійсність. Тільки істинне наукове знання допомагає людині перетворити дійсність і спрогнозувати подальший її розвиток.

Істинні знання існують як система принципів закономірно-стей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків.

На противагу істинним знанням є омана і помилка, що являє собою неправильне, ілюзорне відображення світу. Не всі знання, зведені в систему, є науковими. Наприклад, рекомендації з пи-тань нормування, обліку, фінансування складають певну систе-му знань, але вони не є науковими, оскільки не розкривають но-вих явищ у господарській діяльності людей, а тільки містять кон-кретні інструкції щодо виконання традиційних дій у сфері бізнесу. Тому наукові знання відрізняються від повсякденних, якими люди користуються для вирішення щоденних завдань. На відміну від щоденних знань, наука (за Арістотелем) не задовольняється тільки питанням «що?», але й запитує «чому?».

Наука складає суть людських знань. Кант визначає науку як сукупність знань, упорядкованих згідно з певними принци-пами, закономірностями і зв'язками. Розкриваючи закономірні зв'язки дійсності, наука виражає їх в абстрактних поняттях, схе-мах.

Тому істинне наукове знання є об'єктивним, незалежним від праць і відкриттів учених. Разом із тим, наукове знання може бути відносним і абсолютним.

Відносне знання — знання, яке є в основному правильним відображенням дійсності, але відрізняється деяким неповним збігом образу з об'єктом.

Абсолютне знання—це повне відтворення узагальнених уяв-лень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом. Абсолютне знання не може бути відкинутим або зміненим у май-бутньому.

На основі абсолютного знання формується базове знання.

Базове знання — це знання структурних зв'язків та законо-мірностей розвитку соціальних процесів та явищ. Воно стабільне в часі і трансформується в конкретні знання залежно від змісту вирішуваних завдань. Базове знання завжди концептуальне, ле-жить в основі формування ключової компетентності.

Формою розвитку науки є наукове дослідження, тобто вив-чення явищ і процесів, аналіз впливу на них різних чинників, а також вивчення взаємодії між явищами за допомогою наукових методів з метою отримання доведених і корисних для науки і прак-тики рішень з максимальним ефектом.

Наукове дослідження — цілеспрямоване пізнання, результа-том якого виступають система понять, законів і теорій.

Мета наукового дослідження — визначення конкретного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характе-ристик, зв'язків на основі наукових принципів і методів пізнан-ня, впровадження у виробництво корисних результатів.

Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундамен-тальні та прикладні.

Фундаментальні дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспіль-ства, людини.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-техніч-на діяльність, спрямована на здобуття та використання знань для практичних цілей. Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.

Науковий результат—нове знання, одержане в процесі фун-даментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксо-ване на носіях наукової інформації.

Кожне наукове дослідження має об'єкт і предмет.

Якщо об'єктом наукового пізнання є матеріальний світ і форми його відображення в свідомості людей, то об'єктом науко-вого дослідження є певна частина дійсності—досить конкретний предмет чи явище, на яке спрямована наукова діяльність дослід-ника з метою пізнання його суті, закономірностей розвитку і мож-ливостей використання в практичній діяльності.

Процес вибору об'єкта дослідження складний, оскільки значно впливає на цілеспрямованість і результативність науко-вого дослідження в цілому.

Слід враховувати особливості об'єкта дослідження, які без-посередньо впливають на організацію й ефективність дослідної роботи, а саме:—

обов'язковість непізнаних якостей об'єкта на час виник-нення «проблемної ситуації»;

— динамічність об'єкта дослідження;

— подільність об'єкта. Будь-яке завдання в зв'язку з наяв-ністю багатьох властивостей об'єкта можна поділити на окремі відносно самостійні завдання, які вирішуються одними чи інши-ми методами і засобами дослідження в певному порядку.

Предметом наукового дослідження можуть бути причини виникнення процесу або явища, закономірності його розвитку, різноманітні властивості, якості тощо.

У процесі наукового дослідження виділяють такі етапи: ви-никнення ідеї; формування понять, тверджень; висунення гіпо-тез; узагальнення наукових чинників; доведення правильності гіпотез і тверджень.

Основою розробки кожного наукового дослідження є мето-дологія, тобто сукупність методів, способів, прийомів та їх певна послідовність, що прийнята для наукового дослідження.

Наукове дослідження має розглядатися в безперервному роз-витку, ґрунтуватись на зв'язку теорії з практикою. В наукових дослідженнях це вирішується за допомогою різних методів пізнан-ня (спостереження, експеримент).

Придбання і застосування знання — найкоротший шлях до подолання технічного відставання.

На сьогодні основними пріоритетами для країн, що транс-формуються в своєму розвитку, є наступні завдання:

— придбання, адаптація глобальних знань, а також розвиток сфери знань на місцевому рівні;

— інвестиції в людський капітал і в технологію з метою роз-ширення можливостей придбання, засвоєння та застосування знань.

Ефективні заходи, які спрямовані на вирішення цих завдань, є взаємодоповнюючими компонентами і в сукупності складають загальну стратегію подолання дефіциту знань.

Теоретичні знання спрямовані на вивчення і з'ясування при-чин, зв'язків, залежностей, які дозволяють встановити поведін-ку об'єкта, визначити і вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання. У результаті отриманих знань формуються закони, розробляються теорії, перевіряються факти. Теоретичні пізнавальні завдання формують таким чином, щоб їх можна було перевірити емпірич-но.

У вирішенні емпіричних і суто теоретичних завдань науко-вого дослідження важливу роль відіграють логічні методи пізнан-ня, що дозволяють на основі суджень, трактувань пояснювати явища і процеси, висувати різні пропозиції й ідеї, визначати шля-хи їх вирішення.

Наукове дослідження проводиться для пояснення відомих і встановлення нових фактів. Воно набуває особливої цінності, якщо на отриманих результатах можна достовірно передбачити існування нових, ще не відкритих фактів.

Знання в XXI столітті перетворюються в головний ресурс, завдяки якому структури, організації та установи можуть розви-вати свою конкурентну перевагу, робити її сталою.

Етапи становлення і розвитку науки

Історія зародження й розвитку науки нараховує багато століть. Ще на зорі свого розвитку людство поліпшувало умови життя за рахунок пізнання і незначного перетворення навколиш-нього світу. Століттями і тисячоліттями нагромаджений і, відпо-відно, узагальнений досвід передавався наступним поколінням. Механізм успадкування нагромадженого досвіду поступово удос-коналювався за рахунок встановлення певних звичаїв, традицій, писемності. Так історично виникла перша форма науки (наука античного світу), предметом вивчення якої