Зміни кількісного складу не могли не позначитися на його якісному стані, одним з найважливіших показників якого є розмір оголошеного капіталу.

Як бачимо, з 1804 до 1808 року розмір оголошеного капіталу зростає у 2,9 раза. Враховуючи, що саме в цей період купецтво зменшилося у 1,5 раза, а необхідний для запису до купецтва капітал зростає у 4 рази, можна стверджувати, що уряд досягнув бажаного. Догодивши верхівці купецтва, міщанам і селянам, казна ще й отримала солідний прибуток. Але разом з цим з 1812 до 1817 р. відбувається не тільки зменшення у 1,2 раза кількісного складу купецтва, а й зменшення оголошеного капіталу у 1,8 раза. Таким чином, спостерігаємо виокремлення тих самих періодів і залежності між ними, як і при змінах кількісного складу.

Незважаючи на кількісне зменшення купецтва, торгівля регіону невпинно розвивалася. Це безпосередньо пов'язане зі зростанням товарно-грошових відносин із включенням у процес торгівлі міщан і селян. Як і у більшості випадків каталізатором процесу виступала фіскальна політика уряду. Збільшення відсотків з капіталу, право збирачів податків користуватися купецькими книгами для перевірки оголошеного капіталу, призводило до того, що купці всіляко прагнули уникнути цих обтяжливих правил. Найбільш розповсюдженим засобом був перехід до міщанства, де невизначеність торгових прав надавала можливість займатися торговельним промислом. Таким чином, кількість торгуючих міщан у регіоні зростає. І загальні кількісні показники щодо міщанства також - наприкінці ХУЛІ століття їх нараховується 16184 особи, а за даними 6-ї ревізії 1811 року - 37690 осіб [6, с.270- 274].

Цей шлях обирали не всі, а частіше купці 3-ї гільдії, які за своїм соціально-економічним становищем були близькі до міщанства.

Купцям 1-ї гільдії було «не по чину» рівнятися з нижчими гільдіями і займатися дрібними торговельними операціями. А сфери, де їм можна було вигідно застосувати свій капітал, на цей час урядом були штучно звужені. Низка документів свідчить про продворянську політику уряду щодо поставок і підрядів. [7, с.52] У результаті купецтво було змушене відмовитися від такої прибуткової сфери торгівлі, якою були підряди, і шукати нових сфер вкладання капіталу.

Маніфестом 1807 року для першостатейних купців була заведена оксамитова книга для запису знатних купецьких родів.[8, с.977] Все це наближало купецтво до їхньої головної мрії. Тому вони йшли служити до магістратів та до інших громадянських установ, щоб з часом перейти до дворянства.

Економічний розвиток краю в першій половині ХІХ століття вимагав для отримання прибутку більшої мобільності капіталу. Купцю треба оперативно виконувати функції скупника і посередника в одному певному районі, тому невеликий капітал, що встигав обернутися двічі або навіть тричі, приносив більш значний прибуток, ніж один оберт великого капіталу. Таким чином, великий капітал у

процесі розвитку Південної України поступається своєю позицією. Тобто відбуваються якісні зміни купецького стану, де провідне місце посідають купці 3-ї гільдії з невеликим, але мобільним капіталом.

У подальшому планується дослідити динаміку кількісних змін серед купецького стану Південної України у другій чверті ХІХ століття, з'ясувати роль різних факторів на структурні зрушення у складі купецтва. Разом з попередніми дослідженнями це надасть можливість повніше відобразити соціальний аспект економічного розвитку краю у першій половині ХІХ століття.

Джерела та література

Гуржій О.І. Деякі проблеми становлення купецького стану в Україні. - К., 2004.

Кабузан В.М. Народонаселение России в ХУІІІ - п.п. ХІХ в. - М.,1963.

Бойко А.В. Торговля Южной Украины (1775 - 1825): Дисс. канд. истор. наук. - Днепропетровск, 1990.

Яковцевский В.Н. Купеческий капитал в феодально-крепостнической России. - М., 1953.

ПСЗ. - СПб., 1830. - Т.28.

Кабузан В.М. Заселение Новороссии в ХУІІІ - п.п. ХІХ в. - М., 1976.

РГВИА. - Ф. 52. - Оп. 1/194. - Д. 102. - Л. 52.

ПСЗ. - СПб., 1830. - Т.29