стали кепськими, про що свідчить і пониження збору з 800 руб. до 700 руб. - у 1905р, і подальша регресія до 650 руб. у 1906 р. Хоча збір з буфету, власником якого став Зорін, навпаки збільшився: з 100 руб. у 1903-1904 рр. до 175 руб. у 1905-1906 рр.
З' являються чотири нові буфети:
У Спаську. Власник Леонід Антонович Мілонас. Податок 199 руб.
Буфет Миколаївського річкового яхт-клубу (адреса не вказана). Податок у 160 руб.
Буфет на вул. Пограничній, № 30, власник Роман Силович Харченко, податок у 199 руб.
Буфет по вул. Столярній, № 4, власник Чакал Кіркор, а податок у розмірі 199 руб.
Під документом припис: „Раскладка произведена 9 октября 1905 р.
Председатель Член Управы Мих. Максимов» і стоять підписи власників зазначених закладів - „трактиросодержателей": І. Барбе, Мих. Зленка, М. Лисенка, О. Панченка, О. Павлова, П. Денисова, Никифора Кіндратієва, Миколая Шарднера, В. Штрайбеля, Я. Госта, І. Левіна, один підпис нерозбірливий. [6, арк. 4].
Порівняльний аналіз цих двох документів - „Раскладок... " - дає право зробити висновки про те, що стан закладів харчування першої групи за два роки - з 1903 по 1905 р. - як кількісно, так і якісно змінився. Зростання кількості трактирів і буфетів супроводжувалося появою нової категорії закладів харчування - ресторанів, а також трансформацією деяких закладів у більш престижну категорію: у ресторани (трактир за адресою вул. Нікольська, № 33), у трактири (буфет по вул. Пограничній, № 42, і буфет на Поповій балці), а один буфет одразу трансформувався навіть у готель (буфет за адресою вул. Таврійська, № 35).
Все це свідчить про сприятливу для трактирно-ресторанного бізнесу обстановку в місті, результатом чого й стала позитивна динаміка розвитку цієї складової сфери гостинності Миколаєва.
У 1912 р. член Міської Управи М. А. Максимов подає „Доклад" до Миколаївської Міської управи з приводу трактирного податку. Мета докладу - впорядкування збору цього податку і його оптимізація. З документа дізнаємося про наступне (мова оригіналу):
„В настоящее время заведений трактирного промысла имеется первоклассных гостинниц с продажей водочных изделий и других напитков произвольными мерами и по произвольным ценам, трактиров с продажей водочных изделий в запечатанной посуде - 26, буфетов - 7, трактиров с продажей русского виноградного вина и пива без водочных изделий - 9, чайних гостинных - 2, постоялых и заєзжих дворов, кухмистерских, и т. п. без продажи напитков - 41 и пивных лавок с распивочною продажею - 71.
К 1-ой группе отнесены первоклассные гостинницы с продажей водочных изделий и других напитков произвольными мерами и по произвольным ценам и буфеты Собрания, на вокзале и на Бульваре, ко 2-ой группе трактирные заведения с продажей водочных изделий в запечатанной посуде, пива и меда и некоторые мелкие буфети с розробитной продажей водочных изделий; к 3-й группе пивные распивочные с продажей горячей пищи, к 4-ой группе постоялые дворы, кухмистерские, кондитерские и т.п. без продажи напитков и к 5 группе пивные с холодными закусками. Размер трактирного в доход города сбора был установлен на 1912 год по группам: 1-ой группе 6700 руб.; 2-ой - 8800 руб., 3-й гр. 1100 руб., 4 группе 3650 руб. и с 5 группы 4750 руб., а всего 25000 руб.
Для распределения этих сумм между отдельными заведениями каждой группы установлены следующие нормы, ниже или выше которых не могут быть произведены расклади, а именно: для первой группы от 100 руб., для ІІ группы от 125 руб. до 1000 руб., для ІІІ группы от 100 до 500 руб., для ІУ гр. от 30 до 400 руб. и для V группы по 60 руб. с пивной" [7, арк. 2].
З цього документу стає відомим, що загальна кількість „першокласних готелів" і трактирів двадцять шість. Крім цього сім буфетів і дев'ять трактирів без продажі горілки, дві чайних, а також сорок один постоялий двір і кухмістерські, які надавали послуги харчування (інакше б вони не відносилися до закладів трактирного промислу). Таким чином, навіть якщо не враховувати пивні лавки, припускаючи, що їх головне призначення - продаж пива, загальна кількість закладів, що надавали послуги харчування, сягає у 1912 р. вісімдесят п'яти. Лише у першій категорії кількість закладів порівняно з 1905 роком збільшилася на вісім.
Таким чином, можна зробити наступні висновки. Період з останньої третини ХІХ століття до початку першої світової війни характеризується невпинним зростанням у Миколаєві кількості закладів, які надають послуги харчування, їх диференціацією за ціновими категоріями, що дозволяло надавати відповідні послуги споживачам з різними рівнями статку і сприяло розвитку сфери гостинності міста.
Джерела та література
Державний архів Миколаївської області. - Ф. 231. - Оп. 1. - Спр. 1112. - Арк. 2.
Там само. - Ф. 231. - Оп. 1. - Спр. 1112. - Арк. 2.
ДАМО. - Ф. 216. - Оп. 1. - Спр. 3253.- Арк. 5-5зв.
ДАМО. - Ф. 216. - Оп. 1. - Спр. 3602. - Арк. 1.
ДАМО. - Ф. 216. - Оп. 1. - Спр. 3253. - Арк. 5.
ДАМО. - Ф. 216. - Оп. 1. - Спр. 3352. - Арк. 4-5.
ДАМО. - Ф. 216. - Оп. 1. - Спр. 3602. - Арк. 1-3