Г.А. Шпиталенко

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕСЬКИХ КОЛОНІСТІВ ВОЛИНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Аналіз господарської діяльності чеських колоністів Волині в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. дозволяє не тільки більш глибоко й повно відтворити умови їхнього життя на теренах краю, а й визначити участь чеських переселенців в економічному розвитку губернії, у становленні окремих галузей промисловості та сільського господарства регіону. Дана проблема певною мірою знайшла своє відображення в окремих працях українських і чеських дослідників, усе ж деякі її аспекти залишаються недостатньо розробленими. Так, на нашу думку, заслуговує пильної уваги питання нових методів господарювання, принесених чехами на Волинь, їхня підприємницька діяльність і т. ін. Актуальність цих проблем нині, коли триває процес становлення української національної економіки, не викликає сумніву.

Масова еміграція чехів на Волинь відноситься до 60-х років ХІХ - початку ХХ ст. Вона була викликана цілим комплексом економічних і політичних чинників як у Чехії, так і в Російській імперії. На Волині склалися особливо сприятливі умови для переселення чехів, оскільки після придушення польського повстання 1863 р. царський уряд почав проводити кампанію з витіснення польського землеволодіння. Як результат, тут звільнялося багато земель, які продавалися за низькими цінами. Царська адміністрація, заохочуючи переселення чехів в Україну, вбачала в них свою опору проти поляків, а також українців, національні прагнення яких всіляко придушувалися. Офіційні кола надавали переселенцям всебічну підтримку. І хоча постановами 18641865 рр. католикам було заборонено купувати землі на Волині, адміністрація Південно- Західного краю дозволяла це чехам, задовольняючись поясненням про те, що вони - нащадки гуситів, а католиками називали себе лише в умовах Австрійської монархії [1].

З ростом числа переселенців, їх прохань про дозвіл прийняти російське підданство, скарг на зловживання з боку місцевої адміністрації генерал-губернатор Південно- Західного краю А.М. Дондуков-Корсаков змушений був спочатку через свого представника, а потім особисто ознайомитися з життям чеських переселенців на Волині. [2.-Ф.1284-Оп.4.-Спр.6.-Арк.22]. Результатом цього була доповідна записка на ім'я міністра внутрішніх справ, в якій чехи характеризувались як зразкові господарі, сповнені симпатії до Росії. У записці підкреслювалась їхня прихильність до гуситської віри, і наголошувалося, що переселення чехів в Росію бажане в економічному й політичному відношеннях. 10 червня 1870 р. цар затвердив постанову "О водворении чехов на Волыни". Їм дозволялося негайно, без звичайного п'ятирічного випробувального терміну, приймати російське підданство, створювати свої власні волості й церкву, вони звільнялись на п'ять років від сплати податків і військової повинності [2.-Ф.1284.-Оп.4.-Спр.74.-Арк.38]. Усе це сприяло посиленню чеської еміграції в регіон. Вона тривала до початку ХХ ст. За цей час на Волинь переселилося більше 30 тис. чеських колоністів [3.-С.6]. Зазначимо, що на початку переселення чехи- переселенці були офіційно визнані урядом як окрема нація. На Волині були утворені чотири чеські волості: Глинська, Дубненська, Луцька і Купичевська, що забезпечило їм певну національну автономію.

Аналіз джерел свідчить, що переважну частину чеських переселенців складали середнє та дрібне селянство, яке емігрувало з батьківщини в пошуках дешевої землі. Політика царського уряду щодо емігрантів на початку їхнього переселення, порівняно низькі ціни на землю, велика працездатність і вміння окультурювати піски, болота, пустирі, корчувати ліси дозволили переселенцям стати власниками земельних ділянок або взяти їх в оренду. Офіційні документи свідчать, що загальна площа землекористування чехів-колоністів Волинської губернії в 1884 р. становила 34 677 дес., з них 34 510 дес. (97%) - на правах особистої власності, і лише 1128 дес. (3%) - орендована [4.-С.171; 2.-Ф.442.-Оп.332.-Спр.342.-Арк.3]. Зазначимо, що місцеві поміщики й заможні селяни охоче надавали чехам землю в оренду, бо ті були старанними господарями й добре доглядали землю.

Зроблений нами аналіз статистичних даних, зібраних офіцерами Генерального штабу Росії, свідчить, що серед чеських переселенців були досить заможні землевласники. Так, станом на 1887 р. шестеро чеських колоністів Волинської губернії володіли від 50 до 100 десятин землі, два - від 100 до 200 десятин землі, один - до 500 десятин землі. У цілому 59 чехів-колоністів (тобто 0,3% їх загальної кількості) мали у своєму розпорядженні 6,9 тис. десятин землі (19% загальної площі), яка знаходилася в розпорядженні всіх переселенців [4.-С.171]. При цьому найбільша земельна власність знаходилася в чеських колоністів Дубенського, Рівненського, Луцького повітів. Проте, на думку багатьох дослідників, майнова диференціація не була чітко виражена й не викликала суперечностей між чехами, і більшість колоністів, будучи гарними господарями, працьовитими й енергійними, зуміли перебороти труднощі перших років переселення, покращити своє майнове становище. Як результат, волинські чехи були більш заможними господарями, ніж корінне населення. Так, у середньому на одну чеську сім'ю на Волині станом на 1870 р. припадало 18 десятин землі або 33 морги, а українську - 6,8 морга [2.-Ф.442.-Оп.317.-Спр.92.-Ч.2.-Арк.132; 5.-С.127].

Чеські колоністи принесли із собою в регіон додаткові ресурси робочої сили, кваліфікованої праці, а також фінансовий капітал, який використовувався для купівлі й оренди землі, обзаведення необхідними засобами виробництва. На нових землях вони застосовували високий для свого часу рівень агротехніки й культури землеробства. Основною галуззю чеських господарств було землеробство, і в структурі сільськогосподарських угідь основну частку займала рілля.

Потрібно зазначити, що обробіток орної землі, у порівнянні з поширеним у