Г.Т. Капустян

З ІСТОРІЇ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ В 1920-ті РОКИ

Пошук шляхів формування громадянського суспільства в Україні сьогодні потребує врахування історичного досвіду. Одним із вагомих надбань у царині місцевого самоврядування залишається функціонування земельних громад і сільських сходів в українському селі пртягом 1920- х років. Вивчення основних характеристик цих інституцій є повчальним у контексті основних суспільно-політичних завдань, які стоять перед українською спільнотою.

Жвавий інтерес до особливостей діяльності сільських сходів і земельних громад виявляли сучасники [1; 2; 3; 4]. Цікавим моментом у роботах В.В. Калініченка постає інститут земельної громади, який зосереджував у собі значні потенційні можливості розвитку як у галузі господарства, так і в сфері місцевого врядування. Автор звертає увагу на те, що "земельна громада, що діяла в українському селі в 1922-1930 рр., принципово відрізнялася від дореволюційної сільської громади, і їх не слід ототожнювати", оскільки земельна громада після 1922 р. не була наділена адміністративними функціями [5.-С.126-127].

Головна мета пропонованого дослідження полягає у спробі порівняти роботу сільського сходу, земельної громади та сільської ради.

Протягом 1920-х років на владному полі українського села спостерігається діяльність кількох інститутів влади: сільради, комнезами та земельні громади. Якщо два перших інститути забезпечували життєздатність радянської політичної системи в умовах українського села, то останній відбивав процес реального селянського самоврядування, зміст роботи якого перебував у тісному з'язку з природними проблемами села та селянства і чітко визначав власний рух у напрямку розв'язання завдань, важливих для села.

Селяни вважали справжнім господарем села землегромаду, яка за історичний проміжок часу накопичила достатньо досвіду адміністративної роботи (вибори сільських старост, розкладка податків тощо). За радянських часів правове становище землегромад регламентувалось Земельним Кодексом УСРР, затвердженим ВУЦВКом 29 листопада 1922 р. [6].

Усі соціальні групи селян були її членами як землекористувачі. Землегромади володіли лісами місцевого значення, озерами, ставками, олійницями і крупорушками, хатами-читальнями, лазнями тощо.

Управляли землегромадою збори, на які мали право збиратися землекористувачі віком від 18 років. Збори землегромади вирішували широке коло питань, пов'язаних з порядком і формами землекористування. З 1928 р. позбавлені виборчих прав під час виборів до рад позбавлялися і права голосу на сільських сходах [7.-С.106]. Наявність коштів в обороті землегромад за відсутності самостійного бюджету в сільських радах сприяла піднесенню авторитету земельних громад при вирішенні важливих питань. Бюджет земельної громади поповнювався прибутками від "громадських земель", "експлуатації промислових закладів та іншого майна громади, від самообкладання членів і позик у кооперативних та державних установах" [5.-С.131]. Дослідник В.В. Калініченко доводить, що в 1925/1926 р. майже 90% земельних громад розпоряджались бюджетами, загальна сума яких дорівнювала 29,2 млн крб. [5.-С.131].

Відсутність належної матеріальної бази і самостійних бюджетів у більшості сільських рад послаблювали їхнє значення в суспільно-політичному житті. Ці обставини позбавляли їх важелів впливу на земгромади та сільські сходи.

Земельна громада, окрім встановлення норм землекористування, вирішувала ще господарські та культурні питання, саме тому ці пріоритетні галузі ніби минали сільську раду, а епіцентр переміщувався до сільського сходу й обраних старост.

Статут земельної громади, розроблений НКЗемом, визнавав громаду юридичною особою, яка "дає можливість самому населенню без втручання влади, налагодити своє господарство як найкраще". Земельна громада в рамках, визначених її Статутом, могла "купувати, позичати, продавати, заводити підприємства для переробки продукції сільського господарства". Внутрішнім розпорядком заборонялася кругова порука серед членів громади, загальні збори членів громади вправі були перекласти ту чи іншу частину відповідальності за борги на окремі двори. Постанови загальних зборів громади були обов'язковими для кожного її члена. Громада могла притягти до судової відповідальності тих, хто ухиляється від виконання постанов загальних зборів.

Нагляд за законністю постанов земельної громади здійснювала сільська рада. "Така юридична природа земельної громади визначала її місце десь посередині між радянською адміністративною установою (право порядкувати справами землекористування) і громадсько-кооперативною (право вживати різних господарчих заходів добровільного порядку щодо піднесення господарства)", - зазначав часопис "Радянський селянин" [8.-С.4].

Взаємини сільської ради, земельної громади та сільського сходу, що представляв собою зібрання представників від кожного двору, які входять до земельної громади [2.-С.41], жваво обговорювались на районних селянських безпартійних конференціях. Ставлячи питання "хто на селі старший?", селяни приходили до висновку: "по-моєму, сільський схід, а не сільська рада", про що свідчать архівні матеріали, наприклад, 1925 р. з Лозовського району Ізюмської округи [9.-Арк.39].

Радянський режим був стурбований реальним авторитетом сільського сходу, земельної громади серед сільських мешканців. Комісія з вивчення підсумків виборчої кампанії 1925/26 р. визначила, що "у формальних і по суті демократичних організаціях" - земельна громада, сільський схід, "приховується в непомірно більшій мірі аніж в радах ... небезпека захвату керівної ролі куркульськими й антирадянськими елементами села", оскільки до земельної громади і сільського сходу входять всі соціальні верстви: "куркулі", середняки, біднота. При активності селянства, що набюувала сили, і потоку проблем сільського життя до вирішення останніх долучаються і сільрада, і сільський схід, і земельна громада. "Сільські ради останнім часом значно посилили свою роботу головним чином в задоволенні місцевих господарських потреб, але поряд з цим в багатьох місцях іде також посилення діяльності сільських сходів, які створюють свої виконавчі комітети "уповноважених", "старших на селі" і т. п." [10.-Арк.17, 17зв.].

Організація роботи сільради відставала від сільських