восени 1918 р., ситуація в місті загострилася. Почалася швидка самоорганізація українських республіканських сил. Філія Українського Національного Союзу розпочала свою роботу наприкінці вересня 1918 р. [17]. До Катеринославського відділу УНС увійшли такі партії і організації, як УСДРП, УПСФ, УПХД, селянська спілка, українська партія народних соціалістів, спілка залізничників, спілка поштовиків та українське учительське товариство. На зборах місцевого осередку УНС, що відбулися 18 жовтня 1918 р. в приміщенні українського клубу, було прийняте рішення "вважати Катеринославський відділ УНС остаточно сконструйованим, прийнято без всяких змін статут Київського національного союзу". На зборах було обрано також президію організації та чолі з І. Трубою. Заступником голови був призначений В. Строменко [18].
Конкурентами у боротьбі за владу у місті були більшовики. Вже на початку листопада вони почали підготовку повстання з метою захоплення влади. Більшовики зайняли залізницю біля Брянського заводу й стали загрожувати Катеринославу. 9 листопада 1918 р. розпочався страйк робітників друкарень, які протестували проти закриття газети "Діло". 10 листопада у місті розпочався загальний страйк протесту - страйкували робітники великих підприємств. Припинили роботу майже всі заводи. Зупинилися електростанція, водопровід, трамвай. 13 листопада після переговорів страйкарів з представниками німецького командування м. Катеринослава була випущена відозва до робітників про припинення страйку [19].
Гетьманські збройні сили міста, представлені VIII корпусом (він складався переважно з офіцерських кадрів) зайняли незрозумілу позицію, ухиляючись від активного опору більшовикам. В цих умовах за сприяння філії УНС в Катеринославі почали формуватися загони української національної армії. Зокрема, в місті було організовано Український республіканський кіш, який очолив М. Горобець. Намагаючись забезпечити його успішну протидію офіцерському корпусу, австрійському гарнізону та загонам Червоної гвардії, представники українських національних сил міста вирішили звернутися за допомогою до столиці України. З цією метою до Києва було відряджено І. Мазепу та І. Трубу. На жаль, ця місія виявилася безрезультатною: військової допомоги Катеринославу Директорія не надала, обмежившись тим, що доручила очолити Штаб українських республіканських військ Катеринославщини двом старшинам - В. Савченку та отаману Гулому- Гуленко. М. Горобець став їх помічником [20.-С.61-62].
Тоді ж з ініціативи колишнього офіцера російської армії Божка почав формуватися загін під назвою "Запорізька Січ", що включав піхотний, артилерійський і кінний курені та кулеметну сотню [21.-С.10; 13.-С.38]. Остаточно "Запорізька Січ" Божка сформується пізніше, після відходу українських військ з Катеринослава. "Це був національний романтик. Він мріяв про відновлення Запорізької Січі і в цьому напрямку проводив пропаганду серед козацтва" [20.-С.62], - так писав про нього І. Мазепа.
Саме об'єднані сили республіканців і запорожців, роззброївши гетьманську варту, 18 листопада зайняли катеринославський міський вокзал.
Про встановлення влади Директорії в Катеринославі згадував кадет Г. Ігреньов: "У Катеринослав петлюрівці увійшли цілком мирно. Вони зайняли нижню частину міста біля вокзалу. У верхній частині продовжував зберігатися гетьманський режим, який захищав 8-й офіцерський корпус. Австрійські війська були абсолютно байдужі. Такий стан зберігався цілий тиждень і тривав навіть після того, як місто було взяте Петлюрою і проголошено владу Української Директорії. Петлюрівці проявляли благодушність. Вдягнені в опереточні жупани, вони співали національні пісні, красиво гарцювали на своїх конях, стріляли в повітря, проявляли велику схильність до спиртових напоїв, проте нікого не чіпали. Здавалося, що все закінчиться мирно" [22.-С.188].
У місті розпочалася діяльність по розбудові нової влади. 20 листопада 1918 р. приступила до виконання своїх обов'язків демократична міська дума [19]. 22 листопада 1918 р. в Катеринославську повітову земську управу з'явились члени катеринославського осередку УНС Кондратенко та Дубовий і повідомили присутніх про відновлення демократичного губернського та повітового земств [23]. 3 грудня 1918 р. на спільному засіданні Катеринославської міської думи та губернської земської управи демократичного складу виконуючим обов'язки губернського комісара було обрано А. Ященка. Губернський комісар діяв рішуче. Він видав розпорядження про закриття більшовицької газети "Звезда". Було також заявлено про відновлення в губернії всіх демократичних міських і земських самоврядувань і волосних земств. Усі повітові старости, призначені Гетьманом, звільнялися з посад. їх обов'язки покладалися на голів демократичних земських управ.
Але спокій у край не прийшов. У Катеринославі продовжували співіснувати декілька ворожих між собою сил. Під контролем більшовиків перебували робітничі райони, центральну частину міста поділили між собою Республіканський кіш та окупаційні війська, а нагірну частину контролював VIII гетьманський корпус [24]. Зрозуміло, що таке "багатовладдя" довго тривати не могло. Спочатку в боротьбу вступили війська Директорії і гетьманські частини. Поки між ними тривали бої, катеринославські більшовики дотримувалися нейтралітету. Це надало можливість українському командуванню звільнити місто від офіцерів VIII гетьманського корпусу, які частково вирушили на Дон до російської армії генерала Краснова, а частково перейшли на бік Директорії [20.-С.63]. Потім настала черга австрійців. Після цього місцевий австрійський гарнізон було роззброєно і виведено з міста. Але залишалися більшовики. Губернський комісар А. Ященко скликав нараду за участю всіх політичних партій, що мали збройні загони в місті, для узгодження боротьби з більшовиками.
Нова влада негайно взялася за нормалізацію ситуації в краї, ліквідацію мародерства і бандитизму, який інколи прикривався петлюрівськими мундирами. Це було загальноукраїнське явище, на яке звернуло увагу командування армії УНР. Начальник штабу Армії УНР отаман Отецький розіслав на місця наказ, який було продубльовано А. Ященком і розіслано в повіти.