Г.Т. Капустян

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКИМ СЕЛОМ У ПЕРІОД "НАДЗВИЧАЙЩИНИ" (КІНЕЦЬ 1927 - 1929 РР.).

Актуальність проблеми взаємин дії влади і народу набуває особливого значення в переломні епохи розвитку людства. Саме тоді відбуваються кардинальні зміни в житті країни, глибина і послідовність, методи і темпи проведення яких залежать від суті і логіки партнерства сторін - держави і суспільства. Зокрема, для України першої половини ХХ ст. ця залежність найбільш повно і чітко проявлялася у співробітництві і протистоянні радянської влади і селянства, яке складало абсолютну більшість населення України.

Важливим для порубіжних часів постає врахування історичного досвіду минулих епох. Період 1920-х років (активне запровадження, розбудова і злам непу) багато в чому слугує прикладом для сучасників в царині важливої функції суспільного організму - влади і управління.

Проблему організації влади та управління українським селом протягом 1920-х років у тому чи іншому аспекті порушували історики В.І. Кравченко [1], В.М. Лазуренко [2], С.В. Кульчицький [3], однак, варто було б зосередитися на дослідженні системи управління українським селом в період "зламу" непу - переддень здійснення сталінської революції "зверху" - запровадження надзвичайних заходів.

Утвердження одноосібної сталінської влади потребувало підпорядкування владних важелів на різних рівнях адміністративного управління. Реорганізація системи сільської влади в Україні в період запровадження надзвичайних заходів - основне завдання пропонованого дослідження.

Зміна політичного курсу радянської держави в кінці 1920-х років стосовно села привела до ломки раціональних стосунків, які почали складатися в період "справжнього непу". Відомий фахівець історії радянського доколгоспного села професор В.П. Данілов в загальній динаміці непу розглядає період з 1925 р. по літо 1927 р. як "справжній неп" - без примусових заготівель і непомірних податків, коли функціонувала багатоукладна економіка, складалася система ринкових стосунків, зростала кооперація [4.-С.7].

Старт відкритій атаці на злам непу в сільському господарстві дав ХУ з'їзд ВКП(б) у грудні 1927 р.

Дисбаланс політичних сил, що почав складатися у вищому політичному ешелоні влади, розв'язував сталіністам руки для зламу непу. Напередодні ХУ з'їзду ВКП(б) організаційну поразку отримала "об'єднана ліва опозиція". Наступним кроком, що зміцнив позиції соратників Сталіна, стало виключення з більшовицьких лав Троцького, Зінов'єва та їх активних прибічників.

Хлібозаготівельна криза кінця 1927 - початку 1928 рр. була тією основою, на якій офіційна влада шліфувала політику "надзвичайщини" на селі. Відтоді стає зрозумілим, що діалог "влада-селянин" завершився, наступав час владного, жорсткого монологу командного спрямування.

24 грудня 1927 р. на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) блискавично швидко були прийняті постанови: "Про хлібозаготівлі", "Директиви політбюро ЦК ВКП(б) місцевим партійним організаціям", "Про направлення відповідальних уповноважених на хлібозаготівлі" [5.-С.110-114].

30 грудня 1927 р. відбулося надзвичайне засідання політбюро ЦК КП(б)У за участю Молотова, яке обговорювало одне питання - "Про хлібозаготівлі". Постанова політбюро ЦК КП(б)У з цього питання визначала: "З огляду на те, що спостерігався зрив і загроза прямого провалу всієї хлібозаготівельної кампанії... приступити до виконання річного плану хлібозаготівель по Україні в розмірі 265 млн. пудів." [6.-Ф.17.-Оп.26.-Спр.12.-Арк.10-15].

Минав час, але кардинальних зрушень в хлібозаготівельній кампанії не відбувалося. Наближався повний провал хлібозаготівельної кампанії. 5 січня 1928 р. за підписом Сталіна була прийнята нова директива ЦК ВКП(б) "Парторганізаціям про хлібозаготівлі", яка стала своєрідною програмою майбутньої "надзвичайщини" [5.-С.136-137].

Після сталінської директиви від 5 січня 1928 р. спускались наступні, які забезпечували її втілення: від 12 і 14 січня [5.-С.146, 147].

Показовою щодо "правильного і успішного" керівництва хлібозаготівлями була поїздка Сталіна в Сибір (18 січня - 4 лютого 1928 р.). Підводила підсумки сталінської поїздки резолюція наради керівників семи східних округів, яка відбулася в Красноярську 1 лютого 1928 р.

"За сталінськими директивами від 5 і 14 січня, - вважає професор В.П. Данілов, - ця резолюція входить до групи документів, які поклали початок, по-перше переходу до політики розкуркулювання і, по-друге, уведення прямої наруги і насилля в практичну діяльність місцевих партійних і радянських організацій в селі при виконанні чергових завдань зверху - всього того, що отримало назву "перекручень" [7.-C.38].

Відповідно до сталінського сценарію впровадження "надзвичайних" заходів на селі, яке стає головним об'єктом у примусовій політиці хлібозаготівель, безпосередня роль в здійснені каральних заходів відводилась ОДПУ, суду, прокуратурі.

Телеграфне розпорядження ОДПУ від 4 січня 1928 р. "Про проведення арештів приватних заготівельників і торговців" офіційно дозволяло карати приватних торгівців хлібом, які стояли на перепоні державних хлібозаготівельників: "Пропонується негайно добитися погодження губкомів здійснити арешти найбільш крупних приватних хлібозаготівельників і найбільш злісних хліботорговців (останніх невеликій кількості), які зривають конвенційні заготівельні і збутові ціни..." [5.-C.136].

4 лютого 1928 р. ЕКУ ОДПУ в телеграмі вимагає від місцевих органів ОДПУ подати підсумки "масових операцій" [5.-C.200].

Відповідь-довідка на цю телеграму з України поспішно була надіслана в той же день: "Всього притягнуто до відповідальності органами ДПУ з 5 січня 1928 р. по 26 січня 1928 р. 876 осіб, з них арештовано 704. Судових вироків на 25 січня 1928 р., за даними окрвідділів ДПУ, було винесено 275 приватним особам" [5.-C.201].

Активна участь силової структури - органів ОДПУ в хлібозаготівлях підкреслювала надзвичайність ситуації, а застосування ними репресивних функцій надавало суспільству антигромадянських форм. "Нам розповідають старі байки., - своєрідно про свободу слова висловився середняк, мешканець Ловеватської сільради Ново-Празьского району Зінов'ївської округи. - Комуністична