— Математизація наук. Математика є мозком науки і душею техніки. Математизація науки сприяє використанню ПЕОМ, по-силенню зв'язку між наукою, технікою і виробництвом. Матема-тика підвищує вимоги до корисності поставлених завдань, підви-щує рівень узагальнень, ефективності пояснюючих і прогнозо-ваних функцій науки.

Сучасний період розвитку науки характеризується групо-вим лідерством, комплексністю наукових досліджень, вирішен-ням глобальних проблем. Глобальними проблемами є: вивчення Космосу, економічні проблеми, проблеми здоров'я людей, три-валість життя тощо, у вирішенні яких повинні брати участь всі науки без винятку: природничо-математичні, гуманітарні і тех-нічні.

— Посилення зв'язку науки, техніки і виробництва. На су-часному етапі наука є продуктивною силою суспільства, що про-являється в глибоких змінах у взаємозв'язках науки і виробниц-тва. Слід відмітити, що нові види виробництва і технологічні про-цеси спочатку зароджуються в надрах науки, науково-дослідних інститутах. Розвиток атомної енергетики, отримання надтвердих матеріалів, роботизація, створення штучного інтелекту — все це ілюструє наведене вище. Йде процес зменшення терміну між на-уковим відкриттям і впровадженням його у виробництво. Раніше від відкриття або винаходу проходили сотні і десятки років. Так, відкриття фотографії пройшло цей шлях більш ніж у сто років, телефон і електромотор — приблизно за 60 років, радіолокатор — за 15, ядерний реактор — за 10, транзистор — за 5 років. Потрібно зазначити, що при цьому проходить не тільки прискорення реа-лізації отриманих результатів, але кожен раз це прискорення при-водить до нових якісних характеристик, до оновлення параметрів, вигляду і можливостей технічних засобів.

Важливим є і те, що на виробництві успішно розвиваються наукові дослідження, збільшується мережа наукових закладів, створюються наукові технополюси. Наука є суспільною за своїм походженням, розвитком і використанням. Усі наукові відкрит-тя це всезагальна праця, на кожний момент часу наука виступає як сумарне вираження людського успіху в пізнанні світу.

Основні сучасні тенденції розвитку науки полягають у пе-реході від їх диференціації до їх інтеграції, перехід від коорди-нації наук до їх субординації і від одноаспектності наук до розг-ляду їх у комплексі. Саме ця тенденція проявилася в створенні міждисциплінарних галузей знань, які цементують собою фун-даментальні науки; у взаємодії між різними науками, які вивча-ють один і той же об'єкт одночасно з різних боків; у посиленні цієї взаємодії аж до комплексного вивчення об'єкта системою наук. Нині ця тенденція характерна для об'єктів, які мають гло-бальний характер.