Про усвідомлення політичними діячами СРСР зазделегідь катастрофічних наслідків примусових хлібозаготівель ще у 1929 році, свідчать листи Сталіна до своїх соратників і навпаки соратників до Сталіна. Лист Сталіна - Варейскісу, Шеболдаєву, Мухамеддінову, Хатаєвичу, Сирцову, Ейхе від 25 січня 1929 року: "Справи з хлібом - у нас неблагополучні. Північний Кавказ і Україна через частковий неурожай значно скоротили хлібозаготівлі. Україна з великими труднощами себе прогодовує. Більше того, доводиться надавати їй допомогу у вигляді подачі посівного матеріалу.

Сталін" [3, арк.28].

11.03.1929 року у листі Сталіна до Сирцова, Ейхе, Хатаєвича звучить категоричність щодо закупівлі хліба за кордоном, і більше того він наполягає продовжувати примусові хлібозаготівлі: "Ми не можемо ввозити хліб оскільки валюти мало. Ми все одно не ввозили б хліб, навіть при наявності валюти. Так як це підриває наш кредит за кордоном і поглиблює труднощі нашого міжнародного становища. Тому потрібно обійтись без ввезення хлібу чого б це не коштувало. А здійснити це неможливо без посилення заготівель. У нас говорять, про те, що у випадку подальшого падіння заготівель - взяти із місцевих запасів необхідну кількість хліба" [3, арк.39].

Наведені уривки із документів сталінського фонду - красномовне свідчення зумисного нищення української нації в умовах відсутності власної держави. Дослідникам є про що сказати громадськості "мовою документів" стосовно причин, організації та наслідків організованого голоду-геноциду 19321933 рр. в Україні.

Джерела та література

Російський державний архів соціально-політичної історії. - Ф. 558. - Оп. 11. - Спр. 45.

Російський державний архів соціально-політичної історії. - Ф. 558. - Оп. 11. - Спр. 46.

Російський державний архів соціально-політичної історії. - Ф. 558. - Оп. 11. - Спр. 153.