у Товариство сприяння навчальній освіті, активно працювали відомі педагоги, київські професори: історики І.В. Лучицький і В.Б. Антонович, геолог П.Н. Ветюков, ботанік К.А. Пурієвич. Тільки у 18991902 рр. читання та лекції з історії, літератури, природознавства, політекономії відвідали майже 93 тис. чоловік [1, с. 51].
Передова частина професури університетів брала активну участь в організації вищої освіти для жінок. Ще у 1861 р. Рада Університету св. Володимира висловилась за допуск жінок до занять в університеті нарівні з чоловіками. 1876 р. ознаменувався в житті професора В.С. Іконникова важливою подією: він увійшов до складу створеного при Київському університеті Комітету по влаштуванню в місті вищих жіночих курсів. Володимир Степанович фактично став одним із фундаторів вищої жіночої освіти у країні. Саме завдяки йому через два роки в Україні розпочав освітньо-просвітницьку місію перший на її території вищий навчальний заклад для жінок - Київські вищі жіночі курси. Завідувачем цих курсів став саме В.С. Іконников. Курси утримувались виключно на плату за навчання і на громадські пожертви. Уряд на утримання жіночих курсів коштів не відпускав. Викладали на курсах професори університету, наприклад, відомі історики, як В.Б. Антонович (читав курс російської історії) та Ф.Я. Фортинський (курс історії середніх віків) [8, с. 81].
В період політичної реакції 80-х років уряд вжив заходів, щоб ліквідувати вищу жіночу освіту. У 1886 р. був заборонений прийом нових слухачок, а в 1889 р. курси припинили своє існування. За роки їх діяльності на них здобувало освіту більше тисячі жінок [3, с. 57].
У 1906 р. за клопотанням професури Київського університету міністерство освіти дало згоду на відновлення діяльності Київських вищих жіночих курсів. Через рік у складі курсів, крім історико- філологічного і фізико-математичного відділів, що існували раніше, був відкритий юридичний відділ. Навчальні плани курсів відповідали університетським. Викладали на курсах, в основному, професори університету [3, с. 71]. Наприклад, загальний курс стародавньої російської літератури, а також спеціальні курси з окремих періодів і розділів її, вступ до історії літератури, церковно-слов'янську мову та історію давньоруської мови з діалектологією, слов'яно-руську палеографію читав професор В.М. Петерц протягом трьох семестрів, після чого залишив їх на знак протесту проти відмови адміністрації прийняти назад курсисток, що були відраховані восени 1907 р. як "неблагонадійні". В.М. Перетц також брав активну участь в діяльності приватних вищих жіночих курсів А.В. Жекуліної [9, с. 69].
Відомі вчені, професори математики й біології Університету св. Володимира Д.О. Граве й О.М. Сєверцов також не могли стояти осторонь і активно брали участь в роботі курсів. Так, в листі
р. до В.С. Іконникова, Д.О. Граве писав: "Я получил от профессора Воронца известие, что среди профессоров циркулировала бумага, где расписывались все профессора, которые согласны читать лекции на женских курсах. Я как бывший профессор Бестужевских курсов, читавший там лекции восемь лет, буду очень обижен, если не буду приглашен читать лекции на Киевских курсах. Я принадлежу к числу самых ревностных сторонников высшего женского образования". Незабаром він був запрошений до Київських жіночих курсів для читання лекцій [10, с. 25]. Також був запрошений і О.М. Сєверцов. В той же час професор О.М. Сєверцов не обмежуючись викладанням в університеті і на курсах, виступав з лекціями на біологічні теми перед широкою аудиторією. Лекції читались на користь студентів і курсисток, що потребували матеріальної допомоги. Ці лекції були такі популярні, що дістати на них квитки вже на другий день після появи афіш було неможливо [11, с. 59].
Особливо плодотворною для вищих жіночих курсів була діяльність на них професора університету Г.К. Суслова. У 1906-1910 рр. він був деканом фізико-математичного відділу, а з 1910 до 1918 р. - директором курсів.
За ініціативою групи професорів медичного факультету (В.К. Високович, П.І. Морозов та ін.) у
р. при вищих жіночих курсах був організований медичний відділ, пізніше перетворений на жіночий медичний інститут [3, с. 71].
Починаючи з 1885 р., професори Новоросійського університету також почали невтомну і безперервну боротьбу за відкриття вищих жіночих курсів в Одесі. Та лише в 1903 р. професори М.М. Ланге, Є.М. Щепкін, І.В. Слєшинський і інші, підтримувані громадськістю, домоглися відкриття вищих жіночих педагогічних курсів, директором яких довгий час був М.М. Ланге. У різні періоди тут викладали такі відомі вчені, як Г.І. Танфільєв, Б.Ф. Веріго, О.І. Томсон, Б.М. Ляпунов, Є.А. Кирилов і багато інших.
Вищі жіночі курси були приватним навчальним закладом, що утримувався за рахунок плати за навчання та добровільних пожертвувань. На протязі перших років існування курсів університетські професори читали лекції безплатно, а також передавали у фонд курсів гроші за читання публічних лекцій. Всі роки роботи курсів наукова інтелігенція боролася за зрівняння їх в правах з університетом, і боротьба ця завершилась певним успіхом у 1912 р. [6, с. 34].
Внаслідок активної праці професорів медичного факультету Новоросійського університету - В.В. Підвисоцького, Б.Ф. Веріго, М.К. Лисьонкова, П.Я. Борисова та ін. - у 1910 р. в Одесі були відкриті ще й вищі жіночі медичні курси. На цих курсах працювали такі видатні клініцисти, як
П. Філатов, Б.Ф. Веріго, П.Я. Борисов, В.В. Воронін, С.М. Щасний, К.І. Коровицький та ін. [6, с. 35].
Засновником Вищих жіночих курсів в Харкові, які були відкриті