Наробраза, Здрава" тощо) для "доцільнішого використання будівель монастиря з огляду на чудові кліматичні умови" [1.-Ф.8.-Оп.1.-Спр.1218.-Арк.44; 1.-Ф.5.-Оп.1.-Спр.1094.-Арк.188-192зв.]. Але це була лише ширма, за якою Донецький губернський партійний комітет за підтримки ЦК КП(б)У вже влітку 1922 р. розпочав роботи зі створення на території монастиря відомого будинку відпочинку "Святі гори" [2.-Ф.1.-Оп.20.-Спр.1635.-Арк.55-56, 63].
У руслі задумів і планів партійного керівництва республіканськими органами радянської влади протягом першої половини 1922 р. здійснювався пошук дозволеної міри поступок, необхідних для легального існування РПЦ та інших традиційних релігійних організацій у "богоборчій" державі.
Загальні ж юридичні параметри компромісу між РПЦ та іншими традиційними релігійними організаціями на той час уже закладалися у першому Кримінальному кодексі РСФРР 1922 р., де формулювалися чинні норми радянського кримінального права [8.- Ст.153.-С.202-238].
Проект цього кодексу, як засвідчує резолюція І Всеукраїнського з'їзду діячів юстиції (19-23 січня 1922 р.), мав вирішальне значення для підготовки Кримінального кодексу УСРР [9.-С.27]. Узявши за основу Кримінальний кодекс РСФРР, ВУЦВК "для захисту робітничо- селянської держави і революційного правопорядку від його порушників і суспільно небезпечних елементів і для встановлення твердих основ революційної правосвідомості" [5.- Ст.553] 23 серпня 1922 р. ввів у дію Кримінальний кодекс УСРР.
До однієї з глав (гл. ІІІ "Порушення правил про відокремлення церкви від держави") цього "основного джерела карного матеріального права на українських землях у складі УССР" [10.-С.680] були "укладені" і кримінальні норми та соціально-політичні характеристики, що "відшліфовувалися" в ході проведення кампанії з вилучення церковних цінностей 1922 р. [5.-№36.-С.577].
Таким чином, із перших років радянської влади поруч з положеннями декрету про відокремлення церкви від держави і школи від церкви при вирішенні релігійно-церковних справ в українських землях використовувалися кримінально-правові норми.
На рішучу боротьбу проти багатьох видів злочинів, в тому числі проти "порушень правил про відокремлення церкви від держави" органами більшовицької партії спрямовувалося вістря загальносоюзного і республіканського кримінального законодавства. З його допомогою політбюро ЦК КП(б)У, Антирелігійній комісії при ЦК КП(б)У було зручно тримати під суворим наглядом і контролем усі основні напрямки партійної політики щодо релігії і церковних організацій у республіці.
Незважаючи на глибинні хиби теоретичних засад, ці напрямки антирелігійної політики поширювалися на радянські органи влади. Тим більше, що останні, як-то управління надзвичайних комісій та особливих відділів України при Всеукраїнському революційному комітеті (з березня 1920 р. Центрального управління надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами при Раднаркомі УСРР, з березня 1921 р. Всеукраїнської надзвичайної комісії) неодноразово виступали ініціаторами обговорення в політбюро ЦК КП(б)У, комітетах і комісіях різних рівнів найбільш жорстоких заходів по відношенню до церкви та віруючих і почасти домагалися їх схвалення.
Джерела та література
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
Центральний державний архів громадських об'єднань України.
Известия ВЦИК. - 1922.
Вісті ВУЦВК. - 1922. - 21 березня.
Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины (СУ УССР). - Харьков, 1922.
СУ УССР. - Харьков, 1921.
Державний архів Полтавської області.
Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. - М., 1922.
Первый Всеукраинский сьезд деятелей Юстиции 19-23 января 1922 г. Стенографический отчет. - Харьков, 1922.
Енциклопедія українознавства. Загальна частина: У 3 т. / НАН України; Інститут української археографії. - Репр. відтворення вид. 1949 р. - К., 1994-1995. - Т. 3